ПЦУ в Лаврі: записки на полях

З 1 січня 2023 року влада позбавляє Українську Православну Церкву та її парафіян доступу до верхніх храмів Києво-Печерської лаври. Вже 7 січня там служить глава ПЦУ Епіфаній. Разовий дозвіл служити вони отримали також і на свято Богоявлення 19 січня.

Багато хто помітив низку дивних речей, які були при цих «богослужіннях» в Успенському соборі. Хоча коли приходиш у чужий дім і починаєш там господарювати, це не просто дивність, це скоріше цинічне нахабство та безцеремонність. Спробуємо на це подивитись очима звичайного віруючого та розглянути власне саме «богослужіння» у храмі. Як не дивно, нам у цьому допоможуть «Радіо Свобода» та телеканал «Прямий», які в день святкування Різдва та Богоявлення провели масштабну трансляцію з коментарями журналістів і різноманітних «експертів». Забігаючи наперед, зазначимо, що службу ПЦУ в Лаврі було подано виключно як всенародне свято та історичну подію. Думку тих, кого з цього храму вигнали, ніхто, звісно, не питав, нинішні стандарти української журналістики цього не припускають.

Журналістів і камер була величезна кількість, а сама служба більше була схожа на театральну виставу. Щоб потрапити на територію Верхньої лаври, потрібно було пройти ґрунтовну перевірку. Поліція перевіряла документи, змушувала проходити через магнітну рамку, досліджувала тих, хто проходив, якимись спеціальними приладами. З водою та напоями не пропускали.

«Будемо молитися нашій Україні»

Перш ніж проаналізувати, що відбувається всередині храму, розглянемо деякі відповіді людей, які прийшли на богослужіння. Виявилося, що багато опитуваних вперше прийшли до Лаври. Можливо, вони взагалі вперше зайшли до церкви. Цікаво, що знайшлися і кияни, які вперше у житті зайшли до Успенського собору.

Окремі відповіді опитуваних заслуговують на увагу. «Це великий день для всіх нас. Усе ви чудово розумієте». Журналістка попросила докладніше пояснити, на що отримала наступну відповідь: «Ну що вам ще сказати? Слава Україні!».

Також питали людей про дату святкування Різдва: 25 грудня чи 7 січня? На що були дуже цікаві відповіді. Наприклад, «я святкую Різдво тоді, коли святкує український народ. А 7 чи 25… Обидві дати для нас непогані». Наслідуючи таку логіку, якщо український народ зовсім перестане святкувати Різдво, то ця людина буде згодна.

Далі були не менш цікаві репліки від нових прихожан Лаври: «Ми сподіваємося, що з сьогоднішнього дня розпочнеться вільна Україна. І тільки будемо молитися нашій Україні». Звісно, це поодинока відповідь, але досить показова. Чи варто говорити, що віруючі не моляться країні чи президентові, що молитва – це розмова з Богом.

Вигнання віруючих як «відновлення справедливості»

Коментатор розпочинає трансляцію і одразу заявляє, що служба ПЦУ в Лаврі – «історична подія» та «відновлення справедливості». А описуючи облаштування Успенського собору стверджує: «Як гарно та велично відбудований. Дуже вражає». Так, формально Успенський (як і Михайлівський) будувала держава. Але не можна не згадати, що багато праць до відновлення Успенського і Трапезного храмів доклали саме братія Києво-Печерської лаври і митрополит Павел. А ПЦУ храм отримала вже у готовому, облагородженому та відбудованому вигляді.

Навіть чисто з морального погляду, наскільки це справедливо? Чи можемо ми уявити, що ієрархи УПЦ озвучували претензії, наприклад, на Михайлівський собор? Погодьтеся, це неймовірно.

Не обійшлося без коментарів «експертів». Наприклад, Ірина Богачевська сказала: «Ми бачимо ставлення суспільства. Церква для віруючих, а не віруючі для церкви». Тут начебто відсилання до євангельського «субота для людини, а не людина для суботи». Але насправді сенс слів експерта ближче до пролетарського «ми не можемо чекати на милість від природи, взяти її – наше завдання».

Адже виходить, що 31 грудня 2022 року, коли сотні (а може й тисячі) віруючих УПЦ у Трапезному храмі зі сльозами на очах прощалися зі своєю святинею, це суспільство ніяк не чіпало. А от коли в Успенському 7 та 19 січня пройшли постановочні служби ПЦУ зі звезеними з регіонів людьми, камерами та журналістами, це виявилося «ставленням суспільства». Виходить, коли в одного українця відбирають храм, а іншому віддають – це вважається якоюсь визначною подією. Просто шикарна демократія та рівність прав.

Коли нардеп з'являється у Лаврі вперше після школи

На службах Епіфанія у Лаврі зібралася вся політична еліта України крім Президента: прем'єр Денис Шмигаль, речник Руслан Стефанчук, міністр культури Ткаченко, заступник голови ОП Кирило Тимошенко та багато інших. Були й депутати Ради, причому деякі з'явилися у Лаврі взагалі вперше, як, наприклад, нардеп «Слуги народу» Євгенія Кравчук. Вона заявила, що була тут лише на шкільних екскурсіях і «очевидно, що це буде регулярно і українська церква буде українською».

Висловився у телеефірі і Микита Потураєв, який заявив, що це «початок встановлення традицій. І це головне». Яких традицій – захоплення храмів, відбирання у народу його церков? Загалом склалося враження, що представники влади прийшли до Лаври «по роботі». Принаймні ніхто з них раніше не був помічений у відвідинах богослужінь.

Жінка, що загубилася біля царських врат

Буквально з перших хвилин «богослужіння» помітно багато неналежних моментів. Склалося враження, що ця служба саме для журналістів. Камер і фотоапаратів було просто незліченна кількість. Вони буквально скрізь, у тому числі на солеї, біля іконостасу. Видно, що багато людей просто не розуміють, як поводитися. Якісь жінки стоять біля царських врат і просто фотографують. Люди, які стоять ближче до іконостасу, не розуміють, коли потрібно хреститися.

Перед причастям і після проповіді Епіфанія амвон і солея перетворилися на концертний помост зі скрипками та колядниками.

Впало у вічі, як «єпископ» ПЦУ напружено читає зі Служебника молитву перед причастям. Кожен мирянин, який регулярно причащається, знає цю молитву напам'ять, а священник – тим паче. А тут «єпископ». Ну от не дарма ж тут лапки.

Коли у храмі не служать

Під час читання Апостола видно, що у «діакона» пара йде з рота. В день Хрещення Господнього була плюсова температура. Якщо запитати звичайних мирян, парафіян Лаври, то вони дадуть відповідь, що такого ніколи не бачили. Так, в Успенському рідко включали опалення, але регулярні служби підтримували стабільну температуру. Але коли храм стоїть порожній, там оселяється холод, який, звичайно ж, впливає на ікони та розписи храму. Це результат політики влади, яка вигнала УПЦ із собору.

***

Звезена масовка, величезна кількість журналістів з камерами, люди, які не знали, як і коли хреститися, ансамблі народної музики біля царських врат, і все це під прихильні погляди політичної еліти, – такими були перші служби ПЦУ в Лаврі.

Було помітно, що в Епіфанія намагалися створити враження, ніби вони нітрохи не гірші, а може й кращі за «московську Церкву».

Усе це нагадувало пролетарів, які пограбували дворянську оселю, обрядилися в дворянські шати і намагаються поводитися як дворяни. І супроводжувалося це дійство захопленим голосінням «об'єктивних» журналістів, які ведуть мову про «відновлення справедливості».

Звичайно, у владі та ЗМІ нас будуть щосили переконувати, що думенківські служби в Лаврі – це історична подія. Але вони мають усі ознаки банального «вертепу розбійників».