«Лики» церковних рейдерів
Щоб віджимати храми УПЦ, можна бути нецерковним і навіть не віруючим, можна дружити з держзрадником І. Кивою тощо. Церковні рейдери – хто вони?
Вже всі в Україні розуміють, що захоплення храмів УПЦ – це не «голос народу», а організована кампанія, яка відбувається за відпрацьованими схемами і відповідним чином фінансується. У якій часто беруть участь одні й ті самі особи. Давайте подивимося на цих осіб та поміркуємо, які цілі вони переслідують і чи варто їм довіряти в питаннях віри, адже вони позиціонують себе як фахівці саме в цих питаннях.
Гастролі рейдерів на Київщині
У середині лютого 2024 р. активісти ПЦУ запланували провести рейдерські збори для переведення до своєї структури чотирьох храмів УПЦ: великомучениці Параскеви в селі Дружня, великомученика Димитрія Солунського в селі Пилиповичі, пророка Іллі та святителя Димитрія Ростовського в місті Макарів.
Заходи призначили на 17 і 18 лютого 2024 р. Для їх організації та проведення церковні рейдери опублікували в соцмережах виготовлені за одним шаблоном оголошення із закликом приходити з паспортами на збори, щоб «гнати ворогів».
За інформацією Telegram-каналу «Дозор на "Першому Козацькому"», керівництво та організацію зборів узяли на себе клірик ПЦУ Дмитро Кошка та ексчиновник і бізнесмен Сергій Возний. І зібрання в зазначених населених пунктах – лише епізод їхньої діяльності. Вони гастролюють Київською областю вже давно. Так, вони переводили храм у Бородянці, до того – у Бучі. Давайте простежимо їхні «схеми».
17 лютого до села Пилиповичі Київської області приїхали клірики ПЦУ разом із групою провокаторів, які стали розпалювати релігійний конфлікт і закликати людей проголосувати за перехід церковної громади до ПЦУ. Однак жителі села на провокацію не піддалися і не стали взагалі заходити до Будинку культури, де було призначено збори. Така тактика протидії церковним рейдерам виправдана, адже інакше, якщо учасники зборів реєструються як такі в організаторів (рейдерів) і ставлять свої підписи в протоколах реєстрації, то потім ці підписи використовуються для фальсифікації результатів голосування.
У підсумку рейдерам вдалося зібрати в Будинку культури близько 20 осіб, причому тільки 6 із них були жителями села Пилиповичі. Однак це не завадило їм заявити, що на зборах голосувало близько 120 осіб, звісно, за перехід до ПЦУ. Незаконність цього голосування очевидна, оскільки, за словами місцевих жителів, рейдери намагалися використати протоколи зборів п'ятирічної давності, коли їм вдалося зібрати таку кількість учасників зборів. Ті збори 2019 р. також були невдалими для рейдерів, їм не вдалося захопити храм, а поліція відкрила кримінальні провадження за фактом фальсифікації документів.
Після фактичного провалу в с. Пилиповичі того самого дня, 17 лютого 2024 р., та сама команда церковних рейдерів переїхала до с. Дружня, де спробувала влаштувати аналогічний захід із переведення храму до ПЦУ. Але тут на них чекав ще більший «облом». Бородянська ОТГ на своїй сторінці у Фейсбуці описала, як це все відбувалося: «Рейдери від ПЦУ влаштували такий самий фарс, що й у Пилиповичах. За нашою інформацією, організатори рейдерських зборів навіть не переймалися з масовкою – привезли тих самих людей, яких використовували в Пилиповичах. Керували цим процесом все ті ж, одіозний клірик ПЦУ Дмитро Кошка та його спільник Сергій Возний, в. о. Ірина Захарченко та Дмитро Науменко».
У с. Дружня їх навіть не пустили до приміщення сільради, де спочатку планувалося влаштувати збори. Староста села зрозумів, що ці збори його організатори зібралися влаштувати з явним порушенням закону, і не побажав у цьому брати участь. Рейдерам довелося займатися фальсифікацією буквально на колінах. Але й це тривало недовго. Близько 70 справжніх членів церковної громади прийшли висловити свою незгоду з цим беззаконням, і рейдерам довелося швиденько ретируватися.
Наступного дня, 18 лютого 2024 р., ті самі люди, ексдепутат Сергій Возний, активіст Гришачов та інші, зібрали в Будинку культури міста Макарів Київської області «збори з переходу» до ПЦУ двох громад, Димитріївського та Іллінського храмів. Причому якісь люди в камуфляжі не пускали на збори членів церковних громад.
Макарів, активісти ПЦУ перевіряють документи. Фото: «Дозор на "Першому Козацькому"»
Цікаво, що на запитання, хто його уповноважив перевіряти паспорти і не впускати громадян України до державної установи, чоловік у камуфляжі відповів, що його «призначила його совість патріота України».
Зрештою потрапити всередину змогли лише близько 40 осіб із двох релігійних громад. Усі інші були людьми, яких у храмах не бачили і їх не знають. Причому навіть настоятелі не змогли потрапити на ці збори, хоча згідно зі Статутом релігійних громад та законом України «Про свободу совісті...» саме настоятелі мають право скликати збори релігійної громади. Справжні ж члени громад вищезгаданих храмів провели свої збори на вулиці і висловилися за те, щоб залишитися в УПЦ.
Ну а про те, що відбувалося всередині, красномовно говорить один епізод. Після голосування за переведення в ПЦУ двох храмів один з активістів пенсійного віку згадав, що в місті є ще один, споруджуваний, після чого запропонував забрати і його.
Сергій Возний заперечив – мовляв, церква будується на приватній території. «Але все одно, це ж російська церква. Давайте проголосуємо, щоб цей зброд (віряни УПЦ, – Ред.) туди не повзав», – заперечив активний пенсіонер.
«Давайте проголосуємо», – погодився Возний.
«Лик» Ігоря Гришачова
На зборах у Макарові особливо «відзначився» так званий юрист ПЦУ Ігор Гришачов, який у складі рейдерської групи гастролює селами Київської області вже кілька місяців. Він заявив, що для того, щоб вважати себе членом церковної громади, ходити до церкви не обов'язково.
Ігор Гришачов. Фото: «Дозор на "Першому Козацькому"»
Ось дослівна цитата: «Віра – це не ходіння до церкви, вона не обов'язкова в ходінні до церкви. Бути членом релігійної громади – це не означає приходити до церкви. Можливо, він завтра прийде до церкви. Він має право й сьогодні ухвалювати рішення».
Якби І. Гришачов був справжнім юристом, то він би потрудився відкрити статтю 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» і прочитати там таке: «Членство в релігійній громаді ґрунтується на засадах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням)».
Тобто, по-перше, статути релігійних громад УПЦ визначають, що членами громади можуть бути тільки особи, які беруть участь у богослужіннях і таїнствах Церкви, а по-друге, хто є членом громади, а хто – ні, вирішує не цей рейдер-гастролер, а сама громада. Тому людина, яка завтра чи післязавтра, можливо, приєднається до релігійної громади, ніяк не може впливати на її рішення сьогодні.
Але І. Гришачову це цілком може бути не відомо, оскільки його статус юриста вельми сумнівний. Принаймні його сторінка у Фейсбуці говорить про те, що він навчався (чи закінчив, невідомо) у Київському національному економічному університеті, а також займається дзюдо.
«Лик» Сергія Возного
Набагато більше інформації спливає про іншого активіста ПЦУ, ексдепутата Сергія Возного. Ось він разом із групою рейдерів у с. Дружня. Переведення храмів у Київській області – це практично його професійна діяльність. Він навіть встиг отримати за неї Золотий хрест і орден із рук Сергія Думенка.
Сергій Думенко нагороджує Сергія Возного. Фото: ФБ Возного
Але хто такий взагалі Сергій Возний? Це ексголова Києво-Святошинської РДА, який засвітився в безлічі кримінальних справ і скандалів.
А ось досить докладне розслідування кримінальних зв'язків С. Возного на сайті vremya.eu.
У розслідуванні йдеться про те, що С. Возний є найбільшим землевласником у Києво-Святошинському районі, що він причетний до рейдерського захоплення місцевого управління ЖКГ, до спроб «віджати» землю навколо озера Крючок у с. Крюківщина, коли місцевих жителів били «тітушки», і ще багато чого цікавого.
Але цікавий Возний не тільки своїми тіньовими схемами. Виявилося, що він – найближчий помічник і соратник зрадника України колишнього нардепа Іллі Киви, якого СБУ ліквідувала в Підмосков'ї. А також – товариш іншого зрадника України, Кирила Стремоусова. Усі вони разом працювали в керівництві Соцпартії.
З'їзд СПУ, 2018 р. Фото: «Інтернет видання "Полтавщина"»
На з'їзді Соцпартії у 2018 році С. Возний співав Іллі Киві дифірамби: «Ілля Кива – це жорстка дисципліна, порядок і високі вимоги до кожного з нас. Своїми діями Ілля Кива неодноразово підтвердив, що ідея для нього – понад усе. Як результат – за нами вже йдуть люди, і ми відчуваємо, як зростає їхня підтримка!»
Які ідеї для І. Киви були понад усе, ми побачили на власні очі, коли він вчинив держзраду і перейшов на бік Росії. Тісні партійні, як мінімум, зв'язки об'єднували С. Возного не лише з І. Кивою, а й з іще одним діячем, який вчинив державну зраду, Кирилом Стремоусовим, який у ті роки був першим секретарем Херсонського обкому СПУ.
А ось ще одне розслідування, вже свіже, в якому стверджується, що С. Возний був не просто однопартійцем І. Киви, а й найближчим до нього партнером, однодумцем і довіреною особою.
«Лик» Івана Галунги
Ще один активіст ПЦУ, який брав участь в організації рейдерських захоплень на Київщині, – Іван Галунга. Його фейсбук-сторінка рясніє однотипними агітками «виганяти ворогів» із храмів УПЦ в різних селах Київської області.
А ось як характеризується І. Галунга у вже згадуваному розслідуванні vremya.eu: «Відомий шахрай і фігурант багатьох кримінальних справ з Донецька...»
Повідомляється, що І. Галунга був у 2008 р. призначений головою Донецької міської парторганізації ВО «Батьківщина», але знятий з цієї посади за привласнення і розтрату мільйонів гривень, виділених партією на президентську кампанію в Донецьку в 2010 р. А на початку 2000-х років І. Галунга, за даними vremya.eu, був причетний до масового продажу молодих дівчат за кордон для надання інтимних послуг. Кримінальну справу № 67-648 було порушено стосовно дружини Галунги Марини Миколаївни у 2000 р. прокуратурою Донецької області за ст. ст. 124-1 ч.2 КК України «Торгівля людьми» (нинішня ст. 149 КК України). Крім цього, стверджується, що І. Галунга ухилявся від сплати податків, збивав людей на власному автомобілі, привласнив собі гроші, виділені на пам'ятник жінкам-шахтарям.
Це, як стверджує vremya.eu, документи з бази даних Управління по боротьбі з організованою злочинністю. Ось такі виходять «лики» нинішніх церковних рейдерів.
Лик справжнього героя
А тепер, як приклад, давайте подивимося, на кого вони піднімають руку. Настоятель Димитріївського храму УПЦ в селі Пилиповичі, який намагалися захопити вищеописані церковні рейдери, протоієрей Борис Ковальчук переміг у конкурсі «Люди, які вразили нас міцністю та жагою до відновлення», організованому медіапроектом «Незламні.CITY». Отець Борис здійснив справжній подвиг, коли у 2022 р. під час російської окупації вивіз близько 1 500 жителів села, прикриваючи їх від обстрілів самим собою. П'ять разів він вивозив людей і повертався назад із ліками та продуктами для решти жителів с. Пилиповичі. І щоразу він їхав першим у колоні на випадок обстрілу. Також йому вдалося вивезти 11 тіл загиблих військовослужбовців ЗСУ.
На цьому відео заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко розповідає про подвиг о. Бориса і називає його героєм. Чому б сьогодні А. Геращенку не прийти і не сказати те саме в обличчя церковним рейдерам, які відбирають в о. Бориса і його парафіян їхню святиню?!
І це лише один приклад. А скільки таких випадків, коли храм відбирають у священника, який у цей час перебуває на передовій, або везе волонтерську допомогу нашим солдатам, або купує на гроші громади автомобіль для ЗСУ!
Післямова
Наші короткі приклади наочно показують, що «патріоти», які сьогодні роз'їжджають селами Київської області і пафосно розповідають, що священники УПЦ – це «агенти ФСБ», абсолютно не мають для подібних слів жодних моральних підстав. Це люди з украй сумнівною репутацією, і вони, за великим рахунком, мають бути об'єктами пильної уваги правоохоронців. І крім усього іншого, за інформацією джерел СПЖ серед жителів сіл, наші герої можуть отримувати фіксовану винагороду за кожен «переведений» ними храм.
Але навіть якщо припустити, що Возний, Гришачов та Галунга – «ідейні», які ще цілі вони можуть переслідувати? Відповідь може бути тільки одна – однозначно не релігійні й не патріотичні. Замість того, щоб об'єднувати людей, вони спеціально насаджують ворожнечу і ненависть, налаштовують одну частину населення проти іншої, створюють внутрішнє протистояння. Кому це йде на користь? Україні?
Відповідь усі ми знаємо.
