Хроніки стояння за Лавру: 4 квітня
Пропонуємо хроніку подій у стоянні вірян за Лавру. 4 квітня.
Віряни, котрі стоять біля Лаври вже кілька днів, в один голос кажуть, що рівень агресії радикалів помітно знизився. Чи то вони втомилися, чи їм просто не дають максимально розхитувати ситуацію, але останнім часом «активісти» вже не такі активні, як на початку. Ось і день 4 квітня розпочався зі спокійної молитви захисників Лаври.
Проте вже близько 10 години ранку затишшя біля головної святині УПЦ стало зрозумілим – радикали переключилися на регіони. Першим під удар потрапило місто Хмельницький. У вівторок місцева міськрада відібрала у більшості громад УПЦ право користування земельними ділянками.
Водночас, предстоятелі Помісних Православних Церков продовжують надсилати слова підтримки на адресу УПЦ. Так, Предстоятель Церкви Чеських земель та Словаччини Блаженніший Ростислав зазначив, що кульмінація несправедливих і непростимих утисків Української Православної Церкви з боку влади збіглася з п'ятою седмицею Великого посту, коли євангельські події також рухаються до найстрашнішого, але й яскравого періоду − часу Страстей та Воскресіння Христового.
«Це переслідування, яке триває вже кілька десятиліть і має на меті замінити канонічну Церкву розкольницькими структурами, значно посилилося після початку військового конфлікту між Україною та Росією, а останніми днями набуло характеру спроби ліквідувати УПЦ», – йдеться у зверненні.
Ніби символічним підтвердженням слів Блаженнішого Ростислава став інцидент біля Лаври, де чоловік у військовій формі прийшов із погрозами та прокльонами. У руках він тримав лампочку та брелок у вигляді гранати, обіцяючи всіх підірвати.
А в регіонах продовжилося свавілля щодо Церкви. Після Хмельницького, Кам'янець-Подільська міськрада позбавила УПЦ права користування земельними ділянками.
Незважаючи на це, християни продовжують бути християнами, і в Лаврі ближче до обіду почали годувати всіх охочих, у тому числі супротивників УПЦ.
Цікаво, що лише на п'ятий день протесту проти УПЦ у радикальних лавах з'явилася людина, схожа на християнина.
І нехай ікона Христа в нього була з жовто-блакитним німбом, це все-таки була ікона.
А ось захисники монастиря відчули справжню духовну радість, коли до них прийшов Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій.
У короткому інтерв'ю біля входу до святої обителі Блаженніший зазначив: «Тим людям, які танцюють і співають на місці, яке зрошене сльозами, кров'ю, потом подвижників наших, хочу сказати, щоб вони не робили так».
«Нехай згадають, що вони перед Богом відповідатимуть за своє життя та свої вчинки. Не треба ображати святиню своєю непристойною поведінкою. Нехай Господь допоможе їм, нехай вони покаються та спасуться!», – сказав Предстоятель УПЦ.
Разом із братією Лаври та численними захисниками обителі Блаженніший Митрополит Онуфрій взяв участь у співі Акафіста всім преподобним Печерським, після чого він звернувся до вірян: «Дякую вам за те, що ви по-християнськи поводитеся. Я бачу і чую, що є багато провокацій, є багато людей, які поводяться негідно. Що можна сказати? Прости їм Господи, бо вони не знають, що творять. Ми не повинні озлоблятися ні на кого: ні на тих, що танцюють, ні на тих, що співають на цьому місці − вони не знають, що творять. Хай простить Господь тих, хто це робить, і навчить, щоб вони більше цього не повторювали. Вам бажаю здоров'я та благословення Божого», − сказав Предстоятель УПЦ.
У свою чергу, з регіонів продовжувала надходити дивна та невтішна інформація. Наприклад, у відібраному напередодні храмі УПЦ у Хмельницькому «активісти» знайшли літературу, яку не змогли знайти співробітники СБУ в грудні 2022 року, а у Кам'янці-Подільському місцевий депутат, який пропонує заборонити Церкву, зізнався, що не вірить в існування потойбічного світу.
А підтримка УПЦ продовжується. Микола Іванюк, читець із міста Нью-Джерсі, Східноамериканської єпархії РПЦЗ, який приїхав до Києво-Печерської лаври, заявив, що «переслідування Української Православної Церкви на даний момент є насамперед абсолютно антиконституційним з точки зору Конституції України. Йдеться тут не лише про переслідування Церкви, а про переслідування релігії в цілому і народу зокрема».
Він також підкреслив, що парафіяни Православної Церкви Америки знають, що УПЦ перебуває в стані гонінь: «Так, ПЦА, РПЦЗ та низка інших Церков чудово обізнані про ситуацію, що склалася в Україні. Митрополит Тихон, Предстоятель ПЦА, направив заяву Зеленському, а також Байдену, закликаючи їх покласти край гонінням на Українську Православну Церкву».
Водночас всю абсурдність та небезпеку ситуації щодо УПЦ розуміють і в Україні. Так, політолог Руслан Бортник каже, що ті люди, які дискримінують УПЦ, працюють в унісон із пропагандистською машиною РФ. Крім того, «якщо ми (українська влада, − Ред.) працюємо проти великих соціальних груп, це вже деморалізує їх. Як мінімум, висікає частина волонтерів, військовослужбовців: ось за що громлять там мій дім, доки я тут воюю?».
У той час, як натовп біля Лаври кричав «Геть московського попа!», Українська Православна Церква передала допомогу бійцям грузинського легіону, які щойно повернулися з передової на Запорізькому напрямку.
Проте жодна допомога, яку надає УПЦ, не може затьмарити тієї ненависті, яку відчувають по відношенню до неї недоброзичливці та вороги. О пів на сьому вечора стало відомо, що Хмельницька обласна рада ухвалила рішення про заборону УПЦ на території області.
Цілком «випадково» у засіданні Хмельницької обласної ради взяла участь абсолютно «незацікавлена» у забороні УПЦ особа, «єпископ» Хмельницький та Кам'янець-Подільський ПЦУ Павло, який, звертаючись з трибуни до депутатів, зазначив, що «незважаючи на всі випробування, які випали на український народ – хвороби, війна, знищення ворогами духовності, віри та традицій – нація бореться за незалежність своєї країни та її мирне майбутнє».
Тоді ж надійшла інформація, що в Хмельницькому радикали відібрали ще один храм УПЦ – цього разу в мікрорайоні Гречани.
Прийшли прихильники ПЦУ й до Свято-Вознесенського монастиря міста Старокостянтинів, що на Хмельниччині, але відібрати його не змогли.
Загалом, до кінця п'ятого дня стояння за Лавру стало зрозуміло, що гонителі Церкви змінили тактику й вирішили перейти на регіони. Їхня мета залишилася незмінною − знищити Церкву. Змінилися лише методи.
Але як би не намагалися сили зла боротися з Церквою, все одно вони програють. Не тільки тому, що молитва вірян сильніша за будь-які диявольські підступи, але, в першу чергу, тому, що з Церквою Христос.
А отже, ворота пекла не здолають її.
