Синод у РПЦ: революція в Африці й Криму

11 жовтня 2023 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив кілька кадрових рішень, які прямо чи опосередковано пов'язані з Україною та Українською Православною Церквою.

По-перше, це відправлення на спокій митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря та призначення на його місце митрополита Псковського Тихона (Шевкунова).

По-друге, звільнення патріаршого екзарха Африки митрополита Клинського Леоніда (Горбачова).

Чому ми вважаємо, що ці на перший погляд звичайні кадрові перестановки стосуються УПЦ, і що вони говорять про ставлення Московського Патріархату до канонічної Церкви в Україні – розберемо нижче.

Поганий той екзарх, який не мріє стати патріархом?

Почнемо з Екзархату в Африці. Заснований він був 29 грудня 2021 року – як відповідь РПЦ на визнання Олександрійською Церквою ПЦУ. За майже два роки його керівник, митрополит Клинський Леонід, розгорнув досить активну діяльність на території Африки, приєднавши до РПЦ кілька десятків священників і парафій. Олександрійський Патріархат позбавив митрополита Леоніда священного сану (що в РПЦ не визнали). В той же час його позиції всередині РПЦ здавалися непорушними – багато хто думав, що його рух вгору кар'єрними сходами (до посади керуючого справами або голови ВЗЦС) – лише справа часу. Тому його звільнення спочатку з посади настоятеля храму на Кулішках, а тепер і зняття з посади глави Екзархату викликало в одних здивування, в інших – істерику, і у всіх – питання: «Що сталося насправді?».

Формальна причина такого рішення, як сказано в журналі засідання Синоду, це прохання самого митрополита Леоніда, в якому йдеться, що є певні обставини, які «перешкоджають виконанню ним обов'язків патріаршого екзарха Африки». Що це за «обставини» – невідомо, тож нам здається, що причина в іншому.

Ще зовсім недавно з багатьох питань, що торкаються інтересів РПЦ, найчастіше висловлювався не Патріарх, не керуючий справами, а голова ВЗЦС митрополит Іларіон (Алфєєв). Він виступав на телебаченні й в пресі, і багато в чому його сприймали як «обличчя» Патріархії. Потім, після провалу на «українському» та цілому ряду інших «напрямків», владику Іларіона перемістили до Відня, а його місце медіапредставника Церкви залишилося вакантним. Але таким воно було зовсім недовго, оскільки створення Африканського Екзархату привернуло увагу преси до іншого людині – митрополита Леоніда. Молодий єпископ, який володіє кількома мовами, своїми епатажними висловлюваннями вміло тримав високий градус інтересу до своєї фігури з боку ЗМІ.

Він регулярно виступав на федеральних каналах, був учасником політичних токшоу і багатьма в російському суспільстві став сприйматися мало не як головний речник РПЦ. Також він за фактом став лідером «урапатріотів» від РПЦ. Все частіше митрополит дозволяв собі коментувати загальноцерковні теми та давати поради в областях, які не входили до його компетенції. Його заяви мали викликальний, скандальний характер – за всіма правилами сучасного піару.

Наприклад, звертаючись до архієреїв УПЦ, він заявляє, що «вас усіх за зраду Руської Церкви та Патріарха треба гнати поганою мітлою... що, загалом, і робить Господь. Коли Київську Русь буде звільнено, вас там теж не буде. Будете розбиратися зі своїм "пане президентом" в іншому місці».

Пізніше він повідомив, що «у міру завоювання України будемо забирати єпархії УПЦ». Він використовував у своїй риториці вульгарні брудні натяки, на кшталт «гусари, мовчати», розповідав, що українські архієреї «слиняво повзають перед владою на колінах». За епатажний стиль «на грані» (а то й за гранню) архієрея навіть називали «церковним Медведєвим», що, звісно, не робило шани ні йому особисто, ні Церкві.

За що звільнили митрополита Леоніда?

Віруючі та просто адекватні люди дивувалися – чому мовчить Патріархія, чому не робить нічого, щоб хоч якось напоумити «зоряного» архієрея? Невже екзарх Африки своїми екстравагантними заявами озвучує справжню думку МП? Як виявилось, ні.

На нашу скромну думку, усунення митрополита Леоніда з посади голови Екзархату в Африці – це не лише прямий результат його діяльності, а й відповідь Синоду РПЦ на його публічні виступи.

А ще – сигнал синодалів усьому медійному пулу, який ретранслював погляди архієрея, всім «церковним» радикалам. У тому числі й співробітникам Африканського екзархату в сані, тим, хто, попри слова Патріарха Кирила, закликає українців не причащатися у «непоминаючих» храмах, називає Собор у Феофанії розкольницьким, хто вважає себе «голосом безперечної Церкви». От ним і відповіла Патріархія.

Причому так вважаємо не тільки ми, а й самі «церковні» радикали. Вони чітко розуміють, що митрополита Леоніда обсмикнули за його позицію щодо війни проти України (Леонід – затятий її прихильник), і за висловлювання про УПЦ. Розуміють вони, що заходи, вжиті проти епатажного митрополита, можуть торкнутися й їх, тому деякі прямо пишуть: «То скажіть тоді, ЩО саме він не так зробив? Нам, напевно, потрібно буде аналогічні речі в собі виправляти, оскільки ми щиро не розуміємо і не бачимо, що він міг зробити не так».

І таким людям зовсім не складно підказати, що саме їм потрібно виправити. Потрібно виправити стиль і манеру спілкування, потрібно навчитися поважати священний сан архієреїв та священників навіть у разі, якщо ви не згодні з їхньою позицією, потрібно навчитися поважати та любити інших людей, прислухатися до їхньої думки й болю. Зрештою, треба навчитися бути християнами.

Що із Кримом?

Синод РПЦ також відправив на спокій митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря, призначивши на його місце митрополита Псковського Тихона (Шевкунова). Нагадаємо, що 7 червня 2022 року кримські єпархії УПЦ були «переведені» у пряме підпорядкування Патріарху Кирилу. Водночас жодних рішень українського Синоду щодо змін в управлінні Сімферопольською єпархією, як і іншими єпархіями Криму, не було.

Більше того, вже після «переводу» Синод УПЦ вивів митрополита Кримського з постійних його членів. Тобто і Кримську кафедру, і митрополита Лазаря, Українська Православна Церква вважає своїми. В наявності – юридичне двовладдя та «конфлікт інтересів».

Як цей конфлікт буде вирішено в результаті? Адже у Грамоті Патріарха Алексія говориться, що Українська Православна Церква є повністю незалежною у своєму управлінні від Московського Патріархату, що було підтверджено на Соборі у Феофанії.

Крім того, вже є прецедент із Бердянською єпархією, де за живого єпископа УПЦ Єфрема в Московському Патріархаті призначили «свого» архієрея. Ці питання залишаються відкритими, і, сподіваємося, незабаром ми отримаємо на них відповіді.