Томос, розкол і зміцнення у вірі: 8 головних подій 2019 року
Що найбільше вплинуло на життя православних в Україні в році, що минає і продовжить впливати у наступному.
СПЖ підводить підсумки року, що минає і пропонує добірку подій, які, на наш погляд, були найважливішими для Церкви – зі знаком «плюс» і «мінус». Ми наведемо їх у хронологічному порядку, а потім виділимо те, що буде надавати найбільший вплив на подальший розвиток подій.
1. Томос і томос-тур
5 січня 2019 р. підписали, а 6 січня вручили довгоочікуваний Томос про «конституювання» (як виражаються його прихильники) Святішої церкви України (СКУ) або Православної церкви України (ПЦУ). Обидва ці назви фігурують в Томосі.
Документ на красивому пергаменті вручили главі ПЦУ Епіфанію Думенку і тодішньому Президенту України Петру Порошенку в Стамбулі в Соборі Святого Георгія. Порошенка особисто відзначили в Томосі як його безпосереднього одержувача.
Отримання Томосу позиціонували як історичну подію для України, однак відповідно до соцопитування групи «Рейтинг», опублікованому 23 грудня 2019 року, він взагалі не потрапив у число головних подій року.
Відразу після Різдвяних свят Томос провезли по найбільш населених містах України в якості демонстрації головного досягнення Порошенка на посаді Президента.
Агітаційний вояж, який в народі назвали Томос-туром, повинен був допомогти Порошенку переобратися на другий президентський термін, але не допоміг.
2. Обрання Володимира Зеленського Президентом
21 квітня 2019 року відбувся другий тур президентських виборів, на яких Володимир Зеленський здобув переконливу перемогу над Петром Порошенком.
Вперше в історії України кандидат в президентській гонці здобув перемогу з перевагою майже в 50% голосів. За Зеленського проголосували 73,22% виборців, за Порошенка – 24,45%.
Ця розгромна поразка, яку завдав Петру Порошенку навіть не політик, а професійний комік, означає не що інше, як категоричне неприйняття громадянами України всієї проведеної політики колишнього президента.
Соцопитування показали, що український народ сприйняв Томос-тур як незручну спробу прикрити провали Порошенка у всіх сферах внутрішньої і зовнішньої політики.
З президентством Зеленського Українська Православна Церква пов'язує надії на відновлення законності в релігійній сфері і припинення втручання чиновників у внутрішні справи релігійних організацій. Чи збудуться ці надії чи ні – покаже час, а поки держава посилає вельми суперечливі сигнали в цьому відношенні.
3. Вихід Філарета Денисенка з ПЦУ
У творців ПЦУ спочатку були непримиренні протиріччя. Однак була домовленість – не виявляти їх публічно до президентських виборів. Вибори пройшли, інавгурація нового Президента відбулася, і 11 червня 2019 р Філарет Денисенко на організованих ним зборах інтелігенції оголосив про намір скликати «помісний Собор» для відновлення УПЦ КП.
20 червня 2019 року цей «Собор» відбувся, проте був вкрай малим. Незважаючи на це, Філарет оголосив про вихід з ПЦУ і відновлення УПЦ КП. Причиною він назвав те, що ПЦУ – зовсім ніяка не автокефальна Церква, а структура, підпорядкована Константинопольському патріархату.
25 червня 2019 р Філарет заявив: «Від цієї так званої ПЦУ ми відмежовуємося. <...> Їх постанови нас не стосуються».
Його в цьому підтримали досить мало прихильників, але такий демарш викликав досить великий скандал як в Україні, так і за її межами.
4. Тезоіменитство Блаженнішого Онуфрія
25 червня в Києві відбулися урочистості на честь преподобного Онуфрія Великого, небесного покровителя Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія.
В умовах, коли представники Константинопольського патріархату і Держдепартаменту США чинять безпрецедентний тиск на Помісні Православні Церкви в питанні визнання ПЦУ, привітати Блаженнішого Онуфрія приїхали представники 11 Церков. В їх висловлюваннях звучали не тільки слова підтримки УПЦ та її предстоятелю, а й констатація факту гонінь на УЦП з боку держави і націонал-радикалів.
5. Великий хресний хід
Традиційно в дні святкування пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира і річниці Хрещення Русі як УПЦ, так і розкольницькі організації провели хресні ходи.
Для ПЦУ це був перший після Томосу хресний хід, який повинен був показати всім, наскільки Константинополь досяг успіху в «об'єднанні» українського Православ'я, про яке заявляли як про мету всіх зусиль Фанару. Підсумок – провальний, навіть ще більше, ніж результати президентської кампанії Порошенка.
ПЦУ оцінила кількість учасників свого хресного ходу у 20 000 чоловік. Судячи з фотографій, цифра явно завищена.
Великий хресний хід УПЦ від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври зібрав до 300 000 віруючих. Це більш ніж в десять разів перевищує навіть найзавищенішы оцінки кількості учасників заходу ПЦУ.
Цей хресний хід наочно продемонстрував, що українські православні не піддаються ні державному тиску, ні лукавим вигадкам фанаріотів. Гоніння, вчинені на Церкву, ще більше згуртували Її навколо свого предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія. За всі роки проведення Великого хресного ходу до нього приєднувалося все більше і більше людей.
6. Визнання ПЦУ з боку Елладської і Олександрійської Церков
12 жовтня Архієрейський Собор Елладської Православної Церкви визнав ПЦУ. Однак визнання це виглядало досить хитро. Архієреї не визнали ПЦУ безпосередньо, а визнали право Константинопольського патріарха Варфоломія надати автокефалію ПЦУ і право предстоятеля Елладської Церкви архієпископа Ієроніма II визнати ПЦУ. Тобто у випадку чого всю відповідальність можна буде повісити особисто на архієпископа Ієроніма.
В Олександрійській Церкві визнання відбулося ще більш грубо і цинічно. 8 листопада патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор II згадав на богослужінні Єпіфанія Думенка взагалі без всякого соборного рішення єпископату з цього питання.
Особливого цинізму вчинку патріарха Феодора II додає те, що він був одним з найбільш ревних прихильників УПЦ і висловлював активну підтримку Митрополиту Онуфрію.
У жовтні 2018 року, у самий розпал антиканонічних дій Фанару по створенню ПЦУ, він приїхав до Одеси і заявив: «Ми разом з канонічною Українською Православною Церквою, разом з тими, хто хоче православної єдності, <...> залишайтеся вірними канонічній Церкві».
Не дивно, що визнання ПЦУ Олександрійським патріархом багато віруючих і ієрархи розцінили як найвідвертішу зраду, поцілунок Іуди.
Визнання ПЦУ двома Помісними Православними Церквами зробило розкол в Православ'ї таким, що відбувся. Церкви почали ділитися на ті, що визнають верховенство Константинополя і, відповідно, його право діяти всупереч канонам, і ті, що це відкидають. Для подолання цього розколу вже мало просто визнання Фанаром своєї помилки щодо втручання в церковні справи в Україні. Уже необхідно переосмислювати всю концепцію взаємин Помісних Церков між собою.
7. Запрошення предстоятелей Помісних Православних Церков на Собор
21 листопада предстоятель Єрусалимської Православної Церкви Патріарх Феофіл III оголосив, що скликає предстоятелів Помісних Православних Церков в Йорданію на зустріч для вирішення питання, як зберегти єдність Православної Церкви, що похитнулася.
Багато ієрархів неодноразово закликали Константинопольського патріарха Варфоломія скликати подібну зустріч, однак отримували відмову. Незважаючи на те, що в церковних канонах не визначений порядок скликання подібних всеправославних зустрічей, деякі предстоятелі почали стверджувати, що нібито тільки Константинопольський патріарх може скликати подібні зустрічі.
Чи знайде заклик Єрусалимського Патріарха Феофіла III відгук в Помісних Православних Церквах, покаже час. Поки лише Елладська Церква заявила, що не зможе взяти участь, оскільки її збирає не патріарх Константинопольський.
На думку представників Московського Патріархату, зустріч предстоятелів в Йорданії може відбутися у лютому 2020 року.
8. Участь ООН в захисті громади УПЦ в Івано-Франківську
22 листопада Комітет з прав людини ООН (Human Rights Committee) зобов'язав Україну не виселяти громаду УПЦ з належного їй будинку в Івано-Франківську по вул. Чорновола, 6 і 6Б. Це перше рішення такого рівня на користь віруючих УПЦ, права яких порушує держава. Рішення прямо наказує державним органам України припинити процес виселення.
Судові тяжби за цей храм тривають вже багато років. Рішення з цих справ приймали на користь то однієї, то іншої сторони. 15 жовтня 2019 р. Львівський апеляційний господарський суд зобов'язав віруючих звільнити орендоване приміщення. Однак правозахисна організація НУО «Громадський правозахист» звернулася до Комітету з прав людини ООН, який і прийняв відповідну резолюцію.
ООН рідко приймає рішення щодо конкретних конфліктів. Але якщо приймає, рішення залишається у всіх базах даних, аналітичних системах, і по ньому проводять моніторинг всі структури, які аналізують стан з дотриманням прав людини в країні. Україна не зможе ігнорувати це рішення без відповідних наслідків на міжнародному рівні.
* * *
Всі ці події будуть впливати на те, як ситуація у релігійній сфері в Україні буде розвиватися в майбутньому.
Але найголовнішим у році, що минає було те, що Українська Православна Церква змогла зберегтися як така і продовжити свою спасительну місію на українській землі.
Всупереч припущенням і Фанару, і державної влади, всупереч переможних реляцій Єпіфанія Думенка і його прихильників, всупереч тиску і погрозам, з УПЦ в 2019 р. не відійшло жодного єпископа, а кількість переходів громад в ПЦУ становить всього 84. З них 28 перейшли в ПЦУ без настоятеля, 56 – з настоятелем, і ще 122 храму представники ПЦУ захопили з допомогою рейдерства. Крім того, 220 громад місцева влада перереєструвала в ПЦУ незаконно. Ці дані озвучив керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич). Це явно не те, на що розраховували автори проекту ПЦУ при запуску його реалізації.
Головне, що Українська Православна Церква змогла зберегтися як така і продовжити свою спасительну місію на українській землі.
Що ж утримує єпископат, духовенство та віруючих від спокус перейти в ПЦУ? Здається, усвідомлення того, що правда на нашому боці, що Церква Христова – це і є Українська Православна Церква, і зрадити її – значить, добровільно покинути корабель спасіння, в якому це спасіння душі для вічності є єдино можливим.
Квінтесенція цієї свідомості прозвучала в словах Блаженнішого Онуфрія 23 грудня 2019 року на щорічних Єпархіальних зборах Київської єпархії УПЦ: «Возлюблені у Христі владики, отці, матушки, брати і сестри! Не бійтеся, адже ми живемо в істинній вірі, знаходимося в Церкві, заснованій Христом, а не людьми».
І саме це визначатиме весь подальший розвиток подій як в Україні, так і в усьому Православ'ї.
