Провал захоплення: храм УПЦ у Красилові та Бобух
Представники влади Красилова вкотре спробували захопити храм УПЦ. Безпосередню участь у захопленні брав місцевий чиновник Сергій Бобух. Хто він?
14 травня 2024 року група рейдерів вкотре спробувала захопити храм Різдва Христового в місті Красилові. Керував захопленням місцевий бізнесмен і чиновник Сергій Бобух. І оскільки це захоплення не перше і не останнє, ми вирішили пролити світло як на саму спробу відібрати храм у громади УПЦ, так і на тих, хто брав участь у цьому.
Як відбувалося захоплення?
Захоплення храму Різдва Христового було чітко спланованою акцією. Місцеві чиновники, діями яких, судячи з інформації, що ми маємо, керувала міська голова Красилова, розробили «хитрий» план, який мав без зайвого галасу допомогти їм відібрати храм.
Суть цього плану проста: для відвернення уваги віруючих місцеві ПЦУ-активісти оголосили про запланований «перехід» Свято-Миколаївського храму УПЦ у селі Пилипи до структури Думенка. За планом захоплення передбачалося, що віруючі та священники УПЦ прибудуть до Пилипів, щоб захистити свою святиню, а в цей час представники ПЦУ відберуть храм Різдва Христового.
Від Красилова до Пилипів – приблизно 17 кілометрів, тобто 20 хвилин їзди. І розраховували рейдери на те, що поки віруючі зорієнтуються, поки зберуться, поки приїдуть – у храмі вже прозвучить «перша молитва українською мовою». Для цього було готове практично все – оповіщені представники влади, повідомлені «священники» ПЦУ, підготовлені всі потрібні «документи». Проте загарбники прорахувалися.
Прибувши до Пилипів, віруючі одразу зрозуміли, що їх намагаються обдурити, бо на місці було кілька чиновників дрібної ланки та всього пара активістів. Тоді ж надійшла інформація з Красилова, що всередині храму на Морозівці (район міста) хтось ходить. Віруючі відреагували миттєво: забили в дзвін на території храму, збираючи мешканців району на захист святині (більшість із тих, хто мешкає на Морозівці – віруючі УПЦ).
Також туди поїхала частина парафіян із Пилипів разом із священниками. Настоятель храму зателефонував на 112 із заявою, що до храму проник чужий, який може скоїти крадіжку.
Поліція виводити злодія відмовилася, пояснюючи, що це можуть зробити лише «спеціально навчені люди», тобто спецназ. Але після спілкування з парафіянами, відео якого опинилося у нашому розпорядженні, начальник поліції Роман Тимчишин погодився залізти у храм, щоб перевірити ситуацію.
Крім цього, до храму вдалося потрапити його власникам – представникам громади УПЦ, які, власне, і вивели із приміщення рейдера – місцевого бізнесмена та чиновника, директора Хмельницького комунального підприємства «Електотранс» Сергія Бобуха.
Пізніше до храму «підтягнулися» близько двох десятків прихильників ПЦУ, п'ятеро з яких були людьми «підневільними», тобто робітниками з місцевого пивного заводу, кілька депутатів Красилівської міської ради та 5-7 активістів.
Серед представників влади були помічені Бабійчук Юлія Сергіївна, Дідюк Сергій Вікторович, Продоус Володимир Петрович, Свистун Наталія Іванівна – усі вони депутати міськради Красилова (на фото нижче – обведені маркером жовтого кольору).
Також неподалік храму був помічений один з фігурантів нашого розслідування – молодший син колишнього «благочинного» ПЦУ з Красилова Миколи Хом'яка – Святослав. Разом із ним за ситуацією стежив і новий «благочинний» структури Думенка (на фото вони обведені маркером червоного кольору).
У результаті віруючі під крики «Ганьба!» вивели Бобуха з території, а храм удалося відстояти.
Хто такий Бобух?
Існує одна проста істина: якщо найактивнішим учасником захоплення є чиновник, то майже завжди цей чиновник або корупціонер, або замішаний у якихось скандалах. Захоплення храму він використовує для того, щоб «довести» свій «патріотизм» і відбілити своє «чесне» ім'я. Історія у Красилові цю істину підтвердила.
Справа в тому, що Сергій Бобух – фігурант не одного скандалу. Судіть самі.
Нещодавно в одному з хмельницьких телеграм-каналів «Толока Хмельницький» було опубліковано відео, як на маршруті міста рекламує свої послуги букмекерська контора FavBet. Зрозуміло, що така реклама дуже недешева. І так само зрозуміло, що вона незаконна.
Адже згідно із Законом України «Про медіа» (ст. 22-1) реклама азартних ігор забороняється на зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів і метрополітену; засобами зовнішньої реклами (сюди транспорт також входить).
Також забороняється спрямовувати рекламу на вразливі групи населення (діти, малозабезпечені особи, особи, хворі на психічні захворювання), а громадським транспортом користуються всі жителі міста, включаючи зазначені категорії.
Виходить, що пан Бобух порушує Закон України? Так. Але ж він не може робити це без узгодження з вищими колегами, вірно? Прямим начальником Бобуха є Ваврищук Микола Васильович – заступник з питань функціонування громадського транспорту міського голови Хмельницького Олександра Симчишина.
Навряд чи міський голова не знає, що відбувається у його маршрутках. Впевнені, що знає. Так само, як знає, що реклама у громадському транспорті – незаконна. Але що таке закон для людини, яка нещодавно заявляла, що всі «переходи» до ПЦУ в місті Хмельницькому нібито законні, а духовенство УПЦ, яке заявляє про протилежне, – бреше?
«Вони пишуть час від часу листи про якісь незаконні рішення, про втручання органів влади... Але ми не втручаємось, тому що ми законники і обстоюємо норму закону», – запевнив у червні 2023 року Симчишин. Як саме він і його підручні відстоюють закон – ми переконалися на прикладі реклами FavBet. Але, крім порушення Закону України «Про медіа», є в цій ситуації і ще дещо цікаве.
Справа в тому, що зареєстрованою у Києві компанією FavBet, по суті, володіє громадянин України Андрій Матюха. Casino.ua, БК «Фаворит» і «Фаворит Спорт» – теж належать йому.
Так ось, після 24 лютого, почекавши кілька тижнів і побачивши, як розвиваються події, FavBet випустила заяву, що ніколи не працювала на російському ринку та йде з Білорусії. Тепер, якщо ви мешкаєте в цих державах, у вікні вибору країн ні Росії, ні Білорусі немає. Але якщо у вас є VPN, то проблема вирішується дуже легко. А далі – більше. Ті ж хмельницькі ЗМІ опублікували скан російського паспорта, виданого 24 травня 2022 року, власником якого є… Андрій Матюха. Згідно з перевіркою у відкритих ресурсах – такий паспорт справді існує і виданий у Московській області.
Виходить, що хмельницькі чиновники, звинувачуючи парафіян храму Різдва Христового міста Красилова в «роботі на Росію» (хоча, ніхто з них ніколи в Росії не був), водночас рекламують послуги букмекерської контори, власник якої втік до Росії та отримав там громадянство. Під яку статтю Закону це підпадає? Напевно, Симчишин, Ваврищук і Бобух мають знати про це дуже добре. І вони, повірте, знають. Але все одно роблять бізнес – адже гроші не пахнуть, і притягнути їх до відповідальності за незаконну рекламу компанії, що належить людині з російським паспортом, нікому.
Як нема кому притягнути до відповідальності і за махінації із землею.
Перед вами скрин із кадастровими номерами земельних ділянок, виділених для Бобуха Сергія, Бобуха Олександра (батько Сергія) та Бобух Ольги (дружина Сергія). Кожен із них отримав по два гектари землі. І начебто нічого, адже згідно із законом громадяни України мають на це право. Але якби не одне «але».
Справа в тому, що всі ці земельні ділянки були виділені для... воїнів ЗСУ. Прізвища, які ви бачите вище Бобухів і нижче за них, – це прізвища людей, які брали участь в АТО, а тепер захищають Україну від російської агресії. Природно, що ніхто з Бобухів у захисті Батьківщини на передовій не був помічений.
Звідси питання: за які ж такі заслуги місцевий чиновник отримує 6 га землі на полі, земля якого призначена для учасників бойових дій із захисту України? Друге питання ще цікавіше: хто допоміг йому цю землю отримати?
Про це ми розповімо вам у наступній статті. А поки що підіб'ємо попередні підсумки.
Чому нас навчила ситуація у Красилові?
За свідченням очевидців, коли Бобуха вивели з храму, до нього підійшов хтось із місцевих чиновників і запитав: «Ти що, не міг зробити все без шуму?». Якщо це правда, то ми з вами можемо зробити два висновки:
Перший. Захоплення храму було сплановане явно не Бобухом, а тими, хто міг направити кілька депутатів міськради до Пилипів, а кілька людей – до храму Різдва Христового у Красилові.
Другий. Ті, хто стоїть за спробою рейдерського захоплення, дуже сильно хотіли зробити все без шуму, по-тихому. Чому? Тому що, мабуть, є люди, які були б дуже незадоволені зайвим шумом довкола храму УПЦ. І ці люди не з Красилова.
Є й третій момент. Ми часто дивуємось, коли чуємо, що чиновники беруть участь у захопленні храмів УПЦ. Дивуємося, як можуть люди, які репрезентують владу, не розуміти, що вони порушують закон, коли займаються рейдерством храмів УПЦ?
Але ситуація з Бобухом (та й іншими чиновниками) показує нам, що порушення Закону не є якимось табу для українських політиків, які нападають на Церкву. Вони порушували Закон багаторазово, і він для них не є якоюсь силою, здатною зупинити свавілля.
Порушення Закону їм вже звичне, а захоплення храму – лише черговий прояв цієї звички. Людина, яка не замішана в корупційних схемах, яка чесна як політик і відповідальна як чиновник, який намагається дотримуватися Закону, не піде його порушувати. А тим більше не демонструватиме свого «патріотизму», принижуючи та ображаючи своїх співгромадян. Просто тому, що він має совість.
На відміну від тих, хто штурмує храми.
