Черговий законопроект зі змістом «анти»

13 травня 2021 року до Верховної Ради за ініціативою Кабміну внесли законопроект 5488 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації». У ньому пропонується ввести покарання за прояви «нетерпимості» по відношенню до ЛГБТ-спільноти, а також прояву політичних або релігійних переконань.

Слід зазначити, що даний законопроект не має чітко вираженої спрямованості проти УПЦ, як, наприклад, законопроекти 5258 і 5259, які фактично прирівнювали поняття «Православ’я» до поняття «руський мир» і припускали за його пропаганду садити в тюрму на десять років. Законопроект 5488 – це зброя двосічна, вона може бути направлена як проти УПЦ, так і проти ПЦУ чи іншої релігійної організації. Це буде залежати від того, до кого відчуває прихильність влада на даний момент. Скажемо більше – в разі прийняття і в разі, якщо влада буде проводити політику рівності всіх релігійних організацій перед законом і державою (справа неймовірна при нинішніх реаліях), законопроект 5488 може навіть сприяти припиненню захоплень храмів УПЦ, цькування її в ЗМІ та інших незаконних дій в її адресу. Так чому ж цей законопроект все ж таки зі змістом «анти»?

Трохи про правове регулювання суспільних відносин

Норма права – це правило поведінки, яке встановлюється державою, формулюється в нормативних актах і є обов’язковим до виконання. При цьому це правило повинно бути сформульовано так, щоб не допускати широкого тлумачення і можливості зловживання цим правилом. Іншими словами, правило повинно бути чітким, визначеним і недвозначним. Крім норм права існують і інші регулятори суспільних відносин: норми моралі, традиції, звичаї і так далі. Вони можуть допускати широке трактування або різне розуміння різними суспільними групами. Наприклад, весілля може бути обставлене масою ритуалів і звичаїв і супроводжуватися багатолюдним і багатоденним гулянням, а може полягати просто в реєстрації шлюбу. Норма права такого не допускає, адже за нормою права стоїть держава з усім її силовим апаратом, яка за допомогою цього апарату змушує людей виконувати цю норму, навіть якщо їм цього не хочеться. Повторимо, норма права повинна бути чіткою і ясною, всі люди повинні розуміти, що саме ця норма від них вимагає, і як вони повинні себе поводити.

Якщо ж норма права розпливчаста, допускає різне трактування, якщо не зрозуміло, що є її порушенням, а що ні, то це все веде не до впорядкування суспільних відносин, а до їх більшого заплутування, корупції, зловживань, а також появі можливості використовувати цю норму для тиску або розправи з політичними, ідеологічними чи іншими опонентами.

У чому суть законопроекту 5488

Законопроект передбачає внесення змін і доповнень до закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», до Кримінального кодексу і до Кодексу про адміністративні правопорушення. Ключові моменти законопроекту полягають в наступному:

• вводиться визначення поняття «нетерпимість»;
• вводиться адміністративна або кримінальна відповідальність за правопорушення, пов’язані з нетерпимістю і дискримінацією;
• розширюються повноваження уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Що мається на увазі під терміном «нетерпимість»

Законопроект 5488 говорить:

«Під нетерпимістю необхідно розуміти відкрите, упереджене, негативне ставлення до осіб за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні або інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне або соціальне походження, громадянство, сімейний або майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або за іншими ознаками».

А тепер наведемо деякі цитати з Біблії і святих отців, які абсолютно точно підпадають під це визначення.

«На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен одягатися в жіноче плаття, бо гидота для Господа, Бога твого, кожен, хто чинить це» (Втор. 22: 5). Це про трансгендерів.

«А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, то обидва вони зробили гидоту, будуть конче забиті, кров їхня на них» (Лев. 20:13). Це про ЛГБТ.

«Жінки замінили природне єднання на протиприродне Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньої омані. <...> Вони знають присуд Божий, що хто чинить таке, варті смерті...» (Рим. 1: 26–32). І це про ЛГБТ.

«Святе Письмо та вчення Церкви недвозначно засуджують гомосексуальні статеві зв’язки, вбачаючи в них хибне спотворення богоствореної природи людини» (Основи соціальної концепції РПЦ).

«Людини єретика, по першім та другім напоумленні, цурайся, знаючи, що такий розвратився та грішить, він сам себе засудив» (Тит. 3: 10,11).

«Якщо хто злим вченням розтліває віру Божу, за яку Ісус Христос розп’ятий <...> така людина, як погана, піде в невгасимий вогонь, так само як і та, хто її слухає» (сщмч. Ігнатій Богоносець).

Як бачимо, всі ці цитати зі Святого Письма і творів святих отців абсолютно очевидно порушують норми законопроекту, оскільки декларують «нетерпимість» і негативне ставлення до осіб, винних у скоєнні гріховних справ.

За що каратимуть

У багатьох статтях Кримінального кодексу слова: «з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості» законопроект 5488 пропонує замінити словами «з мотивів нетерпимості» з відсиланням до того визначення нетерпимості, про яку йдеться вище. Як видно, пропоноване визначення «нетерпимості» значно ширше, ніж вже існуюче в законодавстві. Особливо слід звернути увагу на такі ознаки нетерпимості, як «сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність». Законопроект 5488 в цьому відношенні покликаний змусити людей позитивно ставитися до даних пороків, тому що в протилежному випадку це буде називатися «нетерпимістю» з усіма наслідками, що випливають.

Саме неоднозначне нововведення, яке пропонує законопроект 5488, – це зміна ст.161 Кримінального кодексу, максимальне покарання за якою передбачає тюремне ув’язнення до восьми років.

Саме неоднозначне нововведення, яке пропонує законопроект 5488, – це зміна ст.161 Кримінального кодексу, максимальне покарання за якою передбачає тюремне ув’язнення до восьми років. Якщо раніше ця стаття називалася: «Порушення рівноправності громадян незалежно від їх расової, національної приналежності, релігійних переконань, інвалідності або за іншими ознаками», то зараз її пропонується перейменувати в «Розпалювання ворожнечі і ненависті на ґрунті нетерпимості». Тобто якщо раніше карані дії повинні були приводити до порушення чиїхось прав, принципу рівноправності, то зараз це просто дії, які комусь (владі) можуть здатися «розпалюванням». Текст цієї статті пропонується викласти в такій редакції: «Публічні заклики до насильства на ґрунті нетерпимості, а також інші умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі та ненависті на ґрунті нетерпимості».

Так, закликати до насильства з будь-якого приводу – це недобре, але ось що криється за словами «інші умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі та ненависті на ґрунті нетерпимості»? Якщо ми протестуємо проти впровадження гендерної ідеології в наших школах, якщо ми виступаємо проти гей-парадів у наших містах, якщо ми заявляємо про те, що розкольники не належать до Церкви Христової, все це підпадає під дію даної статті і може бути покараним у кримінальному порядку.

У Кодекс про адміністративні правопорушення законопроект 5488 пропонує включити зовсім нову статтю 188-56 під назвою: «Порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації». Її текст говорить: «Пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етичного і соціального походження, громадянства, сімейного або майнового стану, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, місця проживання, мовними або іншими ознаками».

Якщо ми протестуємо проти впровадження гендерної ідеології в школах, якщо виступаємо проти гей-парадів у наших містах, якщо заявляємо, що розкольники не належать до Церкви Христової, все це підпадає під дію даної статті і може бути покараним у кримінальному порядку.

Якщо підприємець відмовляється брати на роботу содоміта або трансгендера – це пряме обмеження прав, а є ж ще і «непряме», під яке можна при бажанні підвести взагалі все що завгодно.

Що розуміти під встановленням «прямих чи непрямих привілеїв»? Святе Причастя з точки зору законодавства цілком може розглядатися як привілей, оскільки дається тільки вірним чадам Церкви і обумовлено цілим комплексом підготовки віруючого до прийняття цього Таїнства. А з тексту статті 188-56 випливає, що будь-який статевий збоченець, не кажучи вже про іновірців, може поскаржитися, що йому не дається Причастя на підставі «релігійних та інших переконань, <...> сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності».

Що може означати цей закон для УПЦ?

З одного боку, канонічна Церква повинна отримати законодавчий захист. Адже скільки разів ми чули від радикалів, «патріотичних» ЗМІ і розкольників абсолютно абсурдні звинувачення і образи в поширенні «руського миру», роботі на Москву, КДБ, ФСБ і особисто Путіна? Доходить до смішного, коли в далеких селах Західної України прихильники ПЦУ називають своїх сусідів з УПЦ «москалями» і «агентами Кремля». Але будемо відверті – чи є шанси, що за подібне хтось буде покараний? Ні, при нинішньому політичному курсі це здається практично неймовірним.

А ось проблеми у УПЦ дійсно можуть виникнути серйозні, причому з різних сторін.

1. Як уже згадувалося, Церква може відчувати серйозний тиск з боку ЛГБТ. Будь-яка критика представників гендеру або гомосексуалістів може розглядатися як «нетерпимість» і каратися за законом. Тобто священик, який публічно заявив, що содомія – це гріх, у разі прийняття Радою цього законопроекту, може запросто потрапити до в’язниці. Нам це зараз здається неймовірним, але на Заході подібне часто зустрічається. І немає сумнівів, що Україна рухається в тому ж напрямку.
2. Відносини з розкольниками і уніатами. Час від часу в медіа-просторі виникають скандали, коли в УПЦ відмовляються відспівувати або причащати розкольників та уніатів. Наприклад, випадок у Запоріжжі, коли священик УПЦ відмовився відспівати «хрещене» в Київському патріархаті немовля. Регулярно виникають конфлікти, коли не дуже церковні батьки намагаються причащати своїх нехрещених дітей у храмах УПЦ і після відмови висловлюють своє невдоволення. Якщо законопроект 5488 буде прийнятий, УПЦ буде абсолютно беззахисна проти будь-яких провокацій на цьому ґрунті. Розкольнику або уніату досить прийти з камерою до будь-якого храму УПЦ, виразити вимогу його причастити, зафіксувати відмову і йти в суд.

Парадокси законодавства

Звучить смішно, але законопроект 5488 викриває українську державу в тому, що вона займається дискримінацією і є нетерпимою. Справді, адже держава займається тим, що «прямо або побічно» обмежує права і встановлює «прямі або непрямі привілеї» за мовною ознакою. Дивитися фільми і слухати радіопередачі, вчитися в школах і університетах на рідної для себе мові можуть тільки україномовні громадяни нашої країни. Всі інші громадяни цього позбавлені.

А під визначення «нетерпимості» потрапляє безліч політичних і громадських діячів, державних чиновників, блогерів і телеведучих, які «відкрито, упереджено і негативно» ставляться до Української Православної Церкви, її священноначалля і парафіян, і висловлюють цю свою думку публічно. А є й такі, хто публічно закликає до «насильства на ґрунті нетерпимості». Ось, наприклад, нещодавно колишній заступник начальника СБУ генерал-лейтенант Олександр Скіпальський в ефірі телеканалу «Еспрессо» заявив: «Ми повинні почистити всі московські монастирі (монастирі УПЦ – Ред.), звідки щодня надходить інформація про перебування людей з поведінкою і психологією російських диверсантів. Роботи багато».

Тільки таку «нетерпимість» ніхто у нас не карає, адже нетерпимість по відношенню до УПЦ у нас зовсім не карається, а, навпаки, навіть вітається. Тому на початку статті і було сказано, що законопроект можна застосувати і проти недругів УПЦ, але тільки хіба на це зараз налаштована наша українська влада?

Підсумки

По-перше, законопроект 5488 містить в собі такі визначення і формулювання, які дозволяють їх трактувати в дуже широкому діапазоні, виходячи із свавілля влади, а точніше з тих політичних пріоритетів, які стоять перед владою. І тут дуже до речі буде згадати про прислів’я: «Закон – як дишло: куди повернеш – туди й вийшло».

По-друге, законопроект однозначно спрямований на просування в українському суспільстві гендерної ідеології і содомії, оскільки навряд чи можна запідозрити владу в бажанні викорінити «нетерпимість» щодо мови, релігії, раси і т.д. В цьому відношенні він кореспондує з таким документом, як «Партнерство Біарріц». «Партнерство» просуває антихристиянські моменти в наші школи і суспільство в цілому, а законопроект 5488 загрожує кримінальною та адміністративною відповідальністю всім, хто з цим не згоден.

По-третє, законопроект по суті оголошує караним активний захист традиційних цінностей, християнської моралі, чистоти Православної віри.

На жаль, законопроект 5488 має великі шанси бути прийнятим, оскільки він внесений до Верховної Ради не окремими депутатами, а Кабінетом міністрів, який в свою чергу розробив цей законопроект на основі Плану заходів щодо реалізації Національної стратегії в сфері прав людини та Плану заходів щодо виконання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.