Арабо-ізраїльський конфлікт і пророцтва про «Третій храм»

В Ізраїлі триває черговий військовий конфлікт між євреями і палестинцями. Також йдуть зіткнення між представниками конфлікту по всьому світу, де живуть прихильники ворогуючих сторін. Кожна з них доводить свою правоту. Але нас цікавить перш за все, які наслідки може мати цей конфлікт для християн, і чи має він відношення до пророцтв про кінець світу.

Хроніка справжнього конфлікту

Почалося нове загострення палестино-ізраїльського протистояння на початку травня 2021 року на тлі обговорення Верховним судом Ізраїлю справи про затвердження рішення суду нижчої інстанції про виселення палестинських сімей зі своїх осель у Старому місті в Єрусалимі. Повідомлення ЗМІ представляють справу у такому вигляді, що палестинців просто виселяють з будинків і передають їх житла євреям, проте це не так. Справа в тому, що євреї згодні платити дуже і дуже великі гроші палестинцям за житло в Старому місті і його околицях. Але серед палестинців існує заборона на продаж будинків євреям. Радикальні ісламісти навіть можуть покарати смертю за порушення цієї заборони. Але гроші пропонуються великі, і не всі можуть встояти проти спокуси.

Причому часто спочатку фігурують арабські покупці, а потім з’ясовується, що кінцевими власниками все ж є євреї. Тоді палестинці, які продали будинок, заперечують наявність угоди і відмовляються звільняти оселю. Починаються судові тяжби, які закінчуються примусовим виселенням. Через брак доказів, не можна стверджувати, що така схема мала місце в даному випадку, але багато ознак вказують саме на неї. Як би там не було, але араби влаштували протести на Храмовій горі проти примусового виселення, і 8 травня 2021 р. біля мечеті Аль-Акса відбулися зіткнення з поліцією, в результаті яких більше 200 палестинців отримали поранення.

Ісламський рух «Хамас» висунув ізраїльській владі ультиматум, зажадавши виведення поліції з Храмової гори і, не отримавши на нього позитивної відповіді, почав обстріл території Ізраїлю саморобними ракетами, більшість з яких не долітали до населених пунктів, а ті, які долітали, виявлялися збитими ізраїльською системою ППО «Залізний купол».

Тактика застосування таких ракет заснована на наступному: по-перше, їх вкрай мала ефективність компенсується тим, що вартість такого снаряда в десятки, якщо не в сотні разів менша, ніж вартість ракет ППО, якими їх збивають. Відповідно, і кількість таких ракет у палестинців може бути більшою, ніж у ізраїльтян. А по-друге, система ППО «Залізний купол» все ж не може збити всі 100% снарядів, що долітають до ізраїльських міст. І коли кількість випущених ракет з палестинської території вже йде на тисячі, то збиток для єврейських міст виявляється, не сказати, щоб значним, але неприйнятним для влади і народу Ізраїлю.

Неприйнятність шкоди викликає у відповідь дуже жорсткі заходи у ізраїльтян. Наприклад, якщо арабський смертник підриває себе в будь-якому ізраїльському місті, то єврейські солдати приходять до дому, де проживає його сім’я, виганяють всіх на вулицю і зносять будинок бульдозерами. У відповідь на ракетний обстріл з палестинської території ізраїльські літаки знищують багатоповерхові будівлі, де за даними розвідки розміщуються структури «Хамас», не піклуючись про те, що при цьому можуть загинути мирні жителі, в тому числі і діти. З огляду на все це, «Хамас» та інші палестинські організації в більшості випадків намагаються не переступати межу і обмежуються ударами, які не можуть істотно зашкодити Ізраїлю. Але іноді все заходить занадто далеко, і починається справжня війна, коли сторони вже не зважають на можливі втрати і жертви. Сьогодні це саме такий випадок.

За десять днів активних бойових дій з боку Гази випущено по Ізраїлю близько 4000 ракет. Ізраїльська сторона заявила про 11 загиблих і більше ніж 500 постраждалих від цих ударів. У свою чергу, заходи у відповідь з боку ізраїльської армії ЦАХАЛ привели до загибелі понад 230 палестинців (з них близько 40 дітей), було зруйновано багато будинків, що використовувалися угрупованням «Хамас». Також ЦАХАЛ відзвітував про знищення кількох керівників цього угруповання і про руйнування понад 100 км підземних тунелів, які «Хамас» використовував у своїй військовій діяльності.

Провідні світові держави, а також міжнародні організації закликали сторони до припинення вогню. Єгипет і Росія запропонували свої столиці як місце переговорів для Ізраїлю і Палестини.

Разом з тим думка світової спільноти розділилася. Незважаючи на жорсткість дій ЦАХАЛ і непорівняні втрати сторін, деякі європейські країни заявили про право Ізраїлю на самооборону. США подібних заяв не робили, але схвалили продаж високоточної зброї Ізраїлю на $ 735 млн., а також закликали його до якнайшвидшого завершення операції в Газі. Іншими словами, також встали на сторону Ізраїлю. Протилежну позицію висловив турецький лідер Р. Ердоган, який назвав дії Ізраїлю «тероризмом», закликав всі людство об’єднатися проти Ізраїлю і навіть прокляв уряд Австрії за те, що там підняли прапори Ізраїлю над деякими державними будівлями країни. Китай в набагато м’якішій формі також висловив намір підтримати Палестину в цьому конфлікті.

До чого може привести загострення?

Щоб відповісти на це питання, необхідно подивитися, до чого приводили всі попередні арабо-ізраїльські конфлікти, а точніше, періодичні загострення одного великого конфлікту між Ізраїлем і всім мусульманським світом, починаючи з 1948 року, коли рішенням ООН в Палестині було відтворено єврейську державу, яка припинила своє існування майже 2000 років тому.

Відразу після рішення ООН мусульманський світ оголосив війну Ізраїлю. На цій карті вказані країни, які так чи інакше брали участь у цій війні. Вони позначені зеленим і салатовим кольорами, сектор Газа – червоним. А якщо дуже уважно придивитися, можна побачити Ізраїль, позначений блакитним кольором.

В такому протистоянні перемогти було неможливо, але Ізраїль переміг.

Історики налічують шість загострень арабо-ізраїльського конфлікту, які позначаються терміном «війна» і ще кілька – терміном «військова операція». У всіх них Ізраїлю протистояли противники, які багаторазово перевершували єврейську державу по живій силі і військовій техніці. І у всіх них Ізраїль виходив переможцем, раз по раз розширюючи територію свого впливу і зміцнюючи своє становище як на Близькому Сході, так і в світі в цілому.

За великим рахунком, нічим іншим, як промислом Божим, це пояснити неможливо, незважаючи на багаторазові спроби це зробити. Але не будемо забувати, що промисел Божий може виражатися як у волі Божій, так і в потуранні.

Сьогоднішнє загострення конфлікту між Ізраїлем і Палестиною також не здатнеа привести до того, щоб палестинці відстояли свої інтереси. Швидше за все, ЦАХАЛ завдасть руху «Хамас» і палестинцям в цілому такої шкоди, яка змусить їх відмовитися на якийсь час від активних ворожих дій проти Ізраїлю, а Ізраїль, в свою чергу, доб’ється виселення палестинців з їхніх будинків в Старому місті Єрусалиму і продовжить свою експансію.

«Третій храм»

Арабо-ізраїльський конфлікт був би давним-давно вирішеним до повного взаємного задоволення всіх сторін, якби ці сторони керувалися тільки політичними, економічними, фінансовими або іншими життєвими інтересами. Але головним інтересом сторін в цьому конфлікті є релігійний. Євреї хочуть побудувати «Третій храм» на тому місці, де були побудовані Перший і Другий, і від яких залишилася лише одна Стіна Плачу. Але араби не можуть їм дозволити це зробити, оскільки сьогодні на цьому місці стоїть третя за значимістю святиня мусульманського світу – мечеть Аль-Акса, а також Масджид Куббат ас-Сахра (Купол Скелі). Купол Скелі є мусульманським святилищем, побудованим над Каменем Основи – місцем, де розташовувалася Свята святих Єрусалимського храму.

Євреї хочуть побудувати «Третій храм» на тому місці, де були побудовані Перший і Другий, і від яких залишилася лише одна Стіна Плачу.

Саме за ці святині і йде війна між євреями і мусульманами, яка не може бути зупинена ніякими переговорами і ніякими дипломатичними зусиллями. Вона може бути завершена тільки остаточною військовою перемогою однієї зі сторін.

Поки Ізраїльська держава на офіційному рівні не ставить питання про будівництво «Третього храму», ця тема активно просувається на рівні громадських організацій. Таких, наприклад, як «Нааманом хар ха-байт» (Ревнителі Храмової гори), або «Рух за зведення Храму». Існує також і «Махон ха-Мікдаш» (Інститут Храму), співробітники якого працюють над відтворенням начиння і одягу священиків, необхідних для храмового служіння. Також вони займаються пошуком нащадків древніх Коенів (священиків) і Левитів, які могли б у майбутньому звершувати служби в Третьому храмі, якщо він буде побудований.

Багато рабинів (як стародавніх, так і сучасних) вважають, що ніщо не може звільнити єврейський народ від обов’язку зведення Храму. Думки розділяються лише в деталях: чи повинні євреї побудувати Третій храм до пришестя «Машиаха» (очікуваний іудеями месія, він же антихрист для християн), або ж цей самий Машиах сам побудує храм, коли прийде на землю? Прихильники останньої точки зору заявляють, що будівництво храму Машиахом і буде доказом його месіанства.

У будь-якому випадку з кожним новим загостренням арабо-ізраїльського конфлікту розмови про перспективи будівництва Третього Храму поновлюються з новою силою. Різного роду аналітики починають висувати припущення про те, буде чи не буде він побудований, і якщо буде, то коли.

У 2000 році відомий радянський і російський дипломат, Президент Товариства дружби і ділового співробітництва з арабськими країнами В’ячеслав Матузов розповідав, що на переговорах між президентом США Біллом Клінтоном, прем’єр-міністром Ізраїлю Ехудом Бараком і лідером Палестинської автономії Ясіром Арафатом в Кемп-Девіді Арафату запропонували вирішити остаточно палестинське питання найвигіднішим для палестинців способом. Натомість від Арафата вимагали лише дати згоду на такі дії: підвести під мусульманські святині на Храмовій горі потужний залізобетонний фундамент і підняти їх на певну висоту від землі. Це дало б можливість побудувати «Третій храм» без руйнування мечеті Аль-Акса і Купола Скелі. Арафат відповів категоричною відмовою, після чого почалася так звана «Друга палестинська інтифада».

В якому храмі запанує антихрист?

У християнстві поширена думка, що відновлення Єрусалимського храму є однією з ознак пришестя антихриста, оскільки саме в цьому храмі він повинен запанувати. Прихильники цієї думки вважають, що на це вказують слова апостола Павла: «Та не звабить вас ніхто ніяк: Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибель, що противиться та звеличується над усім, званим Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, видаючи себе за Бога» (2 Сол. 2,3-4).

Чи йде тут мова про Єрусалимський храмі або про якийсь інший?

Багато святих отців вважають, що святий апостол Павел мав на увазі саме Єрусалимський храм.

«У церкві ж Божої – не нашої, але древньої – іудейської» (преподобний Іоанн Дамаскін).

«"Тому що як йому сісти в Церкві Божій". В який же церкви? У зруйнованому храмі іудейському, а не в тому, в якому ми тепер перебуваємо. Чому це ми говоримо? Та не подумає про нас хто-небудь, що ми лестимо собі. Якщо він прийде до іудеїв під ім’ям Христа, і захоче, щоб іудеї поклонялися йому; то, щоб більше звабити їх, особливо подбає про храм, показуючи їм, що він, будучи з роду Давидового, хоче створити храм, побудований Соломоном» (святитель Кирил Єрусалимський).

У християнстві поширена думка, що відновлення Єрусалимського храму є однією з ознак пришестя антихриста, оскільки саме в цьому храмі він повинен запанувати.

Але це не єдина точка зору. Наприклад, преподобний Єфрем Сирин каже, що тут мається на увазі Церква Христова, тобто православний храм: «Таким чином він з’явиться і зійде в храм Божий, щоб сісти всередині і саме в Церкві Божій. Він не відхиляється в інше якесь суспільство з єретичних сект, щоб не впізнали його, – але з презирством відкидає всі культи (помилкові), щоб можна було полонити церкву. Тому і зійде він в самий храм Божий, щоб сісти і показати себе, що він є як би Бог. Яким же чином він покаже, що є Бог істинний? Крім слави і честі, якими буде наділений, він ще більше покаже це за допомогою тієї ворожнечі, яку буде вести проти єретичних сект. Оскільки він не буде схиляти до будь-якої єресі, то, завдяки своїй (удаваній) любові до чад Церкви, змусить думати, що любить їх, як справжніх (чад Церкви), і в храм їх прийде і сяде, як в храмі істини , щоб показати, що він є Бог».

Блаженний Августин взагалі зізнавався в тому, що немає можливості визначити, який храм стане місцем воссідання антихриста: «Але невідомо, в якому він сяде храмі Божому: чи на руїнах того храму, який був побудований царем Соломоном (див.: 3 Цар. 6: 1-38) або в церкві. Бо храму якогось ідола або демона апостол не назвав би храмом Божим».

Більшість же святих отців допускали, що антихрист може сісти як в Єрусалимському храмі, так і в християнських храмах.

«Він не буде приводити до ідолослужіння, а буде богоборцем, відкине всіх богів і велить усім поклонятися собі замість Бога. І сидітиме в храмі Божому – не в Єрусалимському тільки, але і всюди в церквах» (святитель Іоанн Златоуст).

«Не сказано: в Єрусалимському власне храмі, а просто: в храмі, у всякому храмі Божому» (блаженний Феофілакт Болгарський).

Святитель Феофан Затворник, підсумовуючи думки святих отців, писав: «Буде ж десь центральне місце діяння антихриста, і буде звичайно певний момент, в який він явить себе таким. Головний храм того Місця і розуміє Апостол. У цьому храмі і сяде він, як бог; а потім буде сідати в такому значенні і у всякому іншому храмі, який зустріне особисто. Або, може бути, в одному храмі особисто сяде, в інших же своє воссідання засвідчить будь-яким іншим способом».

У зв’язку з нинішнім загостренням арабо-ізраїльського конфлікту грецьке інформаційне агентство «Vimaorthodoxias» розмістило на своєму сайті цитату недавно прославленного в лику святих преподобного Паїсія Святогорця: «Знаменням того, що наближається виконання пророцтв, буде руйнування мечеті Омара в Єрусалимі. Її зруйнують, щоб відновити храм Соломона, який, як кажуть, перебував на її місці. У відновленому храмі сіоністи зрештою проголосять антихриста Месією. Я чув, що євреї вже готуються до зведення храму Соломона».

Все повільно, але впевнено йде до того, що «Третій храм» все ж буде побудований, незважаючи на опір всього мусульманського світу.

Ці слова підтверджуються всім ходом подій на Близькому Сході, починаючи з відновлення Ізраїлю як держави в 1948 р. Дійсно, все повільно, але впевнено йде до того, що «Третій храм» все ж буде побудований, незважаючи на опір всього мусульманського світу. Однак, з огляду на те, що святі отці не мають повної згоди з цього питання, не можна цілком покладатися на точку зору преподобного Паїсія і інших отців, що висловлювали аналогічну думку, оскільки це може таїти в собі серйозну небезпеку. Полягає вона в тому, що поки ми будемо чекати відновлення Єрусалимського храму і вважати, що без цього антихрист не прийде на землю, він цілком може прийти і сісти в зовсім іншому місці. Іншими словами, ми можемо його просто «прогавити».

Тому необхідно звертати увагу не тільки на те, в якому храмі сяде антихрист, а й на весь комплекс пророцтв, пов’язаних з настанням останніх часів. А найголовніше – слід пам’ятати, що апостол Павел, який писав Солунянам, що антихрист «в Божому храмі сяде він, як Бог», писав також і про те, що кожен християнин є храмом Божим: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Святого Духа, що живе в вас, Якого ви маєте від Бога, і ви не свої?» (1 Кор. 6, 19). А пустити або не пустити антихриста в цей храм, – залежить тільки від кожного з нас.