Хроніки стояння за Лавру: 3 квітня
Пропонуємо хроніку подій у стоянні вірян за Лавру. 3 квітня.
З самого ранку 3 квітня в Мережі з'явилося інтерв'ю керівника ПЦУ Епіфанія Думенка, в якому той зробив кілька заяв, які, м'яко кажучи, викликали подив.
По-перше, Думенко розповів журналістам, що все, що відбувається з Лаврою – «це незворотній процес», а також закликав «припинити цей "русский мир", усе те, що всередині знову намагається нас повернути у духовне рабство».
Дивно, але з незрозумілих джерел інформації Епіфаній зробив висновок, що біля Лаври стоять люди з «антиукраїнськими настроями». За його словами, захист Лаври – «це практично "антимайдан" під час цієї жорстокої війни, коли щодня гинуть наші нові герої, наші військові, мирні жителі, діти».
Напевно, свої висновки Думенко зробив, будучи абсолютно незнайомим із подіями біля стін монастиря, «намісником» якого він себе називає. А даремно. Бо якби він поцікавився, то дізнався б, що захисники Лаври – це справжні патріоти, у яких любов до Батьківщини вимірюється не зарплатою, а реальними вчинками.
Близько 10 години ранку прийшла звістка, що нібито комісія Мінкульту спочатку прийшла до Хрестовоздвиженського храму і, практично відразу вийшовши звідти, попрямувала до будинку намісника Лаври.
Щоправда, дуже скоро з'ясувалося, що люди, яких прийняли спочатку за комісію Мінкульту, до структури Ткаченка не мають ніякого відношення. Вони розповіли журналістам, що не займаються тим, щоб забирати храми УПЦ, а перевіряють стан колодязів Лаври, стан ґрунту тощо.
Й у світлі останніх подій їхнє бажання «відхреститися» від Мінкульту цілком зрозуміле.
Особливо, якщо брати до уваги ті методи «роботи», які використовують деякі держоргани та представники влади стосовно вірян та духовенства УПЦ. Наприклад, настоятелька одеського Архангело-Михайлівського монастиря ігуменя Серафима (Шевчик) заявила, що вся ієрархія Української Православної Церкви зараз зазнає пресингу, оскільки від неї вимагають змінити конфесію. «Дзвінок. "Матінко, Ви не хочете зустрітися з Епіфанієм? Перейти до ПЦУ?" – Відмова. Знову дзвінок – перейти до Константинополя? – Відмова. І таких дзвінків багато, – наголосила ігуменя. – Триває пресинг по всій вертикалі УПЦ. Але як ми можемо зрадити присязі?!».
Ближче до полудня в «роботу» щодо провокаційних питань включилися журналісти. Спочатку ієромонах Рафаїл (Мосунов) їм пояснив, як має працювати закон у правовій державі, потім отець Павло звернув увагу ЗМІ на те, що вони не помічають провокацій, спрямованих проти вірян УПЦ.
Але особливо порадував коментар архімандрита Полікарпа, який розповів журналістам, що земля, на якій стоїть Києво-Печерська лавра, була подарована монастирю ще київськими князями, і, власне, завдяки культурному впливу обителі стала можливою сама поява української держави та народу.
Напевно, саме останні слова – культуротворчий вплив християнства на формування української ідентичності – особливо не сподобалися радикалам. Так, їхній лідер Євген Карась оголосив «сафарі» на отця Полікарпа, чим ще раз показав антихристиянську сутність усіх, хто виступає проти УПЦ.
Після хресного ходу братії, у час, коли розпочався Акафіст Божої Матері, нечисленні радикали постаралися заглушити його спів виконанням своїх пісень, але особливого ентузіазму не було. Зате багато хто з них став впізнаваними в Лаврі людьми, що не дивно, з урахуванням їхньої щоденної участі в «протестах».
Водночас, серед «активістів» з'явилися й нові особи. Щоправда, нічим оригінальним вони відзначитись не змогли. Так, одна жінка, яка, судячи з років, брала участь ще в парадах на «першотравень», заявила, що прийшла захищати УПЦ КП, а в Лаврі має бути музей.
Дещо розжарилася ситуація, коли стало відомо, що в 34-му корпусі були ченці, яких замкнули люди, які нібито працюють у заповіднику. Навіщо вони це зробили і хто справді замкнув ченців, невідомо. Священникові, який не міг пересуватися, всередині корпусу стало погано, до Лаври викликали швидку. На місце події виїхала поліція. Також там уже був адвокат Києво-Печерської лаври протоієрей Микита Чекман. У результаті корпус відкрили, архідиякону Матвію медики допомогли прийти до тями, а отець Микита повідомив, що, на його думку, все, що сталося, – це провокації «невідомих людей».
Ще в той час, коли увага всіх була прикута до 34-го корпусу, семінаристи провели для охочих екскурсію Лаврою, а біля входу в обитель вже почали збиратися «радикальні» діти, вік яких навряд чи перевищував 14-15 років, і чергові сатаністи.
Однак, як правильно сказав протоієрей В'ячеслав Яковенко, настрій у захисників Лаври був бадьорим.
Цікаво, але про бадьорий і гарний настрій заявив і митрополит Павел, який, незважаючи на домашній арешт, звернувся до вірян із закликом приходити на захист Лаври. Сказав владика кілька слів і братії монастиря, багатьох з яких він виховав у духовному розумінні цього слова: «Не йдіть із Лаври, не зрікайтеся Христа! Муки ще не прийшли, а ви боїтеся». Якщо ж, сказав владика, хтось дуже хоче піти з Лаври, то краще йти у світ – пасти кіз, а не до розкольників. «Подумайте про душу», − сказав владика братії.
Повернемося до радикалів. Не можна обійти мовчанням і появу хлопця з плакатом, на якому було написано «Kristallnacht», що в перекладі з німецької означає «Кришталева ніч», відома також як «Ніч розбитих вітрин». Так називають хвилю антиєврейських погромів, що відбулися в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року і охопили всю Німеччину, анексовану Австрію та Судетську область Чехословаччини, незадовго до цього окуповану німецькими військами. Поліція сказала прибрати плакат та попросила цього хлопця піти.
Також у цей день стався ще один випадок, на який варто звернути увагу, а саме – перехід на бік захисників Лаври людини з українським прапором у руках.
Загалом відносно спокійний день 3 квітня закінчився для захисників Лаври хресною ходою та молитвою.
