Доля храмів ПЦУ в Криму: бізнес чи релігія

Після анексії Росією Криму в українському медіа-просторі регулярно з'являються обурені публікації про «гоніння на українську церкву» на Кримському півострові. Глава структури ПЦУ (а раніше УПЦ КП) в цьому регіоні «митрополит» Климент, він же Павло Кущ, з 2014 року запевняє, що ще трохи, і агресор повністю знищить цей його «острівець українства». Але чи справді проукраїнська позиція є причиною розбіжностей ПЦУ і російської влади в Криму?

18 серпня 2020 року Павло Кущ дав інтерв'ю ресурсу «Pavlovsky News», де розповів про свій російський паспорт, поїздку в Москву до Путіна і спілкування з ФСБ. Набір, прямо скажемо, тягне на «зраду». «Патріотичні» кола в українському соціумі змішували людей з брудом за набагато менші гріхи. Кущу ж ніхто жодних претензій не пред'являє. Чому?

Очевидно, причин декілька. І одна з них – галас й емоції на межі надриву, які «ієрарх» ПЦУ вміло генерує останні роки. «Українська церква в Криму. Київський патріархат як вирок», «Крим: політичні переслідування за релігійною ознакою», «Кримський архієпископ УПЦ КП: єпархії загрожує ліквідація і знищення»: публікації такого роду з невеликими варіаціями ми спостерігаємо вже шість років.

Але що ж там відбувається насправді?

Відмова від реєстрації в Криму як прояв патріотизму

Головна проблема у функціонуванні єпархії ПЦУ в Криму – відсутність державної реєстрації. Зараз Кущ у всіх інтерв'ю розповідає про підступність російської влади, яка під різними приводами відмовляє йому в реєстрації своєї структури. За словами «ієрарха» їхній план простий – дотягнути до 2021 року (останній термін, коли релігійні організації мають отримати державну реєстрацію), а потім націоналізувати все майно, що належить єпархії ПЦУ. І на перший погляд, все дійсно виглядає саме так. Однак, є нюанси, про які «митрополит» Климент зараз воліє умовчувати.

Протягом перших років після анексії Криму нова влада півострова була готова до співпраці і пропонувала Кущу перереєструвати його структуру.

«Кримська "влада" готова перереєструвати нашу Церкву в Криму у відповідності з російським законодавством. Ми будемо зберігати за собою (назву) УПЦ КП, – розповідав Кущ "Главкому" в кінці 2014 року. – Але в цьому випадку, згідно з російським законодавством, я позбавляюсь права в Росії на ті пільги, які дає закон про свободу совісті і віросповідання».

Іншими словами, влада Криму Кущу реєстрацію пропонувала, але він відмовився, бо не хотів втрачати пільги, які йому належать російським законодавством. Але головний мотив відмови від реєстрації лежав у області ідеології: «Головне те, що якщо я перереєструю структуру УПЦ Київського патріархату в Криму у відповідності з російським законодавством, то формально це буде означати, що Київський патріархат визнав анексію Криму».

Влада Криму Кущу реєстрацію пропонувала, але він відмовився, бо не хотів втрачати пільги, які йому належать відповідно до російського законодавства.

Кущу дали термін для реєстрації до 1 березня 2015 року. Але навіть коли термін закінчився, окупанти не поспішали розправлятися з «острівцем українства».

У березні 2015 року Кущ зустрівся з керівництвом АР Крим Сергієм Аксьоновим і Русланом Бальбеком, які вирішили всі проблеми, що були тоді в УПЦ КП (попередниця нинішньої ПЦУ): «Я задавав запитання під час зустрічі, він (Аксьонов – Ред.) одразу телефонував керівникам, від яких залежить їхнє рішення. В результаті перед Великоднем надійшли листи про те, що всі ці три позиції у нас вирішені, конфліктів, проблем надалі не повинно бути, ми не опинилися на вулиці, як могло статися. Коли я зачитав ці листи людям на Великдень, вони плакали, бо не вірили, що ці питання будуть вирішені».

Кінцевий термін реєстрації релігійних організацій по російському законодавству був встановлений 1 січня 2016 року. Цей термін Кущ проігнорував, натомість 28 січня 2016 року провів у Києві прес-конференцію, на якій розповів про «переслідування» його структури російською владою Криму. І хоча пізніше Кущ уже був готовий, за його висловом, «формально визнати анексію Криму», тобто, зареєструвати свою структуру по російському законодавству, однак всі терміни вже пройшли і влада не поспішала йти йому назустріч.

Враховуючи всі наведені факти, мимоволі виникає запитання: якщо Павло Кущ з моменту анексії миттєво став громадянином РФ, якщо керівництво республіки зустрічалося з Кущем і оперативно вирішило всі проблеми його структури, якщо у нього був і час, і можливості зареєструвати УПЦ КП і не знати ніяких проблем, то чому він цього не зробив? Адже і католики, і уніати свої Церкви в Криму зареєстрували і не грали в «скривджених патріотів», при тому, що ті ж представники УГКЦ у змаганнях з «патріотичності» дадуть Кущу сто очок вперед.

Виникає запитання: якщо Павло Кущ з моменту анексії миттєво став громадянином РФ, якщо керівництво республіки зустрічалося з Кущем і оперативно вирішило всі проблеми його структури, якщо у нього був і час, і можливості зареєструвати УПЦ КП і не знати ніяких проблем, то чому він цього не зробив?

Може, проблеми в чомусь іншому?

ПЦУ в Криму дійсно переслідують?

Як розповідає Кущ, зараз у ПЦУ в Криму дев'ять храмів, з них на постійній основі діють п'ять. Але найгучніші скандали пов'язані з двома церквами – кафедральним собором в Сімферополі та дерев'яною каплицею в Євпаторії.

23 липня 2020 року російські судові пристави вручили «архієпископу» ПЦУ в Криму Клименту Кущу рішення про обов'язкове знесення храму в Євпаторії. Сам документ датований ще 15 травня, і відповідно Кримська єпархія ПЦУ має демонтувати будівлю протягом місяця після рішення суду. На думку Климента, дане рішення пов'язане з бажанням російської влади повністю знищити ПЦУ на території Криму.

Безумовно, зносити храми, навіть розкольницькі, не найблагородніше заняття. Однак, чи все зробив Павло Миколайович, щоб цього не сталося?

Каплицю в Євпаторії почали будувати ще до анексії Криму, в жовтні 2013 року. Але і тоді будівництво було незаконним. Український виконком Євпаторії видав три (!) приписи про демонтаж самовільно збудованого фундаменту і споруди та приведення земельної ділянки в первинний вигляд».

Те, що будівництво було самовільним згадував, і сам Кущ у приведеному вже інтерв'ю від 2014 року: «Коли Крим був у складі України, ця споруда не була узаконеною, по ній є питання». Тим не менш, на той момент Аксьонов цю проблему вирішив, про що «архієрей» чітко сказав: «Другий лист (обговорюваний на зустрічі з главою Криму, – Ред.) стосувався церкви в Євпаторії... В результаті перед Великоднем надійшли листи про те, що всі ці три позиції (в тому числі і з Євпаторії, – Ред.) у нас вирішені, конфліктів, проблем надалі не повинно бути».

Іншими словами, якби Павло Кущ замість гучних політичних заяв займався довіреними йому храмами і вчасно вирішував всі реєстраційні проблеми (як це робили інші конфесії), з каплицею в Євпаторії все було в порядку.

Але головні битви «митрополит» веде навколо кафедрального собору в Сімферополі.

4 серпня 2020 року стало відомо, що Верховний суд Росії відмовився переглянути рішення про виселення громади ПЦУ кафедрального собору святих рівноапостольних князів Володимира і Ольги в Сімферополі. За словами адвоката Сергія Зайця, «це означає повну ліквідацію української православної громади в Криму». З цим погоджується і Климент: «Крім цієї будівлі, у мене на півострові більше нічого не залишилося, крім кількох житлових будинків у глухих сільських районах».

Однак і тут немає фактів «політичних переслідувань» ПЦУ з боку російської влади Криму. Знову ж спливає все те ж питання реєстрації.

«Безпосередньо з архієпископом Климентом ми неодноразово спілкувалися і говорили, що ми готові надати в постійне безоплатне користування, навіть не в оренду, приміщення кафедрального собору Святих Володимира і Ольги, якщо церква зареєструється на території Росії як релігійна організація», – цитує міністра майнових і земельних відносин Криму Анни Анюхіної українське видання UNN у лютому 2019 року. За словами Анюхіної, жодної відповіді від ПЦУ влада так і не отримала.

Ну а загалом історія з приміщенням собору в Сімферополі дуже давня, багатогранна і з комерційним душком.

Як УПЦ КП в Сімферополі заробляла мільйони

Приміщення, яке займає ПЦУ в Сімферополі по вулиці Севастопольській 17а, має величезний метраж. На другому поверсі будівлі (більше 1000 кв. м) знаходиться храм, а на першому (112 кв. м.) – пристосовані приміщення.

Особливо примітно те, як використовувалися приміщення площею 112 кв. метрів на першому поверсі будівлі. У 2004 році українська влада Криму уклала договір про оренду цього приміщення з ТОВ «Кримський православний духовний центр», засновником якого була Кримська єпархія УПЦ КП. Сума договору символічна – 1 гривня в рік. В приміщеннях «духовного центру» розміщувалися дві аптеки та кондитерський магазин, а також здійснювалась торгівля харчовими продуктами, аудіо-відео та побутовою технікою. За інформацією чиновників, річна виручка ТОВ «Кримський Православний Духовний Центр» становила майже 3.5 мільйони рублів (близько 2 мільйонів гривень).

Річна виручка ТОВ «Кримський Православний Духовний Центр» становила майже 3.5 мільйони рублів (близько 2 мільйонів гривень).

Тому рішення про перегляд договору про оренду приміщень храму пов'язане не тільки з відсутністю реєстрації ПЦУ, але й з діяльністю її «духовного центру» як комерційної структури. У зв'язку з цим, російське Міністерство майнових і земельних відносин Криму запропонувало ПЦУ брати участь у тендері на право оренди нарівні з іншими комерційними фірмами, однак Климент робити цього не захотів.

Правда пізніше, «архієрей» ПЦУ переглянув свою позицію і 23 березня 2020 року повідомив, що подав документи на реєстрацію парафії ПЦУ в Сімферополі. За його словами, він зробив це тому, що «мова йде про збереження єпархії». При цьому, він підкреслив, що в поданому статуті не було прив'язки до ПЦУ: «На сьогодні ми вже подали документи на реєстрацію української православної парафії в Криму. Поки без прив'язки до Православної церкви України». Йому відмовили в реєстрації. Сам Климент пояснив відмову тим, що «ті документи, які були представлені, це більше стосується статуту, не відповідають вимогам російського законодавства щодо релігії та свободи совісті».

Климент спробував виправити ситуацію і відправив на реєстрацію перероблений статут, в якому, за його словами, «єдина різниця, що зареєстрована релігійна громада має свій релігійний центр, а ми як суспільство без релігійного центру і тільки як місцева релігійна організація». Але йому знову відмовили. Як відмовили і втретє.

Чи залишиться ПЦУ в Криму?

«Ієрарх» ПЦУ заявляє, що «ситуація критична» і єпархія ПЦУ може зникнути з півострова, а разом з нею припиниться і керівна діяльність самого Климента.

Те, що для нього храм в Сімферополі був лише прикриттям для комерційної діяльності – не секрет. Ще в 2019 році парафіяни собору скаржилися на те, що задовго до судового рішення богослужіння в храмі проводилися рідко, а в соборі часто немає жодного священика. Замість цього, там сиділа мама Куща – Марія Федорівна, яка приймала замовлення на треби і продавала свічки. Віряни взагалі вважають, що «судові справи – це виправдання, за якими ховаються бездіяльність і небажання виконувати свій пастирський обов'язок». Крім того, люди нарікали на те, що «священики вештаються без діла, один із єпархіальних співробітників зрікся Православ'я і прийняв іслам, ще один – іудаїзм, псаломщик Андрій постійно п'є, тому ніхто не приходить співати на клірос, а суботні служби постійно скасовують».

У свою чергу, Павло Кущ зажадав від української влади передати собор і його майно у власність єпархії (що дасть йому можливість подавати на владу Криму позови в міжнародні суди і всіляко чинити інший тиск).

Крім того, за договором оренди храм належить єпархії УПЦ КП, правонаступницею якої Кримська єпархія ПЦУ за даними ЄДР не є (на що вказує Філарет Денисенко), а значить, навіть внесення змін у Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не дозволить Клименту вільно розпоряджатися майном ПЦУ в Криму. І мова йде не тільки про нерухомість, але і про церковні цінності. Так, за словами того ж Куща, в Сімферопольському соборі є досить велика колекція ікон, серед яких є і роботи майстрів 18-19-го століть, і перевезти їх на материкову Україну після закриття храму не вийде, тому що законодавство забороняє переміщення культурних цінностей через «кордон».

Цікаво, що стосовно самого себе Климент Кущ чітко зрозумів, що треба робити. Так, ще в 2014 році він прийняв російське громадянство, а в липні 2019 року заявив, що звернувся до Путіна: «Враховуючи, що ситуація критична, я звертаюся до президента Путіна, щоб він особисто взяв цю ситуацію під контроль. Він обіцяв і гарантував, що все, що було на території Криму до 2014 року, продовжить своє існування... Нехай бере під контроль і втручається в ситуацію тут».

***

Підводячи підсумки, можна сказати, що заяви представників ПЦУ про «гоніння» на їхню структуру в Криму з боку російської влади маніпулятивні, і не відповідають дійсності. Приклад інших «патріотичних» українських конфесій доводить, що можна було зареєструвати свою релігійну організацію і спокійно служити. Однак, Епіфанію Думенку потрібен образ «гнаної церкви» і Кримська єпархія ПЦУ з її кількома парафіями як не можна краще може посприяти цьому образу.

Тому можна прогнозувати, що і російський громадянин Климент Кущ, і його керівництво в Києві продовжать спекулювати на темі «утисків» своєї структури в Криму. Тим більше, що ця тема чудово вкладається в загальну ідеологічну канву ПЦУ.