«Весь світ дізнається правду про гоніння на УПЦ»

Митрополит Черкаський і Канівський Феодосій – один із кількох архієреїв УПЦ, проти яких порушено кримінальні справи з не зовсім переконливих причин. Владика Феодосій вже багато місяців перебуває під домашнім арештом, а восени 2023 цілком міг опинитися і в СІЗО. А ще він із відеотрансляції виступив в ООН, де розповів про репресії влади проти Української Православної Церкви.

– Владико, ви стали першим архієреєм Української Православної Церкви, який виступив із найвищої міжнародної трибуни – Організації Об'єднаних Націй. Як таке стало можливим?

– Мабуть, за Божим Промислом. Знаючи про грубі порушення релігійних свобод у нашій країні, до мене кілька разів зверталися міжнародні правозахисні організації з проханням виступити на Раді з прав людини ООН. Просили з перших вуст проінформувати міжнародних дипломатів про порушення прав і свобод вірян УПЦ, виступити в ролі релігійного експерта, викладача духовної Академії та архієрея УПЦ, який переслідується за свої релігійні переконання та канонічну позицію.

− Ви думаєте, цей виступ вплине?

– Не сумніваюся, що воно дасть і вже дало поштовх до висвітлення у всьому світі теми сьогоднішніх переслідувань Української Православної Церкви. І мені здається, що ця справа нарешті зрушила з мертвої точки. Скажіть, хіба взагалі мислимі у XXI столітті у центрі європейського континенту релігійні переслідування такого масштабу, які зараз відбуваються в Україні?! Це ж у головах нормальних людей взагалі не вкладається. Востаннє такі гоніння наша Церква зазнавала за часів генсека Хрущова. Але навіть Хрущов не додумався ухвалити державний Закон(!), який забороняє Церкву. А у нас це зараз намагаються зробити.

Релігійні переслідування – це безумовне зло. А зі злом треба боротися, його треба витягувати на біле світло. Зло дуже не любить світла і не любить розголосу. На світлі зло вимушено корчитися, виправдовуватися та відступати.

– Владико, ваші відеозвернення на захист Церкви з-під домашнього арешту стали для багатьох вірян УПЦ великою підтримкою та зміцненням. Водночас, саме на підставі цих відеозвернень проти Вас порушено нову кримінальну справу, за яку Вас мало не посадили в СІЗО, народ вас вимолив. Скажіть, Ви плануєте й надалі записувати відео на захист Церкви?

– Якщо Господь на це благословить і дасть сили, то звичайно. Це тепер у якомусь сенсі мій обов'язок, мій обов'язок перед віруючими людьми. Обов'язок перед духовенством, яке не залишилося осторонь, коли я дуже гостро потребував молитовної допомоги та підтримки.

Ви правильно сказали, що народ вимолив. І я в боргу перед людьми. Але треба говорити тільки тоді, коли є що сказати. І лише тоді, коли настав час це сказати. І найголовніше, говорити треба тільки те, що буде на користь Церкві, на її захист і зміцнення вірних.

Ну і, крім того, належить ще відновити техніку для відеозаписів, адже представники СБУ при останньому обшуку вилучили всі комп'ютери і телефони, що залишилися, щоб не було на що більше записувати. Також скрупульозно шукали конспекти моїх тез для відеозвернень, це було окремим пунктом у судовому розпорядженні про обшук.

– Що ще шукали?

– Шукали, згідно з визначенням слідчого судді, все, що давало мені можливість робити відеозвернення до вірян. Але, зважаючи на все, до їхнього негласного завдання входила і спроба заблокувати мені можливість оперативно вирішувати справи Черкаської єпархії, якою я керую. Вилучили все, що давало мені змогу дистанційно працювати з єпархіальними документами: єпархіальний комп'ютер, жорсткі диски з єпархіальними документами, навіть примітивний кнопковий телефон. Це все не мало жодного відношення до розслідуваного ними «правопорушення», проте це все вилучили.

Ну і враховуйте, що й передостанній обшук проводили в мене ті самі співробітники СБУ, що й цього разу. Тож вони вже чудово знали, де що лежить, як кажуть, легко «орієнтувалися на місцевості».

– Як поводилися силовики під час обшуку?

– Загалом і в цілому в рамках пристойності. Людський фактор ніхто не скасовував, багато залежить від культурного рівня кожної людини, незалежно від професії, чи то силовик, чи листоноша, чи священник. Так і тут. Хтось із них спокійно виконував поставлене процесуальне завдання, а хтось розповідав мені, що «Бога немає, а є щось там таке…», що «церковнослов'янська мова – це мертва мова», намагався дорікати, що мій підручник із Пастирського богослов'я видано російською мовою, що в будинку «недостатньо патріотичної символіки», натомість є портрет-ікона святого імператора страстотерпця Миколая ІІ. Тож мені довелося попутно проводити для співробітників лікнеп з Конституції України та прав людини, з історії європейських монархій та з основ Православ'я. Дай Боже, щоб хоч щось пішло на користь.

– Владико, повернімося до вашого виступу в Раді з прав людини ООН. Після цього виступу Ви набули статусу правозахисника ООН. Що це означає?

– Статус правозахисника ООН відкриває широкі можливості донести правдиву інформацію щодо порушень прав людини до широкого міжнародного загалу. У нашому випадку насамперед йдеться, звичайно, про переслідування УПЦ. Цей статус регламентується Декларацією Організації Об'єднаних Націй про правозахисників.

Крім того, статус правозахисника ООН дозволяє залучати для його захисту ресурси ООН, яка має спеціальний Мандат, регламенти та процедури захисту для осіб, які контактують із ООН з питань захисту прав людини.

Простіше кажучи, правозахисник ООН перебуває під особливою увагою не лише Ради з прав людини, а й міжнародної правозахисної спільноти. Його голос швидше чують, а на репресії проти нього самого буде жорсткіша реакція.

При цьому не слід плутати правозахисну діяльність із юридично-адвокатською. Це різний формат та різний напрямок роботи. Хоча вони можуть і повинні доповнювати один одного, іноді у складі правозахисних груп та організацій. Українська Православна Церква зараз як ніколи потребує такого захисту своїх прав.

– Як ви плануєте реалізовувати ваш новий статус правозахисника?

– Роботу вже розпочато. Юридичний відділ Черкаської єпархії направив на ім'я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернення на 10 аркушах із докладним фактичним викладом порушень прав вірян УПЦ на території нашої єпархії останнім часом. Вже закінчився 10-денний термін, у який офіс омбудсмена міг повернути нам документ на доопрацювання, тож тепер чекаємо на результати роботи омбудсмена щодо захисту наших прав. Сподіваюся, що вони будуть об'єктивними та адекватними.

Крім того, ґрунтуючись на Декларації Організації Об'єднаних Націй про правозахисників, ми плануємо найближчим часом скликання широкої правозахисної групи для відстоювання прав та свобод вірян Української Православної Церкви.

Насамперед запрошуємо туди ієрархів, духовенство та мирян, готових та здатних захищати свою Церкву під час гонінь. Також не виключено, що якщо зі свободою совісті в нашій країні найближчим часом нічого не зміниться, то одним із пріоритетних напрямів нашої роботи стане підготовка матеріалів до справи щодо запобігання злочину геноциду щодо Української Православної Церкви (релігійної групи) на підставі відповідної Конвенції, прийнятої резолюцією 260 (ІІІ) на Генасамблеї ООН 9.12.1948 р.

Сподіваюся на сприяння та юридичну підтримку у цьому процесі міжнародних юридичних фірм та правозахисних організацій. Але, звичайно, найголовніше в будь-якій справі, а тим більше в богоугодній справі, якою є свідчення про Правду і захист своєї віри і Церкви – це благословення Боже і допомога від Господа.

Тому посилено прошу віруючих людей – духовенство, чернецтво, православних мирян, де б вони не жили, молитовно підтримати сьогодні Українську Православну Церкву, яка терпить гоніння, благати Господа про Її спасіння, очищення, оновлення.

Загальна гаряча молитва вірних – це велика сила, що прихиляє Божу милість до стражденної землі і творить чудеса.