Чому греки відповідальні за рейдерів, яких приручили
Сьогодні греки, які визнали ПЦУ, відповідальні за всі синці, сльози і страждання вірян УПЦ, яких женуть підопічні Думенка.
Захоплення храмів УПЦ активістами Думенка та владою вийшли на новий рівень, який можна умовно назвати «безсоромним». Якщо раніше в ПЦУ хоч якось намагалися подати ситуацію, ніби сама церковна громада УПЦ голосує за перехід, то тепер цього немає зовсім. Сьогодні, навесні 2023 року, все вирішує звичайна сила. І застосовують її не лише пересічні діячі ПЦУ, а й навіть ті, що на стали на близьку ногу із патріархом Варфоломієм, іншими предстоятелями та ієрархами, а також намісниками афонських монастирів.
Село Хорошів під Житомиром
Тут активісти зібрали натовп під Будинком культури для переведення Михайлівського храму в ПЦУ. Люди піднімали руки та йшли на штурм. Кілька десятків парафіян, які захищали храм, просто змели. Болгарками зрізали огорожу, потім зовнішні двері храму, потім – внутрішні. Церкву захоплено.
«Священник» ПЦУ розповідає людям, заради чого вони здійснили захоплення. Заради того, щоб говорити не «Христос воскресе», а «Христос воскрес»: «За що загинули діти, за що загинули? За те, що моляться українською мовою в лапках? Христос воскресе? Хіба в Україні кажуть "Христос воскресе"? Ні, в Україні кажуть "Христос воскрес"!»
Місто Боярка під Києвом
Тут група людей у військовій формі та балаклавах на чолі з кліриком ПЦУ Василем Лилом захопила Михайлівський храм. У лютому мер Зарубін організував незаконні збори містян Боярки щодо переведення храму в ПЦУ. Релігійна громада провела свої, законні, де вирішила залишитися в УПЦ, а з приводу дій влади звернулася в поліцію. Відкрито провадження в суді.
Попри це, озброєні люди в камуфляжі, яких у місті називають армією Зарубіна, пішли на захоплення.
І коли бачиш ці кадри, виникає відчуття безпорадності. Усі присутні знають і розуміють, що чиниться злочин, що чиниться відверте й неприкрите захоплення церкви, але ніхто не може нічого зробити. Поліція просто мовчки спостерігає, адже контролює все місцевий князьок – мер Зарубін. Бандити без поспіху зрізають хвіртку, потім – двері храму. Розпорошують газ. Настоятеля та матінку б'ють. Не дуже сильно, просто щоб не заважали.
А керує усім цим злочином «священник» ПЦУ Василь Лило. У нього в Боярці є свій Миколаївський храм, який і так зазвичай напівпорожній. Але він вирішує захопити ще чужий.
Наступного дня Лило звершує службу в новозахопленому храмі. На ній – кілька людей. А справжня громада змушена молитися під воротами на вулиці. Сам храм під охороною бойовиків зі зброєю.
І Ліло – не просто пересічний рейдер, яких у ПЦУ дуже багато. Це довірена особа Епіфанія, член офіційних міжнародних делегацій, який на близькій нозі з предстоятелями та ієрархами кількох Помісних Церков.
Ось він із патріархом Варфоломієм, ось він отримує від нього нагородний хрест.
Ось Лило з главою Архієпископії Фанара в США Елпідофором.
Ось – із Олександрійським патріархом Феодором.
Ось – із предстоятелем Кіпрської Церкви Архієпископом Георгієм.
Ось Лило на богослужінні з Елладським предстоятелем Ієронімом.
Ось – із намісником афонського монастиря Ксенофонт архімандритом Олексієм.
Вже після захоплення Лило поїхав у складі делегації ПЦУ до Греції, до митрополита Фессалонікійського Анфима.
Що все це означає? А те, що сьогодні визнання ПЦУ афонітами, предстоятелями та ієрархами Помісних Церков – це вже не просто питання церковної політики. Це – розподіл відповідальності за всі дії підопічних Сергія Думенка. У Екзюпері в «Маленькому принці» є знаменита фраза: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Так от, греки, які визнали ПЦУ, відповідальні за всі синці, сльози і страждання вірян УПЦ, яких женуть підопічні Думенка. І йдеться не тільки про Василя Лила, з яким вони спілкуються особисто, а й про всіх інших. Наприклад, про паству Епіфанія в Требухові, яка захопила храм УПЦ у квітні 2023 року.
Ще у 2022 році Сергій Думенко приймав у себе мера Броварів Ігоря Сапожка з депутатами під виглядом Покровської громади. І всі навколо прекрасно розуміли, що це нахабний обман, що Сапожко з депутатами не мають до громади жодного стосунку. Але, як і в Боярці, це абсолютно неважливо, якщо в тебе є сила. Приходять люди в камуфляжі, болгарками зрізають ворота, двері й захоплюють храм. Також вони виганяють священника із сім'єю з їхнього будинку. Давайте послухаємо, які у нових господарів храму в Требухові християнські погляди. Вони кажуть, що Біблія і молитвослови з підготовкою до причастя – це сміття, яке вони викидають у смітник.
Ярослав Бондаренко, активіст ПЦУ: «Утилізуємо сміття (про молитвослови з послідуванням до причастя, – Ред.). Сміття знайшли. Цю книжку (Біблію, – Ред.) віддамо Богдані (депутатці Броварської облради, – Ред), вона її утилізує. Сміття російське (Біблія, – Ред.), якого не буде в наших церквах. Сміття до сміття, це ще заберіть».
Подивіться на сцену, де громаду Української Православної Церкви виганяють з їхньої святині. Послухайте ці дикі крики людей, які називають себе християнами, подивіться на їхні обличчя. А тепер погляньте на людей з іконами, які залишають свій храм. Невже і ті й інші – це учні Христа?
Нам часто здається, що євангельські часи безповоротно пішли, що сьогодні страждати за віру неможливо, що в нинішню цивілізовану епоху такого просто не може бути.
Але хіба парафіяни в Требухові чимось заслужили своє вигнання? Хіба в чомусь винні віряни Боярки, які тепер змушені молитися під воротами свого храму? Може, заслужили коридор ганьби ці дві бабусі в Тернополі?
Що, вони дійсно агенти ФСБ, москалі та московські попи, яких треба вислати до Москви? Ні, звісно. Усі ми розуміємо, що це повна нісенітниця. Усі ці люди винні лише в тому, що вони – учні Христа. Інших причин їх переслідувати просто немає.
Згадаймо попередження Спасителя: «Якщо Мене гнали, гнатимуть і вас». Згадаймо й інші Його слова: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене». Хіба те, що сказав Христос 2000 років тому, не про цих людей?
Але якщо це так, то хто ж ті, хто сьогодні їх гонить? Теж учні Христа?
«Коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство», – каже Спаситель. Не можуть одні учні Христа гнати, ображати, бити інших, не можуть викидати в сміттєву урну Слово Боже. «Не кожен, хто каже до Мене: "Господи, Господи!" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі». А насильство, злоба, ненависть, блюзнірство не можуть мати нічого спільного з Божою волею.
Отже, ті, хто здійснює все це, – зовсім не Його учні. У духовній битві вони на іншому боці. Ну й проста логіка підказує: ієрархи, які таких людей підтримують, теж перебувають на цьому ж боці. І все вказує, що це – не бік Христа.
