Що Сирському дозволено, те УПЦ не можна?
Новий головком Сирський народився та навчався у РФ, має там родичів. Але до його російського минулого у влади питань немає. Але УПЦ таке ж минуле ставлять у провину. Чому?
8 лютого 2024 року Зеленський звільнив Валерія Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ та призначив на цю посаду Олександра Сирського. Майже відразу в Мережі стала з'являтися інформація про російське коріння нового головнокомандувача, пропутінські погляди його найближчих родичів тощо. У відповідь у РНБО України заявили, що це все кампанія російських ІПСО, спрямована на дискредитацію як самого головкому, так і всієї української влади.
І, можливо, все так і є. Проте диму без вогню не буває. Сирський справді етнічний росіянин, народився у Володимирській області, а навчався у Московському вищому командному училищі.
Як пишуть численні телеграм-канали, у Росії у самого О. Сирського досі живуть батьки та брат. Батько, Станіслав Сирський, військовий пенсіонер, полковник ЗС РФ у відставці. Телеграм-канали стверджують, що батьки нового головкому ВСУ висловлюють активну проросійську позицію, і як доказ наводять фотографії із соцмереж. Наприклад, матері нового головкому, Людмилі Сирській, приписують пости, де вона, як стверджується, вихваляє російського лідера В. Путіна.
Якщо вірити телеграм-каналам, то цей допис опублікований Людмилою Сирською 21 квітня 2022 р., вже після того, як війська РФ окупували Бучу та інші передмістя Києва, тоді як її син Олександр Сирський командував обороною столиці.
До речі, далеко не один О. Сирський починав свою військову кар'єру в Росії і закінчував російські військові виші, де, як ми знаємо, не обходилося без відповідного ідеологічного накачування курсантів. Ось ще кілька прикладів:
- Генерал армії Степан Полторак, міністр оборони України з 2014 до 2019 р. – Орджонікідзівське командне училище при МВС СРСР.
- Генерал армії Віктор Муженко, начальник Генштабу та колишній головком ЗСУ до 21 травня 2019 р. – Ленінградське вище загальновійськове командне училище ЗС СРСР.
- Генерал-полковник Руслан Хомчак, голова Генштабу України до 27 березня 2020 р. – Московське вище військове командне училище імені Верховної Ради РРФСР.
- Генерал-лейтенант Сергій Наєв, командувач Об'єднаних сил, закінчив Калінінське суворовське училище у Твері та Московське вище військове командне училище імені Верховної Ради РРФСР.
- Генерал-лейтенант Михайло Забродський, заступник головкому ЗСУ – Військова інженерно-космічна Червонопрапорна академія імені О.Ф. Можайського в Санкт-Петербурзі, потім 5 років служби в російській армії.
- Володимир Артюх, начальник Сумської військової адміністрації – Військово-повітряна академія ім. Ю.О. Гагаріна у Московській області.
«Ну і що?» – запитаєте ви. Яке значення має походження Сирського та інших генералів ЗСУ, якщо вони своєю службою в Україні багато разів доводили свій патріотизм? Яке значення мають погляди їхніх родичів?
І це цілком закономірні питання. Абсолютно ніякого.
То чому тоді ми, православний ресурс, взагалі про це пишемо? Хіба Сирський та його бекграунд має відношення до УПЦ і взагалі до релігійної теми? На жаль, має, і найпряміше. Питання в тому, що священників та ієрархів, та й взагалі всю Церкву, влада та суспільство змішує із брудом за куди менш очевидні «російськості», ніж у нового головкому.
А тому питання. Чому для влади «російське» минуле Сирського – це «норм», а минуле УПЦ – це «зрада»?
Згадаймо, що знайшла СБУ за найпершого масштабного обшуку в монастирях та єпархіальних управліннях УПЦ у листопаді 2022 р.
Пара російських газет і журналів, кілька тисяч рублів, видана в РФ церковна література, підкинуті листівки: рівень цих «доказів» приблизно такий самий, як і повідомлення про антиукраїнську позицію родичів О. Сирського. Але скільки хейту обрушилося на УПЦ у ЗМІ та соцмережах після публікації цих «доказів»! Як ображали та схиляли на всі лади монахів Лаври!
І це лише крапля в морі. Ось навскідку ще пара прикладів.
Після звірячого побиття кліриків УПЦ під час захоплення монастиря Різдва Богородиці у Черкасах ЗМІ вкинули як «антикриз» фото знайденої у храмі книги «Изведи из темницы душу мою. Духовные советы по исцелению души». В чому тут «злочин» УПЦ? Та в тому, що книжку видано в РПЦ.
Після такого ж звірячого захоплення у Ладижині у місцевій пресі з'явився «компромат» у вигляді фото з Казанського храму ікон Царських мучеників, святителя Гермогена або требників із богослужбовими вказівками, виданими в РПЦ з благословення Патріарха Олексія і навіть Кирила.
Ну а вершиною такого «криміналу» можна вважати захоплення у Требухові, де активісти викинули на звалище Біблії та молитвослови лише тому, що їх було видано в Москві (15 років тому).
Тобто УПЦ сьогодні інкримінують настільки дикі зв'язки з агресором, що вчасно сумніватися в психічному здоров'ї тих, хто це робить.
Але повернемось до особистостей. Згадаймо, скільки закидів висипалося на голову намісника Лаври митрополита Павла, коли він сказав, що в нього сестра живе в Росії. Ось один із заголовків.
«Нахабно», «цинічно» – вже у заголовку публікації проявляється ненависть і дифамація. Адже митрополит Павел не сказав нічого антиукраїнського, ось точна цитата: «Російську Федерацію не вважаю агресором, бо там мешкає моя сестра. А ті, хто чинять цю агресію – тих засуджую... Я що, свою сестру назву агресором?».
Повторимо. Те, що в когось родичі мешкають у Росії, ще ні про що не говорить. Але чому, якщо в О. Сирського в Росії батько, мати і брат, це ніяк не засуджується, а якщо у владики Павла там сестра, то в медійному просторі подається як ще одна ознака його «непатріотизму»?
Скільки звинувачень звучить на адресу УПЦ з приводу того, що її керівний орган нібито перебуває в Росії! Коли представники УПЦ намагаються пояснити, що це не так, і що вона керується Українським Собором, Синодом та іншими органами, які знаходяться в Україні, коли після Собору УПЦ у Феофанії 27.05.2022 р. зі Статуту УПЦ виключили взагалі будь-яку згадку про РПЦ, ним відповідають, що однаково з Росії є вплив на УПЦ, якщо не адміністративного, то ідеологічного характеру.
І на цій підставі УПЦ хочуть заборонити на законодавчому рівні. Але при цьому людину, у якої батьки проживають у Росії і через батьківський статус можуть впливати на неї, призначають на посаду головнокомандувача ЗСУ. І ми не бачимо будь-якої кампанії у ЗМІ та соцмережах, яка розганяє тему «зради» чи «непатріотизму». Адже від Сирського (на відміну від священників та віруючих УПЦ) безпосередньо залежить доля України у протистоянні з агресором. Чому ж тут такі явні подвійні стандарти?
Чому священники десь у Рівному, які й у РФ ніколи не були, це – «москалі», а головком із масою однокурсників-офіцерів із Москви – це беззастережний патріот?
Безумовно, з погляду здорового глузду, ні в родинних зв'язках, ні в місці його навчання немає нічого кримінального та поганого. Але якщо застосовувати «здорову логіку» стосовно Сирського, то така ж логіка має використовуватись і стосовно представників УПЦ. Щоб у медіапросторі не виставляли фото церковних книг, виданих у Росії, й не кричали: «Караул! Зрада!» Не вишукували російське коріння в українських архієреїв і не розганяли б це у ЗМІ як свідчення їхньої «антиукраїнської позиції». Щоб до всіх громадян України був однаковий підхід, щоб права кожної людини були захищені однаково, щоб честь і гідність кожного поважалися незалежно від його релігійної приналежності.
Може, тоді ми справді станемо «єдиною країною». Не в пафосних лицемірних промовах чиновників, а в реальності.
