Перенесення хресного ходу: правильно чи ні?
На Торжество Православ'я хресного ходу на захист Церкви в Києві не буде. Причина – локдаун. Чому Блаженніший погодився на перенесення і як це вплине на УПЦ?
Хресний хід в Неділю Торжества Православ'я не відбудуться в Києві, Одесі, Чернівцях та ряді інших єпархіальних центрах УПЦ. Причина – карантинні обмеження у зв'язку з черговою хвилею коронавірусу. Чому священноначалля УПЦ прийняло рішення про перенесення хресних ходів на захист Церкви і як це може вплинути на подальший розвиток подій навколо УПЦ?
Тільки 17 березня 2021 року в статті «Чому ми повинні вийти на хресні ходи в день Торжества Православ'я» звучав заклик відгукнутися на Благословіння Блаженнішого Митрополита Онуфрія і засвідчити свою вірність Церкві участю в хресних ходах в єпархіальних центрах УПЦ. І хоча в частині єпархій віруючі все ж вийдуть на вулиці, єдиного хресного ходу по всій країні не буде. У заявах від ієрархів УПЦ звучить слово «переноситься», але ж хресні ходи потрібні саме зараз, саме зараз необхідно продемонструвати рішучість віруючих відстоювати свої права. Після Пасхи, приблизно через півтора місяці, ситуація в країні може змінитися, дії, спрямовані проти Церкви, вже можуть відбутися, а хресний хід, якщо він відбудеться тоді, можливо матиме інше значення.
Для чого організовувався хресний хід?
Хресні ходи в єпархіях УПЦ повинні були привернути увагу громадськості і можновладців до проблеми обмеження прав УПЦ і показати, що величезна частина українського суспільства виступає проти цього. Відповідно влада, побачивши настільки масову незгоду громадянського суспільства до своєї політики відносно УПЦ мала змінити цю політику. Саме обмеження прав УПЦ проходить за двома напрямками:
- прийняття антицерковних законопроектів;
- перехід громад в ПЦУ.
Найбільш загрозливою на сьогоднішній день виглядає ситуація з уже прийнятим Законом № 2662 «Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"», який спрямований на примусове перейменування Української Православної Церкві в Руську Православну Церкву в Україні. Зараз справа про невідповідність цього закону Конституції України знаходиться на розгляді в Конституційному суді. І рішення суду напевно буде швидше політичним, ніж правовим.
Також на розгляді Верховної Ради знаходяться два антицерковних законопроекти.
1. Законопроект № 5101, який був внесений за ініціативою батька-засновника ПЦУ Петра Порошенка і його 38 депутатів з партії «Європейська солідарність». Даний документ передбачає можливість заборони діяльності релігійних організацій за розпалювання релігійної ворожнечі або за пропаганду дій «держави-агресора». Його ініціатори особливо не приховують, що спрямований це законопроект проти УПЦ. І хоча в «Слузі народу», що має більшість у Верховній Раді, заявили, що не підтримають даний законопроект, але, по-перше, їх думка може дуже швидко змінитися, а по-друге, представники цієї фракції внесли до Верховної Ради свій законопроект, дуже схожий на «порошенківський».
2. Законопроект «Слуг народу» № 5144 загрожує УПЦ ще більше, ніж їхніх колег з «євросолідарності». Згідно з ним, пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 111-1 «колабораційна діяльність», у якій передбачити кримінальну відповідальність за співпрацю з «державою-агресором», його окупаційною адміністрацією та/або її збройними або воєнізованими формуваннями у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській та трудовій сферах. Чи потрібно говорити, що при бажанні будь-якого архієрея або священика УПЦ з Криму або непідконтрольних територій можна притягнути до такої відповідальності.
3. 17 березня 2021 р. народні депутати з фракції «Слуга народу» внесли до Верховної Ради законопроект № 5258, яким забороняється ідеологія «руського міра». І цей законопроект також може бути використаний як інструмент боротьби з УПЦ, адже під ідеологію «руського міра» при бажанні можна підвести і церковно-слов'янську мова богослужінь і руських святих, і ще дуже-дуже багато.
Другий напрямок гонінь на Церкву відбувається або у формі насильницького захоплення храмів націонал-радикалами або у формі незаконного переведення громад в ПЦУ місцевими чиновниками. А найчастіше в обох цих формах відразу. Здійснюється все це, як правило, при потуранні правоохоронних органів, що вельми неохоче реагують на порушення прав віруючих УПЦ. Навіть при наявності всіх юридичних прав на церковне майно у громади УПЦ часто судові і адміністративні розгляди затягуються і фактично права віруючих не можуть бути реалізовані.
На жаль, у влади склався такий стереотип, що якщо УПЦ не заявляє голосно про свій протест проти порушення її прав, якщо люди масово не виходять на вулицю і не заявляють про свою незгоду з рішеннями влади, якщо громади УПЦ часто просто поступаються храмом загарбникам, то, значить, таку політику можна продовжувати і далі.
Тому, як закликав Блаженніший Митрополит Онуфрій, «Ми повинні з молитвою на вустах і святинями в руках пройтися вулицями рідних міст, щоб засвідчити і нашу вірність Святому Православ'ю, і нашу любов до рідної Української землі – нашій земній Батьківщині. Ми – громадяни України, і у нас є відвойоване кров'ю наших предків право сповідувати Православну віру так, як це заповідали Христові Апостоли і Святі Отці».
Чому Хресний хід скасували?
В останні дні в Україні і, зокрема, в столиці дуже сильне зростання захворюваності і смертності від COVID-19. У зв'язку з цим в Києві з 20 березня і до 9 квітня впроваджуються посилені карантинні обмеження. Прикладу Києва наслідували також багато інших міст і населених пунктів. Тому Блаженніший Митрополит Онуфрій заявив про перенесення Хресного ходу в Києві. «Підтримуючи столичну владу в прагненні якомога швидше поліпшити епідемічну ситуацію та підносячи про це молитву до Милосердного Бога, ми переносимо проведення хресного ходу на інший більш сприятливий час», – написав Предстоятель УПЦ в своїй заяві. Аналогічне рішення було прийнято і в інших єпархіях.
У цій ситуації УПЦ проявила відповідальність за життя і здоров'я громадян України. У ситуації, коли проти Церкви розгорнуті справжні гоніння, описані вище, і коли хресний хід міг би вплинути на ставлення до неї можновладців, священноначалля приймає рішення його скасувати! Це красномовно доводить, що УПЦ – це Церква українського народу і вона піклується про здоров'я своїх вірних. І причому робить це не в перших раз. Згадаймо, як влітку 2020 року було прийнято рішення скасувати щорічний Великий Хресний хід в день Хрещення Русі. Тоді також дуже добре було б показати всім приблизно ось таку картину.
Можливо, якби в 2020 р. такий Хресний хід відбувся б, то влада була б більш обережною в обмеженні прав віруючих УПЦ. Але священноначалля порахувало, що ризик поширення коронавірусу не дає нам морального права проводити подібні заходи.
УПЦ готова жертвувати своїми інтересами заради життя і здоров'я людей, а ось до дій держави виникають питання. Влада оголосила про введення жорстких карантинних обмежень, але деякі деталі цього рішення наводять на думку про присутність антицерковної складової в подібних діях. При ще гіршій ситуації, коли 28 листопада 2020 р. був поставлений антирекорд – 16294 випадки захворювання на добу, ніяких локдаунів не запроваджували. Але зате локдаун вводили з 12 березня по 3 квітня 2020 р. при тому, що на 3 березня в Україні був всього 1 (один!) підтверджений випадок захворювання коронавірусом. І той перший локдаун припав також на початок Великого посту.
Також певні питання викликає список обмежень в Києві. Їх опублікував мер столиці Віталій Кличко на своєму Телеграм-каналі. Там, в числі заборони театрів, музеїв, концертів вказані і богослужіння (якщо площа храму не забезпечує 10 кв.м. на людину. Але в той же час транспорт буде працювати в звичному режимі.
Що, наприклад, це означає для вечірнього метро можна побачити на фото:
Чи дотримуються тут карантинні норми краще, ніж могли б дотримуватися на хресній ході? Питання з розряду риторичних. Але в УПЦ шанують закони. І якщо влада заявляє про небезпеку хресних ходів – Церква їх переносить до поліпшення епідеміологічної ситуації.
Що далі?
Отже, Церква відмовилася в даний момент від використання такого серйозного засобу демонстрації своєї згуртованості як хресний хід. У своїй Заяві з цього приводу Блаженніший Митрополит Онуфрій сказав: «Сприймаємо цю ситуацію як наше духовне випробування». І це випробування потрібно винести по-християнськи: «Посилимо піст, покаємося в гріхах і принесемо гідні плоди покаяння для того, щоб Господь зцілив наші тілесні і душевні немочі». Ці слова Митрополита Онуфрія не можна сприймати як просто красивий мовний зворот. Все ж хресний хід – це не найсильніший засіб захисту Церкви. Набагато сильніше – щира надія на Бога і молитва до Нього. «Одні колісницями, а інші кіньми, а ми ім'я Господа Бога нашого закличемо. Тії похилилися і впали, ми ж стоїмо і ростемо твердо» (Пс. 19, 7-8), – говорить святий пророк Давид. Саме до цього закликає нас Предстоятель.
Питання про те, чи відбудеться хресний хід після Пасхи залишається відкритим. Будемо сподіватися на милість Божу, на те, що після Світлого Христового Воскресіння настане той «інший сприятливий час» для хресного ходу, про який говорив Митрополит Онуфрій. Але в будь-якому випадку ми повинні зберігати вірність Святій Церкві, не вірити тій брехні, яка на неї виливається, не боятися заявляти про свою приналежність до неї, не зраджувати її своєю байдужістю. І Бог вкаже, що нам слід робити, щоб захистити Православ'я в нашій країні.
