Що означають рішення Синоду
У Києво-Печерській лаврі відбувся Синод, рішення якого можуть вплинути не тільки на життя УПЦ, а й на всю Православну Церкву. Аналізуємо і розбираємося.
12 травня 2021 року відбулось перше в цьому році засідання Священного Синоду УПЦ. На ньому прийнято безліч рішень, які стосуються не тільки життя УПЦ, а й можуть вплинути на життя всієї Православної Церкви.
Слухайте Священний Синод
Першим в повідомленні Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ про роботу Синоду розміщено вельми незвичайне, на перший погляд, рішення. Сформульовано воно так:
«Перш за все, з огляду на наявність тієї інформації, яка може вплинути на внутрішнє і зовнішнє життя Української Православної Церкви, Синод зазначив, що духовенство, чернецтво та вірні нашої Церкви у своєму церковному житті і діяльності повинні керуватися рішеннями, прийнятими Священним Синодом Української Православної Церкви».
Виникає подив: навіщо Синод закликає керуватися своїми власними рішеннями? По-перше, його рішення як одного з органів управління УПЦ і так повинні виконуватися, а по-друге, чому саме Синоду, а не Собору єпископів?
Можна припустити, що дане рішення прийнято в контексті можливого прийняття антицерковних законів чи інших рішень державної влади, спрямованих проти УПЦ, а також можливих рішень Константинопольського патріархату тієї ж спрямованості. Наприклад, патріарх Варфоломій може оголосити Митрополита Онуфрія і єпископат УПЦ забороненим у священнослужінні, позбавленим кафедри, сану і так далі. Держоргани на цій підставі можуть зажадати від громад УПЦ перереєструватися з новою назвою та інше. У всіх цих випадках Синод закликає не бентежитися, не боятися, а слухати священноначалля УПЦ. І мова тут зовсім не йде про заклик до невиконання законів чи інших рішень влади. Справа в тому, що Юридичний відділ та інші структури УПЦ, а також громадські об’єднання, такі як Союз православних адвокатів, використовують всі законні способи для того, щоб відстояти конституційні права віруючих УПЦ в судах, адміністративних органах чи іншим законним шляхом. І поки цей процес йде, немає ніяких законних підстав підкорятися неправовим вимогам.
Собор УПЦ і Собор єпископів УПЦ, які стоять вище Синоду в ієрархії управління, не згадані тому, що для їх скликання потрібен час і значні організаційні зусилля. І вони не можуть, крім найбільш критичних випадків, оперативно реагувати на обстановку, яка швидко змінюється, а Синод – може.
Тому, простими словами – не панікуйте, а слухайте, що говорить Синод.
ВЗЦЗ приросте Громадською радою
«Для взаємодії і співпраці Української Православної Церкви з державними, приватними установами і організаціями та об’єднаннями громадян при Відділі зовнішніх церковних зв’язків УПЦ створено Громадську раду. Відповідальним за діяльність цієї ради призначений вікарій Київської Митрополії преосвященний єпископ Вишневський Спиридон».
Створення громадських рад при органах управління – практика, яка використовується в основному в державах. У багатьох країнах при головних міністерствах чи інших органах влади створюються подібні ради, що складаються в основному з авторитетних в суспільстві діячів культури, науки і так далі. Мета подібних рад – комунікація з громадянським суспільством. Причому комунікація в обидві сторони. За допомогою подібних рад держоргани отримують громадянські ініціативи, а також інформацію про настрої в суспільстві. З іншого боку, такі ради допомагають донести до людей пояснення тих чи інших дій держорганів.
В умовах тиску на Церкву Громадська рада може виявитися досить ефективною в комунікації УПЦ як з органами влади, так і з громадянським суспільством. Хоча є ризик перетворення таких рад в чергову бюрократичну структуру з нульовим ККД. Будемо сподіватися, що це не про нас.
Духовна академія осмислить принцип соборності
Це одне з найважливіших рішень Синоду, яке ризикує стати і найбільш резонансним.
«Предметом розгляду Священного Синоду стало порушення Константинопольським Патріархатом принципу соборності Церкви шляхом одностороннього втручання в українські церковні справи, а також помилкова інтерпретація представниками Константинопольського Патріархату окремих правил IV Вселенського Собору. <...> Синод доручив Київській духовній академії провести заходи, присвячені богословсько-канонічному осмисленню принципу соборності Церкви і питанню першості серед Помісних Православних Церков. Особливу увагу буде зосереджено на богословському, канонічному і історичному тлумаченні 28-го правила IV Вселенського Собору. До цих заходів будуть залучені представники Помісних Православних Церков».
Ключовим моментом в цьому рішенні є остання фраза: до осмислення будуть залучені «представники Помісних Православних Церков». З моменту антиканонічного втручання Фанара в церковні справи в Україні пройшло вже два з половиною роки, і за цей час з’явилися як рішення Синодів УПЦ та РПЦ, так і богословські публікації з детальним розбором дій Фанара і зазначенням священних канонів Церкви, яким ці дії суперечать. Тепер завдання Київської духовної академії буде полягати в тому, щоб на науковому рівні представити оцінку дій Фанара, загальну для Помісних Церков. Хотілося б сказати – «всіх Помісних Церков», проте реалії поки не дозволяють бути настільки оптимістичним. Принаймні, Помісні Церкви, які взяли участь у зустрічі в Аммані в лютому 2020 року і, судячи з усього, висловили бажання продовжувати співпрацювати в «амманському форматі», є потенційними співробітниками в справі осмислення питання про першість в Церкві.
А резонансним це рішення ризикує стати тому, що якщо КДА консолідує вже існуючі (як приватні, так і церковні) оцінки дій Фанара і сформулює повноцінне богословське і канонічне бачення даного питання, з яким буде згідно значне число Помісних Церков, то це може стати підставою для прийняття канонічних заходів до патріарха Варфоломія і інших винних у порушенні канонів Церкви.
Зараз через дії Фанара УПЦ виявилася в центрі уваги всього православного світу. І цілком природно, що саме богослови Української Православної Церкви змушені вирішувати ті завдання, які поставлені перед усією Православною Церквою.
Якщо КДА консолідує вже існуючі оцінки дій Фанара і сформулює повноцінне богословське і канонічне бачення даного питання, з яким буде згідно значне число Помісних Церков, то це може стати підставою для прийняття канонічних заходів до патріарха Варфоломія і інших винних у порушенні канонів Церкви.
Окормлення діаспори
«Беручи до уваги велику кількість віруючих Української Православної Церкви, які проживають або працюють за межами України, Священний Синод констатував необхідність їх духовного окормлення. У зв’язку з цим Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ доручено здійснювати організацію та координацію цього окормлення. А єпархіальні архієреї отримали благословення інформувати Відділ зовнішніх церковних зв’язків УПЦ про місця компактного проживання мирян з ввірених їм єпархій за кордоном з метою подальшої організації місій або парафій».
Мільйони українських громадян зараз живуть в інших країнах. Серед них значна частина віруючих УПЦ. Часто мігранти з України організовують церковні громади і звертаються в єпархії УПЦ з проханням надіслати їм священика. Парафії УПЦ виникають у багатьох країнах з великою кількістю українських мігрантів. Зокрема, в Італії їм віддають прекрасні стародавні католицькі собори, які пустують через відсутність прихожан-католиків.
Раніше поява таких парафій відбувалася від нагоди до нагоди і залежала як від ініціативності самих мігрантів, так і від можливостей єпархій надавати таким громадам допомогу і направляти священиків. Зараз це матиме системний характер. Архієреї повинні будуть направляти в ВЗЦЗ інформацію про те, де за кордоном концентровано проживають віруючі УПЦ, чого саме потребують для організації приходу, і що може зробити УПЦ для того, щоб нова громада з’явилася. ВЗЦЗ повинен буде координувати всю цю роботу по організації і життєдіяльності парафій за кордоном і зможе не тільки реагувати на ініціативу мігрантів, а й зі свого боку ініціювати створення церковних закордонних громад.
Тепер поява парафій УПЦ за кордоном матиме системний характер.
Це рішення назріло дуже давно, оскільки бажаючих «опікуватися» православними українцями за кордоном дуже багато. Це і Константинопольський патріархат, і греко-католики, і УПЦ КП, яку намагається реанімувати Філарет Денисенко. Вони часто використовують природну тягу людей, що опинилися на чужині, до свого рідного культурного та релігійного середовища для того, щоб переманювати православних в унію або розкол.
Побажаємо ВЗЦЗ і всім причетним до цієї благої справі допомоги Божої.
Священики в медичних установах
У Синодальному відділі з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів буде створена Комісія у справах пастирства у сфері охорони здоров’я. Вона буде займатися питаннями капеланства в медицині. Рішення також назріле, оскільки священики, які окормлюють віруючих в медичних установах, стикаються зі значними труднощами: це і питання допуску в лікарняні палати, і особливості спілкування з медперсоналом, і взаємодія з адміністрацією та багато іншого. Ймовірно, в доступному для огляду майбутньому питання пастирської опіки віруючих в медичних установах будуть врегульовані на законодавчому рівні за зразком закону «Про військове капеланство». У зв’язку з цим дуже важливо, щоб права віруючих УПЦ не були ущемлені, як у випадку з капеланством в збройних силах.
Рішення Синоду дозволить систематизувати практику опіки вірних в сфері медицини для священиків і мирян, які несуть церковний послух у сфері охорони здоров’я. Зокрема Відділу з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів доручено разом з Навчальним комітетом і Київською духовною академією розробити навчальну програму для підготовки медичних капеланів.
Інші рішення Синоду
- в Почаївській лаврі пройде з’їзд чернецтва;
- утворено три чоловічих монастиря;
- затверджені настоятелі, настоятельки і намісники п’яти монастирів;
- канонізований для місцевого шанування в межах Житомирської єпархії святитель Євменій (Хорольський);
- затверджені тексти акафістів, послідувань і молебних співів;
- обрані два нових архієрея.
Все це, особливо утворення трьох нових монастирів, свідчить про те, що УПЦ живе і розвивається, незважаючи на тиск з боку влади, напади агресивних прихильників ПЦУ, інформаційні кампанії з боку окремих ЗМІ. Навіть найзапекліші противники УПЦ не можуть чітко пояснити, чому в УПЦ зростає кількість громад, монастирів, освітніх установ. Чому в ПЦУ приховують чисельність ченців, а в УПЦ постійно звершуються нові постриги.
***
В цілому рішення Священного Синоду наочно розвінчують міф, який прихильники ПЦУ намагаються нав’язати українському суспільству – що УПЦ нібито повністю залежить від РПЦ, не може приймати самостійних рішень і не має повноважень в сфері міжнародних відносин. Як бачимо, УПЦ – це не тільки повністю самостійна структура, але і Церква, яка ініціює богословський діалог із загальноправославних проблем. УПЦ має компетенції і авторитет організувати обговорення на загальноправославному рівні такого важливого на сьогоднішній день питання, як питання соборності і першості в Церкві.
Залишається побажати, щоб нинішні рішення Священного Синоду були в повній мірі втілені в життя, і щоб це стало ще одним етапом розвитку УПЦ.
