Чи готують уніати новий Майдан?

Політична складова Української Греко-Католицької церкви виглядає настільки очевидною, що це вже ні для кого не секрет. І мова не просто про риторику її офіційних представників, а про пряме і безпосереднє втручання в політичне життя країни.

УГКЦ – релігійно-політичний альянс

Відомий блогер і дослідник УГКЦ Олександр Вознесенський стверджує, що греко-католики не просто брали участь в українських Майданах, а були їх безпосередніми ініціаторами: «саме вони і були основною організаційною силою Майдану».

За словами офіційних джерел, які цитує Вознесенський, під час першого Майдану 2004 року більша частина учасників акції протесту перебували в Українському домі в Києві. Там же був розташований штаб Комітету національного спасіння, центр УГКЦ та Українського Католицького Університету (УКУ).

Під час другого Майдану 2013-14 років активний його учасник єпископ УГКЦ Борис Гудзяк заявляв, що половина учасників протестного руху – греко-католики. Вознесенський нагадує, що бойові організації Майдану – «Правий сектор» і «Тризуб» – дуже тісно і плідно співпрацювали та співпрацюють із УГКЦ.

«Саме УГКЦ <…> створила прообраз українського національного організму»

Президент України Петро Порошенко

Про значущість уніатів у державних процесах говорив і поки що чинний Президент України Петро Порошенко. 17 січня 2019 року на презентації книги глави УГКЦ Святослава Шевчука «Діалог лікує рани» Порошенко заявив: «Велика роль у згуртуванні українського народу, у поясненні значення духовної незалежності для кожного громадянина належить Українській греко-католицькій Церкві та її верховному архієпископу».

15 липня 2018 року Петро Олексійович, виступаючи у Зарваниці, заявив, що саме УГКЦ сформувала «український національний організм»: «Українська Греко-Католицька Церква забезпечила постійну комунікацію із західноєвропейською християнською громадою. Вона вже багато століть опікується українською паствою. У часи, коли Україна була бездержавною і розділеною між сусідами, саме УГКЦ <…> створила прообраз українського національного організму... Священики, їхні сини, їхні онуки цілими династіями формували українську інтелігенцію».

Порошенко неодноразово наголошував на заслугі УГКЦ і в отриманні Томосу. Це й не дивно, якщо згадати, що головними лобістами «незалежності» і «автокефалії» української Церкви були уніати: спікер Верховної Ради Андрій Парубій, директор департаменту Мінкульту у справах релігій Андрій Юраш, голова парламентського комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький та інші.

«Український дух» уніатства

30 квітня 2019 року чинний Президент України відвідав головний центр підготовки українських уніатів – Український католицький університет. В одному з греко-католицьких храмів, розташованих на території УКУ, Порошенко підкреслив, що в цій Церкві «точно панує український дух, точно панує християнська віра української нації». Президент зазначив, що «ми точно не здамо нічого з того, що завоювали за останні п'ять років, тому що це було завойовано завдяки підтримці віруючих».

Він додав, «ми точно будемо працювати над тим, щоб наша країна рухалася в Європу, точно залишалася християнською, щоб українська Церква стала і захистила нас перед Богом», а львів'ян закликав «разом захистити нашу Церкву і нашу мову».

Судячи з останніх дій і висловлювань Порошенка, під «нашою Церквою» слід розуміти саме УГКЦ. Підстав для такого твердження більш ніж достатньо.

«Виховання виборця»

На минулих виборах, як стало відомо з офіційних даних ЦВК, чинний Президент набрав близько 25% голосів виборців, у той час як його опонент Володимир Зеленський – близько 75%. В історії України між кандидатами на пост президента такого розриву, майже в 50%, ще не було. Однак Порошенко не набрав би і цієї кількості голосів, якби не Галіція, а точніше – якби не уніати.

Якщо подивитися на інтерактивну карту результатів виборів по регіонах України, можна побачити, що Порошенко отримав беззастережну перемогу тільки в одній області, Львівській – 62,79%. В інших західних областях він, нехай і з незначним відривом, програв. В Івано-Франківській він набрав 42,46%, а в Тернопільській – 46,64%. В інших областях результати Порошенка коливаються від 11 до 30%. Таким чином, хоч якась кількість голосів йому забезпечила саме Галіція.

Експансія Риму в Україну, спроби масового покатоличення, боротьба проти Православ'я, знищення православного духовенства і створення унії – все це відбувалося, і в якійсь мірі відбувається, на цих територіях. Львівська область завжди була духовним та інтелектуальним центром для українських уніатів. Тут свого часу жив ідейний натхненник сучасних греко-католиків митрополит Андрій Шептицький, тут сьогодні знаходиться головна святиня УГКЦ собор святого Юра, тут же розташований Український католицький університет. Поэтомунет нічого дивного в тому, що Порошенко отримав підтримку саме в цьому регіоні. Його боротьбу з Православною Церквою гідно оцінили Галицькі уніати.

До нового Майдану готові?

За словами Олександра Вознесенського, «поява Порошенка в УКУ не обіцяє нічого хорошого для України», тому що «цей заклад було одним з головних двигунів Майдану 2013-2014 рр.».

Вище ми писали, що роль УГКЦ в організації протестних акцій в нашій країні колосальна. І сьогодні, по суті, ця Церква готова до нового протистояння.

Не секрет, що УГКЦ цілеспрямовано і послідовно не тільки агітували за Порошенка (причому на всіх рівнях – від простих ксьондзів до заслужених єпископів), але і ображали тих, хто мав протилежну думку Також тільки уніати досі не привітали новообраного Президента з перемогою на виборах.

Таке ігнорування волі українського народу і демонстративне мовчання від вищого керівництва УГКЦ виглядає не просто непристойним. Це, скоріше, схоже на підкреслену незгоду з результатами виборів. А ось красиві слова про демократію, вільному волевиявленні та приклад для інших країн світу, які звучать з вуст глави УГЦК Святослава Шевчука, – не більше ніж красива ширма, покликана приховати розчарування і гнів з приводу цього самого волевиявлення.

«Вибір для гопників».

Директор РІСУ Тарас Антошевський про Володимира Зеленського

 

По суті, греко-католики поставили себе в жорстку опозицію не тільки до нового президента, але і до українського народу, який його вибрав. Погодьтеся, для представників Церкви така точка зору виглядає більш ніж дивною. Адже апостол Павло вчить нас, що в християнській церкві «немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, Скіфа, раба, вільного, але все і в усьому Христос» (Кол. 3, 11). Це означає, що для християн будь-які національні, етнічні та політичні кордони стираються. Але схоже, вони не стираються для греко-католиків.

Безперечний факт – неприйняття чужої точки зору вже давно є візитною карткою галицьких уніатів. Оспорювання результатів виборів 2004 року, Майдан 2013-14 років і теперішнє загрозливе мовчання – все це ланки одного ланцюга, а саме бажання керівництва УГКЦ цілком і повністю контролювати політичне життя країни. А при необхідності – оголосити війну чинній владі.

Контроль влади – повалення влади

В одному з останніх інтерв'ю Святослав Шевчук практично слово в слово повторює головні тези Порошенко. Якщо ж новий Президент не захоче їм слідувати, глава УГКЦ пообіцяв Зеленському долю Віктора Януковича: «Якщо якийсь політик зважиться змінити або розвернути Україну з її впевненого курсу в Європу, то накличе велику трагедію як на себе особисто (ми вже мали таких президентів), так і на українську землю».

В курсі на Європу немає нічого поганого. Погано те, що глава релігійної організації вказує Президенту, якої політичної лінії йому слідувати. Шевчук заявив, що його структура буде «контролювати владу, вимагати від неї все те, що ми, як виборці, голосуючи за певного кандидата, сподівалися в ньому побачити, сподівалися на те, що він, прийшовши на своє служіння, вчинить саме так, як ми на це сподівалися».

Повторює за Шевчуком і один з найавторитетніших греко-католицьких єпископів Борис Ґудзяк. Коментуючи результати виборів, він сказав: «Якщо мозаїка, яка вимальовується, не подобається, треба закочувати рукави і братися за роботу».

І можна не сумніватися – ні Шевчук, ні Гудзяк не жартують. Тому що в іншому випадку вищі чини УГКЦ мали б відреагувати на заяви окремих своїх представників, які весь час наголошують, що українське суспільство складається з тих, хто мислить правильно, і тих, хто мислить неправильно, що українці, які мають відмінні від уніатських політичні уподобання, – «гопники» або дурні.

Але реагувати ніхто не буде, бо Шевчук перед виборами відверто говорив: одне із завдань УГКЦ полягає не в тому, щоб виховувати християнина, а в тому, щоб «виховати зрілого виборця, який зробить мудрий вибір». Природно, що «мудрий виборець» у розумінні представників уніатської Церкви – це людина, яка голосує за «верховного головнокомандувача» та за того, хто «відповідає за зовнішньополітичний курс України». Тобто, як справедливо зауважив журналіст Кирило Олександров, на думку Шевчука, «все, що вимагається від майбутнього президента нашої країни: воювати і заробляти симпатії Заходу».

Україна – лабораторія екуменізму

Заяви Петра Порошенка про те, що «Український католицький університет – символ українськості, символ величі нації», – це не тільки данина тій підтримці, яку він отримав на попередніх виборах. І не тільки слова, сказані напередодні парламентських виборів у жовтні цього року. За ними стоїть щось більше. Що саме?

Думаю, не буде перебільшенням сказати, що головне завдання, яке поставили перед собою уніати на чолі з поки ще чинною владою, – повне знищення православ'я в Україні, що неможливо без кардинальної ломки всіх духовних цінностей і традицій багатонаціонального населення нашої країни. Природно, що така позиція призведе до руйнування і українського суспільства, до ще більшого розшарування і протистояння всередині його. Але, за Єзуїтським принципом, «мета виправдовує засоби».

У період правління Порошенка УГКЦ зробила найбільшу експансію на православні території за всю свою історію. Сьогодні уніатські храми будують навіть там, де їх ніколи не було. Наприклад, на сході України. Практично в кожному великому місті країни вже або діє, або зводиться храм УГКЦ. Все це вписується в програму з консолідації українського суспільства саме навколо УГКЦ.

«Український католицький університет – символ українськості, символ величі нації».

Президент України Петро Порошенко 

Голова департаменту Мінкульту у справах релігій Андрій Юраш ще в 2016 році відверто казав, що «держава повинна робити все можливе, щоб віряни та духовенство зрозуміли – без єднання і згоди, без концентрації навколо певного центру всіх києво-центричних сил неможливий подальший розвиток церковної сфери. Чи не вперше в історії України над цим працюють на всіх рівнях. Є чітко засвідчена позиція Президента, координація зусиль усіх гілок влади».

У свою чергу глава УГКЦ Святослав Шевчук неодноразово підкреслював, що його релігійна структура ратує за «створення єдиної Православної Церкви», що є тільки першим кроком для «досягнення єдності Церков Володимирового Хрещення єдиної помісної Київської Церкви». Другим кроком, за його словами, «є екуменічний діалог між УГКЦ та об'єднаним українським Православ'ям у напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви».

Звичайно ж, під «початковою єдністю Церкви» уніати розуміють «єдність» виключно навколо папського престолу, а Україну вони розглядають лише як «лабораторію екуменізму».

Що ж, якщо Україна – це лабораторія, то українці – піддослідні кролики, на яких і ставлять свої експерименти ті, хто сьогодні прагне зайняти панівне становище в світі. І можна сказати, що експеримент цей багато в чому вдався, інакше чинний Президент України, який вважає себе православним християнином, не став би демонстративно причащатися в уніатів.

* * *

28 квітня 2019 року католицький архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті розповів, що папа Римський готує для українських греко-католиків великий сюрприз.

Можливо, мова в даному випадку йде про надання УГКЦ статусу патріархату, про який вони мріють вже багато років. Цей статус дасть їм можливість більш активно брати участь в «об'єднавчому процесі» українських Церков (читай – знищення канонічного Православ'я в Україні), а також переманювати українців в унію.

Зрештою, уніатська церква постає перед нами в образі потужної політичної сили, яка має намір цілеспрямовано досягати поставлених перед собою цілей. При цьому ні жертви, ні релігійні протистояння, ні можливий розвал країни до уваги брати не будуть. Головне – досягти єдності з Римом і знищити навіть натяк на «російське Православ'я».

Звичайно, нічого християнського в цій діяльності немає. Церква, яка дбає не про примноження Духу Святого, а про виховання українського духу, в принципі стоїть від Христа так само далеко, як стояли від нього фарисеї. І рано чи пізно все закінчиться тими ж вигуками «Розпни його!» питання тільки в тому, чи розуміють це самі греко-католики.