«Люди миру»: заглянути один одному в очі
21 вересня в Святогірській лаврі відбувся форум «Люди миру». Як проходив форум і що треба зробити, щоб досягти миру на Донбасі?
Головне завдання форуму «Люди миру» була озвучена на засіданні Священного Синоду УПЦ від 17 серпня 2020 року – «продовжити миротворчі ініціативи нашої Церкви щодо припинення збройного конфлікту на Донбасі».
Святогірська лавра як місце проведення була обрано не випадково. За словами керуючого справами УПЦ митрополита Антонія, «Лавра по-особливому відчувала і відчуває досі війну на сході нашої країни... Тому що з самого початку саме в Лавру люди бігли для того, щоб отримати притулок, будинок, хліб. Був момент, коли там проживало кілька тисяч чоловік. Там народжувалися діти. І досі під опікою Лаври залишається понад тисячу осіб».
До оргкомітету заходу увійшли відомі українці, які не предвляють ніякі політичні сили: заслужений лікар України, професор Борис Тодуров; абсолютний чемпіон світу з боксу Олександр Усик; заслужений лікар України, професор Олександр Усенко; професор Василь Лазоришинець; правозахисник Ігор Артеменко; заслужений економіст України Тетяна Сисоєва; член правління міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі», підприємець Олексій Омельяненко; культуролог Юрій Молчанов; телепродюсер Влад Ряшин, а також журналісти, педагоги, вчені, музиканти і лікарі, в тому числі і ті, які проживають недалеко від лінії розмежування і не з чуток знають, що таке війна.
Форум був підкреслено аполітичний. Чому? По-перше, тому що його організовувала Церква. По-друге тому, що організатори хотіли почути думку простих людей, тих, кому війна не приносить нічого, крім страждань і сліз. Ну і по-третє, тому що політики на тему війни на Донбасі вже висловилися.
За слушним міркуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія на миротворчий процес має впливати громадянське суспільство, оскільки від війни страждають не політики, а прості люди. «Тому ініціатива миру повинна від них виходити. Політики часом хочуть війни, часом – миру, кожен з них має свій погляд на це питання і особисті інтереси. А людям не важливі мотиви військового зіткнення – для них це реальна біль і скорботи. Тому вони повинні бажати миру і говорити про нього».
«Політики часом хочуть війни, часом – миру, кожен з них має свій погляд на це питання і особисті інтереси. А людям не важливі мотиви військового зіткнення – для них це реальна біль і скорботи. Тому вони повинні бажати миру і говорити про нього».
Блаженніший Митрополит Онуфрій
Думку Блаженнішого підтримав і митрополит Антоній (Паканич), за словами якого, «наше завдання сказати дуже чітко і зрозуміло, що хоче громадянське суспільство. Це буде однією із ступенів в процесі досягнення миру в Україні».
І таку позицію відстоюють не тільки представники Церкви, а й представники світського суспільства. Так, у своєму відео-зверненні до учасників форуму відомий журналіст, редактор видання «Країна» Ігор Гужва: «Ми бачимо і чуємо, як політики дуже багато говорять про війну, про мир: Мінський процес, Нормандський формат, зустрічі в Берліні, в Парижі , саміти, онлайн-конференції... Є багато слів з цього питання, немає одного, головного – немає результату. Тому що політики можуть говорити про це вічно – вони заробляють на цьому політичні очки, хтось заробляє на цьому гроші, а страждають люди – ті, які живуть на землі, де йде війна». Ігор Гужва впевнений, що «завдання людей, завдання громадянського суспільства – змусити політиків закінчити війну».
Кроки на шляху до миру
Завдання форуму від імені Блаженнішого Митрополита Онуфрія озвучив керуючий справами УПЦ митрополит Антоній: «Як правило, у війнах, з їх великими геополітичними, політичними, економічними та іншими інтересами, сильні світу цього не бачать простих людей, не відчувають їх болю, страждань і переживань. Саме тому сьогодні на Форумі ми прислухаємося до свідоцтва простих людей, які живуть в прифронтовій зоні та особливо страждають від війни. Мета сьогоднішнього нашого спілкування полягає в тому, щоб з одного боку показати простих людей і їх страждання, а з іншого – засвідчити сильне бажання миру».
Предстоятель УПЦ запропонував і своє бачення того, що саме потрібно зробити для якнайшвидшого досягнення миру на Донбасі.
На його думку, «першим кроком на шляху до миру має бути встановлення людського спілкування між обома сторонами конфлікту». Дійсно, ми повинні перестати бачити у своєму ближньому «колорада», «укропа», «ватника» або «нацика». Потрібно, в першу чергу, постаратися побачити в іншому людину. І це прагнення повинно бути обов'язково обопільним. Бо, каже Блаженніший, «тільки в діалозі між ворогуючими сторонами може визріти нове бачення свого спільного майбутнього, в даному випадку, майбутнього нашої Батьківщини України, яке може і повинно бути мирним. Саме з усвідомлення обох сторін того, що мир можливий, почне припинятися будь-яка демонізація супротивника, якою сьогодні підживлюється кожне збройне зіткнення». Додамо, що діалог починається там, де припиняється взаємна ненависть і злоба. Мир – це не просто припинення вогню, це стан серця і душі.
Другий крок, упевнений Предстоятель УПЦ, полягає у виявленні загального, «того, що об'єднує, а не розділяє, і акцентування на цьому своєї уваги є правильним продуктом миротворчих зусиль конфліктуючих сторін».
Так, по який би бік барикад ми не стояли, у нас багато спільного. І це загальне стосується не тільки історії, а й культури, розуміння основних цінностей, християнської віри, врешті-решт. Кожному з нас потрібно, як говорив преподобний Паїсій Афонський, стати «благим шукачем». Тобто, шукати в ближньому те благо, яке в нього заклав Господь.
Цей, знову ж таки, взаємний пошук повинен привести до останнього кроку на шляху до миру – «взаємного прощення». Митрополит Онуфрій підкреслює, що «саме взаємне прощення – основа міцного миру і побудови спільного майбутнього. Воно є однією з основних чеснот християнина... Не з помсти і образ, а з вибачення відкривається шлях до примирення. З прийняття обома сторонами конфлікту спільного майбутнього, того майбутнього, яке вони самі побудують разом в мирі, почнеться нова сторінка в історії нашої спільної багатостраждальної країни».
При цьому, вважає Блаженніший, важливо дивитися не назад, пам'ятати не про помилки, пролиту кров, взаємні звинувачення, а дивитися вперед – тільки так можна побачити можливість мирного співіснування: «Минуле нас розділяє, а об'єднати і примирити нас може майбутнє – загальна мета заради миру, в якій тільки можлива побудова сильної і процвітаючої України, де кожен її житель, незалежно від мови, релігії і інших відмінностей, буде відчувати себе вдома – комфортно і повноцінно».
«Мета форуму полягає в тому, щоб з одного боку показати простих людей і їх страждання, а з іншого – засвідчити сильне бажання миру».
Митрополит Антоній (Паканич)
Крім того, важливий аспект згадав митрополит Антоній (Паканич). Цей аспект стосується пропаганди війни, яка, на жаль, має дуже велике місце в сучасному українському інформаційному просторі. Владика вважає, що без припинення цієї пропаганди досягти миру буде непросто – пропаганда війни назавжди повинна залишитися в минулому. За словами архієрея, «це завдання, нарівні з налагодженням повноцінного діалогу з питання досягнення миру на українській землі, повинно стати пріоритетом для всіх здорових сил суспільства на найближчу перспективу».
Церква як посередник примирення
Не секрет, що багато українських політиків і ЗМІ відверто розпалюють ненависть до жителів Донбасу, особливо непідконтрольних територій. У свою чергу, не залишаються в боргу і на Донбасі. І дивлячись на взаємний потік звинувачень і образ, здається, що його не зупинити. Але є місце, де люди з «ворожих» регіонів спілкуються, не дивлячись на трагедії, що відбулися з їх близькими.
Чудовий приклад того, як Церква може стати посередником у мирному процесі, привів митрополит Арсеній. Він розповів, що на свято Святогірської ікони Богородиці в лавру з'їхалися люди з Донецька, Горлівки, Луганська, Луганської області: «Їхали зі своїми бідами, своїм горем, своїми нещастями, – розповів владика. – У однієї будинок розбитий, а іншої сусідку вбило, у третіх вбило троє дітей, у когось маму розірвало міною на шматки».
На те ж свято приїхали і паломники з Рівненської та Волинської областей. За словами владики, «одна сказала: "У мене племінника в труні прислали, ховали три дні тому. Мама чорна від горя". Інша каже: "У мене синочка вбили, був паламарем у церкві. В 19 років забрали, через два тижні привезли в труні". І ось вона після такого материнського горя приїхала сюди в Лавру молитися».
«Нас хотіли розділити, можливо, хтось хоче і зараз, але ми не поділялися, ми були і залишилися одним народом у одній святій матері – нашій Церкві».
Митрополит Арсеній (Яковенко)
Для сучасного українського суспільства це, здавалося б, неможлива ситуація – адже спілкуються люди, у яких загинули їхні рідні, близькі люди, що стояли по різні боки фронту. За мірками більшості політиків, ЗМІ, активістів і т.д. вони повинні люто ненавидіти один одного. А вони розповідають про своє горе, обіймаються і разом плачуть. Митрополит Арсеній розповів, що після закінчення свята зібралося безліч народу з Донецької, Луганської, Рівненської, Волинської областей, і стали один одному скаржитися і розповідати про своє горе, «а потім разом ридали і обіймалися. Потім рівняни і волиняни сіли в автобус, а наші донбасці їм рукою махали».
Ось той єдиний шлях, який може стати шляхом миру – не війна, не автомати, а діалог, спілкування і прощення. І УПЦ завжди стояла на цих принципах. За словами митрополита Антонія, «Українська Православна Церква не просить зброї для війни, а просить Бога про мир». Владика зазначив, що хоча форум і аполітичний, але без політиків проблему війни на Донбасі не вирішити: «Ми б дуже хотіли, щоб політики прислухалися до голосу Церкви, – сказав керуючий справами УПЦ. – Голос Церкви – це голос народу. Можливо, ми принципово підійшли до того, щоб зібратися без політиків, хоча розуміємо, що без політиків це питання не вирішити». Саме тому «форум покликаний до того, щоб усвідомити, відчути по-справжньому біль тих людей, які страждають від війни і сказати політикам, що час закінчувати війну».
Підсумки
Форум закінчився. Війна – ні. Але «Люди миру» дали нам надію, подарували впевненість, що чим більше українців підключиться до мирних ініціатив Церкви, тим ближче стане припинення вогню на Донбасі.
Тому, з одного боку, громадянське суспільство має якнайактивніше підтримати прагнення до миру на Сході України. З іншого боку, в цьому процесі повинні взяти участь і політики.
Крім того, без діалогу ні про якеий мир не може йтися. Але діалог можливий тільки в разі взаємної перспективи і взаємного прощення. Церква готова виступити посередником цього процесу. Більш того, вона вже його ініціює.
І завжди треба пам'ятати про слова нашого Предстоятеля: «Момент, коли ми бачимо очі свого супротивника, навіть ворога, розсіює безліч неправильних стереотипів, які складаються в нашій душі від того, що ми не бачимо один одного, – сказав Блаженніший. – Словами ми не здатні висловити всі свої почуття, переживання, очі ж говорять про все.
Саме тому настільки важливо зазирнути один одному в очі».
