Зеленський із УПЦ пішов дорогою Порошенка: хто його спрямовує?

Колишній президент України Петро Порошенко свою передвиборчу кампанію на другий термін практично повністю збудував на релігійній платформі. Майже за рік до початку виборів однопартійці Порошенка зайнялися підготовкою ґрунту для легалізації тодішнього Київського патріархату та УАПЦ. На Фанар надсилалися листи нардепів, їздили делегації політиків. У Верховній Раді приймалися антицерковні закони, а риторика у ЗМІ з кожним днем ставала дедалі агресивнішою щодо Української Православної Церкви.

Прихильникам Порошенка (і противникам УПЦ) здавалося, що все робиться правильно, а слоган «Армія. Мова. Віра», підкріплений даруванням Томоса від Фанара, обов'язково приведе «гетьмана» до перемоги.

Можна згадати, як жорстко Петро Олексійович висловлювався про священників та всю УПЦ під час своєї передвиборчої кампанії. Тоді його заяви шокували віруючих, але, згідно з різними соцопитуваннями, нібито палко підтримувалися суспільством. Хто і як готує подібні опитування – не важливо, бо практично завжди їхнє завдання – догодити замовнику. Здавалося б, Томос мав беззастережно переконати виборця, що саме Порошенко має стати президентом, тим більше, що його опонентом був абсолютно недосвідчений у політиці Володимир Зеленський.

Порохоботи тоді Зеленського всіляко принижували, ображали та висміювали. Цим займалися й представники ПЦУ та УГКЦ. Достатньо згадати десятки публікацій від «священника» ПЦУ та полтавського депутата від «ЄС» Олександра Дедюхіна. Таке ставлення до нього диктувалося тим, що Володимир Олександрович від самого початку задекларував свою нейтральну позицію щодо Церкви. Для Зеленського вона не була засобом політичної маніпуляції. Він говорив, що віра – справа інтимна, а держава не має права втручатися у релігійні питання.

Як ми знаємо, Порошенко вибори програв. Програв з простої причини – його «армовіра» не отримала всенародної підтримки. І значною мірою вирішальним фактором тут була саме «віра». Людям набридло втручання політиків у справи Церкви, і тому вони проголосували за того, хто, на їхню думку, цього не робитиме. Принаймні, так здавалося тоді.

І справді, ставши Президентом, Зеленський дуже довго витримував нейтралітет і релігійних питань не торкався. І хоча його дуже часто примушували до зміни позиції, Володимир Олександрович цього вперто не робив. Ба більше, навіть коли вже розпочалася війна, його радник Михайло Подоляк заявляв, що РПЦ та УПЦ – різні Церкви,  що УПЦ «вже прийняла всі рішення, які йтимуть на користь Україні». Подібні речі озвучував і речник Парламенту Руслан Стефанчук. А Подоляк прямо заявив, що будь-які закони проти УПЦ спричинять в країні внутрішні конфлікти.

Однак потім все раптом різко змінилося.

Спочатку Зеленський заявив, що хоче розібратися в церковній тематиці і як радника з цього питання назвав Віктора Єленського. Згодом Михайло Подоляк сказав, що священники УПЦ – це «фсбешники в рясах». В унісон зі словами політиків у єпархіях УПЦ розпочалися обшуки, а деякі єпископи та священники отримали не лише підозри в «антидержавній діяльності», а й потрапили під санкції РНБО. «Вишенькою на торті» стали реєстрація чергових антицерковних законопроєктів та відео про УПЦ, опубліковане «95 кварталом» на своєму YouTube-каналі.

На ньому варто зупинитися докладніше. Бо такої кількості трешу, цинізму та злоби стосовно Церкви українське суспільство ще не знало. Його можна порівняти лише з радянським періодом. Тоді випускалися журнали «Безбожник» з карикатурами на духовенство, у пресі з'являлися «викриваючі» статейки, а на екранах кінотеатрів і телевізорів показувалися фільми про те, які священники «обманщики», «мракобіси» і «контрреволюціонери». Так ось, ролик «95 кварталу» викликав лише одне запитання – невже ті часи повернулися? Втім, навіть у СРСР не було того, що дозволили собі «квартальники».

Нецензурна лайка (!) на адресу «московських» священників, похабні жарти нижче пояса і взагалі «гумор» рівня гопників та дворової шпани – все це виглядає неймовірно огидно. Нічого подібного в жодній демократичній країні бути просто не може. Але найнеприємніше в цьому те, що знімали «смішне» відео ті, кого всі асоціюють із Зеленським.

То що сталося? Чому влада розпочала репресії (а мало хто сумнівається, що це вони) проти УПЦ?

Пояснення всьому, що відбувається, дав нардеп Макс Бужанський, який висунув припущення, що партія Порошенка вирішила розгромити «Слугу народу» і для цього застосовує дуже просту тактику. Цитуємо:

«Суть цієї тактики проста. ЄС вносить гучну і дуже радикальну постанову в дусі колишнього свого, порошенківського тренду на АРМОВІР, і починає відчайдушно вимагати його негайного розгляду, заздалегідь називаючи будь-яке зволікання в цьому питанні, не кажучи вже про відмову, зрадою національних інтересів.

Слуга Народу раз-по-раз не знаходить у собі сил на принципову відмову, ба більше, не знаходить їх навіть на те, щоб просто ігнорувати, згадавши про те, що її виборець якраз і голосував категорично проти ідей ЄС, про що б не йшлося. Щоб вийти з цієї ситуації, в яку зовсім не слід було входити, СН зазвичай вносить свій, ще радикальніший законопроект, щоб показати, хто тут реально святіший за Папу Римського в будь-якому питанні. І голосує його, втерши носа Європейській Солідарності і в кашу розквасивши його власному виборцю.

Раніше таким чином партія влади витерла об виборця ноги у мовному питанні, пізніше у низці питань, пов'язаних з історичною пам'яттю, а зараз, судячи з порядку денного, готується розтоптати його у питанні церковному.

Бо заборона УПЦ – це якраз і заборона тієї самої церкви, в яку ходить виборець СН, який цього абсолютно точно не пробачить ніколи».

Заборона УПЦ – це якраз і заборона тієї самої церкви, в яку ходить виборець СН, який цього абсолютно точно не пробачить ніколи.

Максим Бужанський

І справді, якщо подивитися на те, що відбувається, то виявиться, що Бужанський цілком правий, а Зеленського просто підставили. Наприклад, «радник» Президента з релігійних питань Віктор Єленський, крім того, що народився в Тувінській області РФ (звідти родом Шойгу), відомий тим, що побував у партіях Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка, а на останніх виборах – і в партії Гройсмана. Крім того, Єленський був помічений і в піарі Петра Порошенка (знаменита фотографія онуків Єленського з «дядею Петею» та «тьотею Мариною»).

Тобто люди, які штовхають Президента та його оточення до боротьби з Церквою, – самого Президента ніколи не підтримували. Він чужий для них. І дуже ймовірно, що їхнє завдання – зробити все для фіаско партії «Слуга народу» на майбутніх виборах. Як це зробити – їм добре відомо: треба піти проти Церкви. Це той самий шлях, який привів до поразки Ющенка та Порошенка. А отже – приведе й Зеленського. У цьому «порохоботи» не сумніваються.

Бо знають, що Церква – це люди. Багато людей. Заборона її нічого, крім протестів і, зрештою, поразки не дасть. Крім того, Церква – це серце українського народу. Образити її, принизити – означає принизити сам народ.

А народ цього точно не пробачить.