Нагнітання ненависті до УПЦ: рухаємось напрямом погромів?

10 квітня було побито єпископа Івано-Франківського Никиту. Злочин було скоєно біля входу до Миколаївського храму у Чернівцях. Червона «Мазда» (її номери зафіксовані) спочатку повільно проїхала повз єпископа, який повертався до єпархіального управління з двома іподияконами, а потім повернулася назад – очевидно, зловмисник упізнав архієрея. Він вийшов з машини, двічі вдарив в обличчя архієрея, а потім іподиякона.

І хотілося б сказати, що єпископ став випадковою жертвою вуличного хулігана, але це не так. Архієрея побили саме за те, що він – архієрей УПЦ, якого до того ж оббрехала ціла низка ЗМІ. Зараз ми починаємо пожинати плоди дикої кампанії ненависті проти УПЦ. Вона йшла з 2014 року, але останні півроку була особливо розбещеною. І є всі підстави вважати, що ця кампанія була свідомою та добре спланованою.

Піар-кампанія з обшуків в УПЦ

Нинішній етап боротьби з УПЦ розпочався з невинного піснеспіву в Києво-Печерській лаврі «Прокидається матінка-Русь». Співали деякі жінки, які прийшли на службу, коли сама служба вже закінчилася. Це стало приводом для проведення масштабних обшуків в сотнях храмів УПЦ у багатьох єпархіях. Після кожної такої перевірки пресслужба СБУ заявляла про знайдену проросійську літературу та інші матеріали, які нібито мали довести зв'язок із країною-агресором. Але насправді подані силовиками докази не витримували жодної критики. Наприклад, після обшуків у Чернівецькій єпархії СБУ показала стопки дитячих Біблій та молитвословів, заявивши, що знайшла «оптові партії прокремлівської літератури, яка прославляє країну-агресора».

Проте у ЗМІ такі формулювання транслювали в ефір і після кожного обшуку розповідали глядачам про «докази» колабораціонізму в УПЦ.

Звичайно, для притягнення до юридичної відповідальності (за умови незаангажованості судів) це не підходить, натомість чудово підходить для піар-кампанії проти УПЦ, для роздмухування у суспільстві ненависті до тих громадян України, які є віруючими УПЦ.

У той час, коли Росія обстрілює мирні українські міста іранськими дронами і крилатими ракетами, коли на фронті щодня гинуть наші захисники та захисниці, опублікувати фото, наприклад, брошурки «Російська ідеологія» з відповідним коментарем буває достатньо, щоб вивести людей до храмів УПЦ з антицерковними гаслами. Але якби ці так звані незалежні ЗМІ та соцмережі поруч із брошуркою опублікували б фото, на якому Києво-Печерська лавра, інші монастирі та парафії передають ЗСУ автомобілі, продукти, окопні свічки тощо, реакція суспільства була б зовсім іншою. Але правда не потрібна, треба якнайбільше розпалити агресію та ненависть одних українських громадян проти інших. І цю ненависть почали розпалювати швидкими темпами.

Виступ 95 кварталу

10 грудня 2023 р. на Youtube-каналі «Студія Квартал 95 Online» було опубліковано відео, в якому містилися прямі образи, загрози заклику до насильства проти віруючих та священників УПЦ. Цитата: «Й*бані ви ішаки, козлячі ви морди бл*ть, сучі ви сини, бл*дота путінська, п*дарасини. Щоб ви, бл*ть, здохли... Плюнути у священника УПЦ МП – двадцять гривень. Скажімо, плюнути у священника УПЦ МП – 20 гривень, залишити Святе Письмо цвяхом на позашляховику – 50 гривень, вдарити по лівій щоці та автоматично по правій – 100 гривень, вигнати московський патріархат з України – безцінно».

У даній відеопублікації містилися матеріали, які, як і у випадку зі знахідками внаслідок обшуків, не тягнули на юридичне переслідування, але подані у відповідному ракурсі та забезпечені відповідними коментарями, викликали у глядача зневагу, ненависть та агресивні почуття щодо УПЦ. Тобто це було цілком усвідомлене і професійно виконане очорнення Церкви, образу мільйонів віруючих українських громадян. Не можна не помітити, що після публікації цього відеоролика кількість випадків застосування насильства до віруючих та священнослужителів зросла.

Після неодноразових спроб з боку священноначалля УПЦ і простих віруючих звернути увагу правоохоронних органів України на таке явне порушення закону та розпалювання міжрелігійної ворожнечі, Слідчий відділ Печерського УП ГУНП у Києві все ж таки розпочав досудове розслідування цієї справи.

Напади з ножем та бритвою

25 грудня 2022 р. у Свято-Преображенському храмі УПЦ міста Чорноморська був скоєний замах на вбивство священника УПЦ. Парафіяни зуміли знешкодити нападника, який з ножем накинувся на священника, і той не зміг довести справу до кінця.

А 2 січня 2023 р. у Покровському храмі Вінниці сталася справжня трагедія. Коли священник, о. Антоній Ковтонюк готувався до відспівування, до храму увірвався чоловік і почав громити все довкола: перекинув розп'яття, зірвав зі стін ікони тощо. Коли о. Антоній вийшов із вівтаря і заговорив із чоловіком, намагаючись його заспокоїти, той напав на священника і перерізав йому горло небезпечною бритвою.

О. Антоній опинився у реанімації у тяжкому стані. І начебто б нормальна людина, яка не втратила елементарних понять про добро і зло, не повинна відчувати до постраждалого нічого, крім співчуття. Але чорна пропаганда проти УПЦ робить свою справу. Ось деякі коментарі в соцмережах під цією новиною: «А мужика то за шо? Шкода його, попа ні...», «Я думаю, що священники упц мп не повинні перебувати в Україні», «Дуже прикро, коли першого і єдиного порізаного російського попа зміг порізати лише якийсь тип із довідкою з дурдому».

Тобто у свідомості українського суспільства умисно насаджується дегуманізація українських громадян, які зберігають вірність своїй Церкві. До них, виявляється, можна ставитися байдуже, всіляко ображати, застосовувати до них насильство, і все це не буде не тільки злочинно і погано з точки зору елементарної людської моралі, але навпаки, похвально.

Напад на єпископа

Чи можна радіти побиттю єпископа? Для здорового суспільства – ні. Для нинішнього українського – так. Антицерковні ЗМІ та соцмережі стали відверто знущатися з єпископа Никити, а разом з ним і з інших священнослужителів УПЦ, виправдовувати звершене насильство. Ось досить типовий допис від Соні Кошкіної у Телеграм: «ОПА ОПА Що це стало?) Босого Никиту побили у Чернівцях. Ну як побили. Смачно приклалися кілька разів, нічого смертельного. Причина – він продовжує тусуватися з молодими хористами». Ну і як досвідчена у своїй справі людина, С. Кошкіна закінчує свою посаду словами про те, що взагалі не толерує насильство.

Тобто побиття єпископа Никити виправдовують в очах громадськості тим, що під час обшуків Чернівецького єпархіального управління його, а також церковного хориста, роздягненими поставили до стінки, а потім злили фотографії у ЗМІ, прокоментувавши їх мерзенними фантазіями. Іншими словами, спочатку підлаштували відверту провокацію, звели помилкове звинувачення, а потім на підставі цього помилкового звинувачення б'ють і називають це легким перевихованням.

Єпископ Івано-Франківський Никита заявив, що подав до суду на ЗМІ, який опублікував проти нього наклеп та відповідні фотографії. Ймовірно, у суді (знову ж таки, за умови незаангажованості суду) буде доведено, що це наклеп, але це вже нікого не буде цікавити.

Далі – погроми?

Ми бачимо, як агресія проти УПЦ розвивається за наростаючою. Повторюємо, це відбувається в умовах, коли юридично влада не може знищити УПЦ (немає жодних законних підстав), а крім того, таке знищення буде явним порушенням основоположних конституційних прав і свобод українських громадян. У цих умовах цілком логічним і дуже зручним може бути варіант розправи з УПЦ руками «обуреного натовпу».

До речі, саме «обурений натовп» зараз захоплює храми у Хмельницькому та області після провокації під назвою «побиття військового».

Ми зараз бачимо, як цей натовп заводять і нагнітають у ньому ненависть до УПЦ за різними звинуваченнями. Бачимо, як під впливом цієї пропаганди суспільство поступово дозріває до ухвалення ідеї про фізичне знищення «неправильної» соціальної групи, тобто віруючих УПЦ. Зараз відбувається те, що ще вчора було неможливо. Вигнання Церкви із західних регіонів, фізична руйнація храмів. Тепер – побиття єпископа та виправдання цього. Все це не виникло раптом, все це зріло і продовжує зріти. Можливо, ми лише перебуваємо на проміжному етапі. Захоплення натовпами храмів – це вже балансування на межі погромів у чистому вигляді. І такі процеси вже траплялися в історії. І неодноразово.

«Кришталева ніч»

«Кришталева ніч» або «Ніч розбитих вітрин», так в історіографії називають низку антиєврейських погромів у ніч з 9 на 10 листопада 1938 р. на території Німеччини, а також окупованих Австрії та Судетської області Чехословаччини.

Цей погром спровокувало вбивство 7 листопада 1938 р. німецького дипломата Ернста фон Рата єврейським юнаком Гершелем Гріншпаном, який був у розпачі від того, що його батьки потрапили до концтабору. З цієї нагоди міністр пропаганди Йозеф Геббельс, який зараз визнається головним призвідником погрому, заявив, що «світове єврейство» влаштовує змову проти німців, і що «фюрер вирішив, що … виступи не повинні бути підготовлені або організовані партією, але до якого б ступеня не дійшло їх свавілля, їм не будуть перешкоджати». Тобто влада почала розправлятися із євреями не своїми руками, а руками накрученого натовпу.

В результаті було спалено сотні синагог, пограбовано та зруйновано приблизно 7 500 магазинів, що належали євреям, тисячі євреїв зазнали побиття. За даними поліції, щонайменше 91 єврея було вбито, також було зареєстровано велику кількість зґвалтувань і самогубств. При цьому пожежним командам було надано вказівку не рятувати синагоги від вогню, а гасити пожежі лише якщо вони загрожували будинкам німців. Поліція замість того, щоб захищати євреїв від погромників, почала заарештовувати лише єврейських чоловіків, які намагалися протистояти ґвалтівникам. У результаті було заарештовано до 30 000 єврейських чоловіків, яких згодом відправили до Дахау, Бухенвальда, Заксенхаузена та інших концтаборів.

«Варфоломіївська ніч»

Ця різанина гугенотів католиками сталася в ніч на 24 серпня 1572 р. напередодні дня святого Варфоломія. За оцінками істориків, лише в одному Парижі загинуло близько трьох тисяч людей, а по всій Франції в погромах було вбито близько 30 тисяч гугенотів.

Багато в чому така велика кількість жертв і така шалена ненависть простого народу до гугенотів пояснюється також вміло проведеною піар-кампанією. Ця ненависть католиків до протестантів була викликана тим, що можновладці зуміли звинуватити гугенотів у тому, що врожаї погані, податки постійно підвищуються, зростають ціни на продукти тощо.

Хуту і тутсі

На відміну від Варфоломіївської ночі, геноцид народності тутсі в Руанді стався зовсім недавно, в 1994 р. Народність хуту, яка становила політичну та військову еліту Руанди, оголосила народність тутсі «неправильними руандійцями» і звинуватила їх у тому, що вони хочуть усунути і поневолити їх. Ці звинувачення засобами пропаганди були розтиражовані серед простих хуту і викликали хвилю сильної ненависті до тутсі. Вихід був знайдений дуже простий – фізично знищити «неправильних руандійців», чим і займалися кілька місяців руандійська армія, поліція, а також екстремістські угруповання під назвою інтерахамве та імпузамугамбі.

Внаслідок кривавих розправ, за різними оцінками, загинуло від 500 000 до 1 100 000 осіб, а загальна кількість жертв становила до 20 відсотків всього населення Руанди.

Як бачимо, всім цим розправам передувала первинна інформаційна обробка населення, звичайно, тими засобами, які існували на той час. Здається, що завдання всіх, і політиків, і можновладців, і журналістів, і релігійних лідерів має полягати в тому, щоб не допустити того, щоб ситуація в Україні розвивалася б у такому напрямку. Адже це може загрожувати цивілізаційним крахом усьому нашому народові. А для цього треба зробити одну просту річ, треба припинити ділити громадян України на «арійців» і «євреїв», на «хуту» і «тутсі», на «правильних» і «неправильних». Потрібно визнати за кожним громадянином нашої країни право належати тій Церкві, яку він обрав, право ходити до тих храмів, до яких він вважає за потрібне.