Хроніки стояння за Лавру: 5 квітня
Пропонуємо хроніку подій у стоянні віруючих за Лавру. 5 квітня.
Ранок 5 квітня почався з повідомлення про те, що до багатостраждальної Хмельницької єпархії прибув новий архієрей – архієпископ Віктор (Коцаба). Владика приїхав до єпархії, яка однією з перших потрапила під справді потужний удар сучасних гонителів. І тим більше радісно було дивитися, що свого архієрея зустрічала велика кількість священників і мирян.
На площі перед Лаврою віруючі вирішили роздати активістам невеликі іконки благорозумного розбійника з явним посилом – покаятися у своїй ворожнечі проти Церкви.
А тим часом з'явилася інформація, що рейдери прийшли до кафедрального Георгіївського собору Львова. Прийшли прямо під час служби, зірвали Літургію та влаштували прямо у храмі бійку з віруючими. Дії рейдерів підтримувалися правоохоронцями.
Разом із рейдерами прийшов «священник» ПЦУ, який одразу відправив «службу». Після чого поліція разом з тими, хто голосував, виштовхнула справжню громаду на вулицю.
Про подію гордо повідомив голова облдержадміністрації Максим Козицький: «Зараз у храмі ставлять остаточну точку існування тут так званого московського патріархату. Парафіяни ухвалюють рішення про перехід до ПЦУ. Сподіваюся, що вже найближчим часом ця церква стане Гарнізонним храмом ПЦУ».
Постраждав ще один храм Львова – на честь святого князя Володимира на Сихові. Розп'яття на цьому храмі вандали закидали яйцями.
Одночасно з цим надійшло повідомлення, що захоплення храму планується і в Чернівецькій області, в селі Задубрівка, де віруючі УПЦ вже понад 1000 днів відстоювали своє право на храм.
Причому і в першому, і в другому випадку рейдери діяли не тільки особливо нахабно, а й особливо цинічно. Наприклад, якщо у Львові вони прийшли до храму під час Літургії, то у Задубрівці для захоплення храму використали поховання воїна ЗСУ. Прямо в той момент, коли на подвір'ї церкви, закритої за взаємною згодою громад УПЦ та ПЦУ, відбувалося відспівування, молодики в балаклавах зрізали замки на дверях храму.
У цей час біля Лаври було відносно спокійно. До стін прийшли лише нечисленні постійні противники УПЦ, багатьох із яких віруючі вже впізнають і вітаються.
Не було й представників комісії, яка має прийняти будівлі в УПЦ (раніше її не пропустили до Лаври віряни). А ось силовики ще більше посилили заходи щодо контролю території навколо Лаври. Тепер поліція оглядає всі автомобілі, які проїжджають поблизу Лаври або паркуються неподалік неї.
Незважаючи на це, біля монастиря вже звично почали з'являтися нові «активісти» з явними психічними проблемами.
У Київській духовній академії повідомили, що до гуртожитків цього навчального закладу хотіли потрапити представники комісії, не маючи відповідних документів.
О 16.00 до храму Різдва Богородиці почали сходитись рейдери. Також невелика група активістів з'явилася біля кафедрального собору на честь мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в Тернополі.
Як пізніше виявилось, захоплення храму Різдва Богородиці у Хмельницькому ініціювали місцеві чиновники, що вже не дивно.
А ось біля Лаври з'явився уніатський священник Микола Мединський з мегафоном і цілим набором образ, що вже стали звичними для віруючих УПЦ.
Вже ввечері стало відомо, що у Хмельницькому храм Різдва Богородиці вдалось відстояти. Так само нічого не вийшло у радикалів і біля кафедрального собору Тернополя.
Віруючі УПЦ продовжують боронити свої святині. Чи відчувають вони втому? Ні. Наші супротивники відчувають. Їм важко, вони мерзнуть, мокнуть, втомлюються. А ось захисники Лаври, коли їм холодно – зігріваються молитвою, коли йде дощ – дякують Богові, а коли в тілі накопичується втома – радіють, що Господь сподобив попрацювати для Нього і заради Нього.
Апостол Павло написав филип'янам: «Все можу в Ісусі Христі, який мене зміцнює» (Фил. 4:13). І ці слова, безперечно, зараз може повторити кожен православний християнин нашої Церкви.
Тому що ми знаємо – тільки в Ісусі Христі, який зміцнює нас, ми подолаємо всі труднощі. Інакше й не може бути.
