Висновки з підсумкового засідання Синоду УПЦ

20 грудня 2022 р. відбулося підсумкове засідання Синоду УПЦ 2022 року – найскладнішого року в історії УПЦ. Наразі Церква стоїть перед дуже серйозними викликами. Що вирішив Синод, які заяви і які документи прийняв?

Підсумок №1: Церква не прогинається під владу

Протокольне фото із засідання Синоду вже багато про що говорить: двоє з чотирьох членів Синоду, які були присутні особисто, а не онлайн, перебувають під санкціями. Це – митрополит Павел (Лебідь), намісник Києво-Печерської лаври та митрополит Антоній, керуючий справами УПЦ. Їх не виключили зі складу Синоду, не відправили на спокій і не перевели до інших єпархій подалі від столиці. Це означає, що УПЦ вважає санкції проти них незаконними, а звинувачення необґрунтованими. Про це чітко йдеться у Відкритому зверненні Синоду до Президента Зеленського: «Вперше в історії нашої держави проти священнослужителів, які є громадянами України, незаконно та невиправдано застосували "персональні" санкції. Це є грубим втручанням в діяльність релігійних організацій. <…> По суті, ці обмеження порушують не стільки особисті права священнослужителів, а права майже тисячі релігійних громад».

Аналогічну позицію УПЦ висловлює з приводу обшуків та інших дій правоохоронних органів: «У єпархіальних управліннях, храмах та монастирях нашої Церкви, а також у архієреїв та священнослужителів проводяться обшуки, внаслідок яких з'являються якісь листівки, яких ніколи не було, або символіка, яка може дискредитувати Українську Православну Церкву».

Тобто УПЦ заявляє про те, що під час обшуків до церковних помешкань підкидаються предмети, які дають привід для дискредитації Церкви.

Заявляючи про незаконність усіх подібних дій, УПЦ демонструє готовність відстоювати свої права та не йти на компроміс із владою. Як розповів митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій, у єпархії якого відбулися найбільш резонансні події, йому натякали, що весь «цирк» одразу закінчиться, варто лише перейти до ПЦУ. Але УПЦ на таке не погоджується.

Священноначалля УПЦ могло б повести себе не настільки жорстко у відстоюванні своєї позиції, зробити кілька реверансів у бік ПЦУ, знову закликати їх до діалогу, відмовившись від викладених на Соборі вимог. Але ні, УПЦ не змінюватиме свого ставлення до ПЦУ, до чого її так схиляють сильні цього світу. Таку позицію підтверджують і недавні слова Блаженнішого Онуфрія, що ПЦУ фактично відкинула пропозицію переговорів, продовживши насильницькі захоплення храмів та інші протиправні дії.

Така позиція УПЦ має ще один важливий вимір. У 20-х роках XX століття, за часів радянських гонінь на Церкву, виникло явище, назване згодом «сергіанство». Тодішній першоієрарх РПЦ митрополит (згодом патріарх) Сергій (Страгородський) проводив політику згоди з радянською владою, виконуючи всі її побажання та заперечуючи цькування Церкви. Він думав, що в такий спосіб вдасться зберегти Церкву, але історія довела протилежне. Церква, проводячи політику «сергіанства», зазнавала ще більш жорстоких репресій, ніж раніше. Причому під ударом опинялися навіть ті архієреї, які у всьому йшли на поступки владі.

Отже, сьогоднішня позиція УПЦ – це тверда відмова від політики «сергіанства». УПЦ показує, що вона зробила висновки з минулого і не збирається бути слухняним знаряддям світської влади, навіть під загрозою гонінь та своєї повної заборони.

Підсумок № 2: Церква цілком на боці України

Водночас Синод констатував, що УПЦ – зі своїм народом. Саме не з владою, а з народом.

«З початком вторгнення Російської Федерації на територію України, Українська Православна Церква перша серед інших релігійних організацій рішуче засудила цю військову агресію і висловила свою безумовну підтримку територіальної цілісності нашої Батьківщини. З самого початку воєнних дій, наші віряни захищають свою країну, жертвуючи життям заради визволення рідної землі. Українська Православна Церква постійно підносить молитви та надає матеріальну допомогу військовослужбовцям, вимушеним переселенцям та іншим категоріям населення, які постраждали від війни» (з Відкритого звернення до В. Зеленського).

В інформаційному повідомленні про підсумки Синоду ця допомога та підтримка описується більш конкретно:

• з початку війни понад 50 тисяч вимушених переселенців отримали житлову та евакуаційну допомогу;
• постраждалим від військових дій видано майже 3,5 тисячі тонн гуманітарної допомоги та виділено понад 25 мільйонів гривень фінансової допомоги;
• закуплено медпрепаратів на суму понад 1,5 мільйона гривень;
• понад 550 тисяч порцій обідів було роздано нужденним і незаможним;
• ЗСУ та Теробороні було передано понад 180 тонн гумдопомоги;
• пораненим військовослужбовцям надано медичну допомогу на суму майже 4 мільйони гривень;
• для ЗСУ закуплено та передано 80 автомобілів;
• загальна сума допомоги для ЗСУ складає близько 30 мільйонів гривень.

Ще раз варто наголосити, Блаженніший Онуфрій виступив із засудженням російської агресії та закликом на захист України, її суверенітету й територіальної цілісності в перший же день війни, коли, на думку багатьох аналітиків, передусім західних, до падіння Києва залишалося 96 годин, а США вмовляли В. Зеленського евакуюватися до Польщі й навіть надавали для цього свій спецназ. Та заява митрополита Онуфрія дуже дорогого коштує, але про це недруги УПЦ чомусь не згадують.

Підсумок №3: Кампанія проти УПЦ розділяє суспільство

Велику помилку роблять ті, хто вважає, що знищення УПЦ (саме по собі чи у формі приєднання до ПЦУ) консолідує українське суспільство, зробить його монолітнішим. Все з точністю до навпаки: не можна викреслити із суспільства чи звести на рівень людей другого ґатунку мільйони віруючих УПЦ, громадян України, і думати, що це об'єднає суспільство. Кампанія з дискредитації УПЦ, яка йде повним ходом і до якої підключилися і політики, і медіа-ресурси, і правоохоронні органи, по суті, служить інтересам тих сил, які прагнуть роз'єднати народ України, налаштувати одні частини суспільства проти інших, а все це зрештою перешкоджає перемозі України у війні та встановленню миру.

Ось що про це йдеться в Зверненні до Президента: «На цьому фоні великою прикрістю є ті численні наклепи, образи та безпідставні звинувачення, які лунають у бік Української Православної Церкви. Вони не лише формують негативну суспільну думку, а й розпалюють релігійну ворожнечу, що налаштовує одних громадян України проти інших, роз’єднує наш народ, який так потребує єдності в умовах війни. Той шквал бруду, який виливається на Церкву, породжує гнів і нетерпимість один до одного в українському суспільстві, що, своєю чергою, призводить до духовного занепаду і втрати моральних цінностей. Це спонукає до побиття віруючих і священників, захоплення і руйнування храмів та заборони самої Церкви. Окрім цього, Українську Православну Церкву досі умисно називають «російською» та «московською», а віруючих, які є громадянами України, безпідставно вважають ворогами лише за приналежність до цієї Церкви».

УПЦ вважає таку кампанію неприпустимою загалом, а тим більше в умовах війни.

Підсумок №4: УПЦ проти антицерковних законопроектів

«Наразі у Верховній Раді України готують до ухвалення законопроекти: реєстр. № 7403 від 24.05.2022, автор Совсун І.Р.; реєстр. № 8012 від 08.09.2022, автор Богданець А.В.; реєстр. № 8221 від 23.11.2022, автор Княжицький М.Л. та інші; реєстр. № 8262 від 05.12.2022, автор Констанкевич І.М. та інші. Зазначені проекти законів не відповідають міжнародному праву і Конституції України, встановлюють переваги та обмеження, чим порушують принцип рівності релігійних організацій і спрямовані на дискримінацію віруючих громадян України та ліквідацію Української Православної Церкви» (з Відкритого звернення до В. Зеленського).

У цих словах міститься вказівка на ті підстави, на які спиратиметься УПЦ у відстоюванні своїх прав. Це міжнародні зобов'язання України у сфері прав людини, Конституція та закони України. УПЦ заявляє, що апелюватиме до цих документів і відстоюватиме свої права всіма законними способами. Тексти вищезгаданих законопроектів не залишають сумніву, що вони суперечать як міжнародному праву, так і внутрішньоукраїнському законодавству і насамперед – Конституції. Такі положення, як право на свободу віросповідання, заборона дискримінації за релігійною ознакою та принцип відокремлення церкви від держави, є основою для правової позиції УПЦ. Порушення цих положень неприпустимі в цивілізованому суспільстві, неприйнятні для країни, яка вважає себе демократичною, і вкрай шкідливі для переговорів щодо приєднання України до Євросоюзу.

УПЦ звертатиметься до міжнародних судів і правозахисних організацій для відстоювання своїх прав. І це розуміють у владі. Так один із авторів антицерковних законопроектів М.Потураєв уже заявив, що у разі заборони УПЦ Україна отримає позов до Європейського суду з прав людини та опиниться у ганебному становищі країни, яка порушує основні права людини.

Чи вплинуть заклики Священного Синоду до влади не приймати антицерковні законопроекти, покаже недалеке майбутнє.

Підсумок №5: УПЦ не миритиметься з богохульством

Окрема злободенна тема – це блюзнірський виступ студії «95 квартал», який перейшов усі рамки пристойності та здорового глузду, і який багато в чому є показовим.

В Зверненні до Президента про це йдеться так: «Систематичне порушення права на свободу віросповідання, риторика ненависті та релігійної ворожнечі щодо Української Православної Церкви, що безкарно культивується в українському суспільстві, призводить до таких негативних проявів у ЗМІ, як це трапилось 7 грудня 2022 року. Цього дня у телевізійному ефірі та YouTube каналі під назвою «Официальный канал Чисто News» було оприлюднено відео передачі «Байрактар New#104» виробництва студії «Квартал 95». Впродовж майже 14 хвилин у передачі лунало богохульство, глузування і блюзнірство стосовно Бога та Української Православної Церкви, а також було використано неправдиву і недостовірну інформацію, зневагу та образи релігійних почуттів віруючих і розпалювання релігійної ворожнечі.

Проте шокуючими стали богохульні слова, які неможливо й повторити. Це цинічні глузування над Святим Письмом, Богом-Трійцею та Господом Іісусом Христом, за Якого тисячі людей жертвували собою і йшли на мученицьку смерть».

Тут слід звернути увагу, що артисти «95 кварталу» об'єднали «цинічні знущання» над УПЦ із знущаннями над «над Святим Письмом, Богом-Троїцею та Господом Ісусом Христом», показавши тим самим, що УПЦ – це і є Церква Христа, Його містичне Тіло, що знущання з Бога падають на УПЦ, і навпаки, що їх не можна роз'єднати, що Бог живе у своїй Церкві і що хулити їх можна тільки разом.

До речі, проти блюзнірства «95 кварталу» щось не чути голосів ні з ПЦУ, ні з УГКЦ. Вони що, з усім згодні? Адже справа резонансна. Чи для боротьби з УПЦ і богохульство підійде?

Священний Синод справедливо звертає увагу на серйозність цього вчинку «95 кварталу», адже у Святому Письмі богохульство засуджується вкрай різко. У Євангелії Господь каже: «Якщо хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12:32)».

Це застереження не тільки самим артистам «95 кварталу», які взяли на душу тяжкий гріх, але й усьому українському суспільству. Якщо суспільство не засудить подібне блюзнірство, а отже схвалить його, солідаризується з ним, воно ризикує викликати гнів Божий, про що говорить Писання. Це не той випадок, коли можна вдати, що нічого не сталося. Тут треба висловити своє ставлення, адже публічно з екранів телевізорів та інших гаджетів вилилася хула на найбільш святе, що є у нашого народу, на нашу православну віру.

Тому Синод УПЦ закликав до такого: «У зв’язку з цим, духовенство та миряни Української Православної Церкви звернулися до керівництва телеканалу «1+1» та авторського колективу студії «Квартал 95» з вимогою принести публічні вибачення за передачу та вилучити її з інформаційного простору, а також до правоохоронних органів для належного розслідування цього ганебного сюжету. Чекаємо, що автори сценарію вказаної передачі, її ведучі та актори зроблять належні висновки і принесуть вибачення перед християнською спільнотою України».

До цього можна було б додати заклик до особистого покаяння артистів, сповідання їхнього гріха в таїнстві сповіді, адже справа йде про їхню душу, про їхню долю на Страшному Суді Божому, а Церква «всім хоче спастися і в розум істини прийти».

Підсумок №6: Україна не має діяти методами радянської влади

«Нинішня війна – це наша спільна боротьба за загальнолюдські цінності: свободу, гідність, права людини. І ми віримо, що Україна вийде з полум’я війни саме такою країною, в якій поважають конституційні права кожного громадянина. Саме тому не місце в нашій державі тим засобам і технологіям, які кривдять і зневажають Церкву, та цинічно ображають релігійні почуття мільйонів віруючих. Це ті методи, які використовувала богоборча влада в часи радянського тоталітаризму. Тоді були позбавленні людських прав, заслані та вбиті сотні тисяч священнослужителів, ченців та мирян, яких ми нині вшановуємо як мучеників та героїв. Сьогодні Україна намагається раз і назавжди подолати тоталітарне минуле заради майбутнього. Але справжня декомунізація має відбутися у сфері людської свідомості. Подолання залишків комуністичної системи неможливе, якщо ми дозволяємо застосовувати її методи, особливо в правовому, публічному та інформаційному просторі. В жодному разі не можна вести війну проти Бога, бо це є дорога до самознищення» (з Відкритого звернення до В. Зеленського).

Україна має подолати в собі тоталітарну спадщину СРСР, а це означає, що вона має відмовитись від методів комуністичного режиму, навіть якщо вони деяким видаються ефективними.

Підсумок №7: УПЦ не залишить свою паству за кордоном

На Соборі УПЦ у Феофанії 27 травня 2022 р. було ухвалено рішення про окормлення віруючих, які опинилися за кордоном, рятуючись від жахів війни. На засіданні Синоду порушувалося питання щодо цієї діяльності.

«На сьогодні діють 32 громади Української Православної Церкви в 11 країнах Західної Європи. Духовні потреби православних українців там забезпечують десятки священнослужителів нашої Церкви. Крім того, архієреї Української Православної Церкви звершували поїздки за кордон для духовної підтримки українців, які вимушено залишили свої домівки, а також для надання їм гуманітарної допомоги. Зважаючи на це, Синод ухвалив рішення про призначення керуючого парафіями Української Православної Церкви за кордоном. Ним став клірик Чернівецько-Буковинської єпархії архімандрит Веніамін (Волощук). Найближчим часом відбудеться його архієрейська хіротонія» (з інформаційного повідомлення про засідання Священного Синоду).

Відкриття парафій УПЦ для окормлення віруючих українців – це ще одне свідчення, що саме УПЦ є Церквою, яка об'єднує українців, де б вони не знаходилися. Це свідчення, що УПЦ є по суті Помісною Церквою і має відповідні повноваження. Адже ПЦУ, згідно зі своїм Томосом, не має права опікуватися українцями за кордоном.

Підсумок №8: УПЦ продовжує жити та розвиватися

Навіть у сьогоднішніх важких умовах УПЦ живе і розвивається. В інформаційному повідомленні про засідання Священного Синоду йдеться, що за 2022 р.:

• створено дві чернечі обителі;
• встановлено Козацьку (Покровську) батьківську суботу з поминанням покійних козаків і воїнів, які поклали своє життя за Православну віру;
• у суботу перед святом Покрови Богородиці відбуватиметься святкування Собору Черкаських святих.

Чи припинить влада тиск на УПЦ

На завершення Відкритого звернення до Президента України говориться: «Високоповажний пане Президенте! У Вашій особі ми бачимо гаранта дотримання Конституції України. На виборах 2019 р. Ви проявили себе як харизматична особистість, незіпсована бюрократичною системою людина. Цим Ви заслужили довіру вірян нашої Церкви, які масово віддали за Вас свої голоси. Вам вдалося консолідувати український народ в усіх регіонах України навколо цінностей демократії, свободи й гідності. Саме тому Вас поважає і підтримує увесь світ.

І сьогодні ми шанобливо звертаємось до Вас з проханням забезпечити право на свободу совісті та віросповідання для вірян Української Православної Церкви. Захистити українське суспільство від риторики ненависті і нетерпимості за релігійною ознакою, що розпалює релігійну ворожнечу в країні. Розблокувати діяльність релігійних організацій, що потрапили під санкції разом зі своїми архіпастирями. Не допустити прийняття антиконституційних законів проти Церкви, що перебувають на розгляді у Верховній Раді України. Ми покладаємо на Вас надії, що Вам вдасться запобігти штучному розколу Українського народу за релігійною ознакою, що життєво необхідно в умовах зовнішньої агресії. Нехай духовні цінності, які ми сповідуємо і відстоюємо, дійсно втілюються в життя, а їх реалізація буде справжнім мірилом нашої національної зрілості».

За великим рахунком, це заклик припинити незаконний тиск на УПЦ і забезпечити право на свободу совісті для всіх без винятку українських громадян. Цей заклик адресований не лише В. Зеленському, а й усій українській владі. Церква сформулювала свої вимоги дость твердо, чітко та жорстко. Ці вимоги не виходять за межі законодавства. УПЦ не вимагає ні пільг, ні преференцій, ані якогось особливого положення. Вона лише вимагає, щоб стосовно неї дотримувалися українські закони, так само як і стосовно інших релігійних організацій.

Ці вимоги абсолютно справедливі. Тепер, як кажуть, м'яч на боці можновладців. Якщо вимоги будуть задоволені, то Україна доведе свою прихильність до прав людини та демократичних цінностей, пройде випробування на «національну зрілість». Якщо ні – УПЦ готова відстоювати свою позицію всіма законними засобами. Вона не піде на поступки та компроміси і не буде слухняною виконавицею волі сильних світу цього.