Чому згорів Собор Паризької Богоматері

15 квітня 2019 горів один із головних символів християнської Європи – Собор Паризької Богоматері. За попередніми даними, винні будівельники, які займалися реконструкцією базиліки. Але в подіях подібного масштабу справжні причини лежать набагато глибше, на рівні світоглядних концепцій цілих цивілізацій.

І тому такі події, як правило, стають символами, наочними віхами, що відділяють одну епоху від іншої. Що і від чого відокремлює пожежа в Нотр-Дам де Парі? Чому він згорів і згорів саме зараз?

Собор Паризької Богоматері будували майже два століття, з 1163 по 1345 рік. У ньому коронувалися і відрікалися від престолу монархи, в ньому проводили одруження і похорони королівських осіб.

У 1789 р., під час Великої Французької революції, собор оголосили твердинею мракобісся і засудили до знесення. Лідер французьких революціонерів Робесп'єр оголосив, що якщо городяни хочуть зберегти собор, вони повинні сплатити Конвенту (революційному органу влади) гроші «на потреби всіх революцій, які ще відбудуться з нашою допомогою в інших країнах». Собор був збережений, але з християнського храму став Храмом розуму.

Через кілька десятиліть він прийшов у такий занепад, що влада знову вирішувала питання про його знесення. Того разу його врятував французький письменник Віктор Гюго, який опублікував відомий роман, який так і називався – «Собор Паризької Богоматері». Завдяки публікації вдалося зібрати гроші на реставрацію собору, яка тривала з 1841 по 1864 рік.

У 2013 році урочисто святкували 850-річчя собору, і в тому ж році в ньому застрелився Домінік Венер, відомий французький письменник, історик і публіцист. Венер вчинив самогубство на знак протесту проти закону про легалізацію одностатевих шлюбів, який набув чинності кількома днями раніше. В одному з коментарів ЗМІ на цю подію говорили: «це був протест не стільки проти конкретного закону, скільки проти культурної, цивілізаційної, релігійної, моральної самоліквідації Європи».

Ось фотографії палаючого Нотр-Дам де Парі, які розтиражували всі світові ЗМІ.

Одразу ж після перших повідомлень про пожежу спочатку соціальні мережі, а потім і ЗМІ буквально вибухнули від заяв політиків, бізнесменів, діячів культури і т. д. Вирази жаху, жалю, співчуття, обіцянки відновити собор… Але практично у всіх таких повідомленнях звучить думка, що загинула одна з найвидатніших пам'яток європейської культури.

Ось слова Президента Франції Еммануеля Макрона: «Нотр-Дам – це наша історія, наша література, частина нашої душі, місце найбільших наших подій, епідемій, наших воєн... епіцентр наших життів. Нотр-Дам продовжує горіти, і я знаю, яку гіркоту і трепет відчувають зараз дуже багато наших співвітчизників».

Перерахуємо ще раз, чим є Собор Нотр-Дам у свідомості французів: 

• історією;
• літературою;
• частиною душі;
• місцем епідемій, воєн та інших подій;
• епіцентром життя французів.

Про те, що Собор Паризької Богоматері є храмом Божим, не сказано ні слова!

А ось слова ще одного лідера Європи, канцлера Німеччини Ангели Меркель: «Як боляче бачити цю жахливу картину палаючого собору. Нотр-Дам – символ Франції та нашої європейської культури. Думками ми з нашими друзями-французами». Собор – символ культури!

Не відрізняється від цих заяв і висловлювання фаворита президентської гонки в Україні Володимира Зеленського: «Нотр-Дам – це цілий всесвіт. Цілий пласт світової культури, створений багатьма поколіннями. Просто нескінченно шкода, що ми його втрачаємо. Мої співчуття президенту Макрону, всім французам, всім людям, які цінують світову культурну спадщину. Шок і біль для всіх нас». Нотр-Дам – пласт світової культури!

Про те, що Собор Паризької Богоматері є храмом Божим, європейські лідери не сказали ні слова!

І тільки в заяві Ватикану Нотр-Дам був названий символом християнства. Навіть не храмом Божим, не будинком Божої Матері, місцем молитви і прилучення до Бога, а лише символом християнства, яке в свідомості більшості людей асоціюється з культурою, історією або, в кращому випадку, з вченням про мораль і моральність.

Звичайно ж, Нотр-Дам відновлять. Про це вже заявив Президент Франції: «Ми всі разом відновимо цей собор – це, без сумнівів, є частиною долі Франції, це проект, яким ми будемо займатися в найближчі роки. <…> Цього чекають французи, тому що цього заслуговує наша історія».

За неповну добу, що пройшла з моменту пожежі, вже зібрали сотні мільйонів євро. Відомий французький бізнесмен Франсуа-Анрі Піно пожертвував на відбудову собору € 100 млн, президент компанії LVMH Moët Hennessy – Louis Vuitton Бернар Арно – € 200 млн, про намір профінансувати роботи по відновленню заявила компанія Apple і багато інших.

Але ось відновлювати будуть, знову ж таки, не храм Божий, не будинок Богородиці, а пам'ятник культури, архітектурну перлину, центр туризму і одну з головних визначних пам'яток Парижа. В якості храму, святині, місця поклоніння Іісусу Христу і Богородиці Нотр-Дам не потрібен нікому. Як не потрібні і сотні інших храмів у Франції і в усій Європі.

Собор Паризької Богоматері знищив вогонь. А хто знищив ось цю церкву Сан-Жак в Аббевілі?

Її знищили самі французи… Просто тому, що вона їм стала не потрібна.

Хто знищив ось цю церкву в Жесті?

Теж французи!

І ось цю церкву святого Блейза, теж у Франції.

І ще багато-багато храмів у Франції, Бельгії, Німеччині та інших європейських країнах останніми роками знесли, переробили під спортивні зали, ресторани, житлові будинки, а деякі перетворили на мечеті. І не зі зла – просто вони не вписалися в реалії ринкової економіки. Більшовики після Революції 1917 р. відкрито боролися з Богом. Європейці з Богом не борються, Він їм просто став не потрібен. Економічно невигідний. Неефективний. Немає парафіян, немає священнослужителів, нема на що утримувати храмову будівлю. Якщо не вдається продати – під знесення…

Якраз за кілька днів до пожежі, що знищила Нотр-Дам, Папа Римський на спокої Бенедикт XVI опублікував лист у зв'язку з педофільськими скандалами в Римській Церкві.

 

У цьому листі відставний понтифік констатував: «У суспільному житті Заходу Бог сьогодні відсутній, Йому більше нічого запропонувати цьому суспільству».

А якщо немає Бога, не потрібні і храми, побудовані на честь Його. Не потрібен і Собор Паризької Богоматері. Ось тому він і згорів! Саме сьогодні. Собор, який пережив вісім з половиною століть воєн, революцій, епідемій, економічних криз і т. д. Він згорів сьогодні. Згорів тому, що люди вигнали Бога зі своїх сердець і зі свого життя, суспільного та особистого.

Вже багато років учені релігієзнавці, суспільствознавці, політологи і культурологи, характеризуючи західне суспільство, вживають термін «постхристиянство». Християнської цивілізації в Європі більше немає. Є постхристиянство. Не дарма ж, незважаючи на завзятий опір ряду країн, з проекту Конституції Євросоюзу виключили згадку про християнське коріння європейської цивілізації. І пожежа, яка знищила Собор Паризької Богоматері, цілком може стати тим символом, який наочно, зримо відокремить епоху постхристиянства від християнської епохи в Європі.

Відомий православний проповідник протоієрей Андрій Ткачов у коментарі на трагедію в Парижі сказав: «Є страшна закономірність і навіть невблаганність в цьому згарищі, при всій його несподіванці. Як би воно не зіграло роль похоронного багаття Європи, у якої раптово і назавжди відбирається те, що вона сама перестала цінувати і внутрішньо давно втратила».

Але ще більш важливим запитанням, ніж «чому згорів Собор Паризької Богоматері?», є запитання: «навіщо він згорів?». А згорів він для того, щоб попередити всіх нас. Нас, які, можливо, не менш інтенсивно, ніж французи, виганяють Христа зі свого життя. В Євангелії є епізод подібного попередження: «Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. Іісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так» (Лк. 13, 1-5).

Знищення Собору Паризької Богоматері в полум'ї вогню – це не тільки вододіл між християнством і постхристиянством. Це ще й заклик до покаяння для тих, хто ще може відповісти на цей заклик.