Чому Філарет боїться Зеленського
Чого так побоюються лідери розкольників і уніатів у разі зміни Президента України.
«Почесний патріарх» ПЦУ Філарет Денисенко боїться, що за результатами другого туру президентських виборів 21 квітня 2019 р. до влади прийде Володимир Зеленський, а не отримувач Томосу Петро Порошенко.
Боїться цього не тільки Філарет, одночасно з ним співзвучну заяву зробив і глава українських католиків східного обряду Святослав Шевчук.
Чому ж лідери уніатів і розкольників так побоюються зміни влади в Україні і чому Предстоятель УПЦ, Блаженніший Митрополит Онуфрій, спокійно закликає свою паству до покаяння і духовних подвигів Великого посту?
Другий тур виборів вже зовсім скоро. Соціологічні прогнози показують невтішні для чинного Президента цифри: 71,4% опитаних збираються голосувати за Зеленського і тільки 28,6% – за Порошенка (дані групи «Рейтинг»).
Як одержувач Томосу розраховує подолати різницю більш ніж в 40% – невідомо. Однак не будемо забувати народну мудрість: про те, що буде завтра, ми дізнаємося післязавтра. У цій ситуації лідери деяких християнських конфесій роблять відчайдушні спроби вплинути на переваги своєї пастви і змусити її голосувати за «правильного» кандидата.
Глава УГКЦ Святослав Шевчук 12 квітня випустив звернення, в якому дав настанови своїй пастві щодо голосування. Звичайно, він не такий дурний, щоб називати конкретні прізвища, але в його зверненні вказівка на одного з кандидатів прочитується зовсім однозначно.
Ще раніше глава Православної церкви України Епіфаній Думенко брав участь у так званому Томос-турі містами країни, який проходив напередодні президентських виборів і мав яскраво виражене агітаційне забарвлення. А білборди з Порошенком і Думенком висіли всюди.
У всіх закликах Епіфанія з питання голосування на президентських виборах вгадувався чинний Президент. Крім того, висловлював він позицію своєї структури з виборів і цілком конкретно, заявляючи, що ПЦУ бачить на посту Президента тільки Порошенка.
Але результати першого туру голосування для агітаторів нинішнього гаранта Конституції виявилися нерадісними: 30,24% – за Зеленського і 15,95% – за Порошенка. Нерадісними вони виявилися і для українських розкольників. Причому настільки безрадісними, що «священик» з Володимирського собору в Києві Петро Зинич заявив: ті, хто голосував за Зеленського, будуть горіти в пеклі.
Згідно з даними Центрвиборчкому, за Зеленського проголосували 5,7 млн виборців. І «священнослужитель» ПЦУ всіх їх відправив до пекла, за що його не заборонили в «сані» і навіть не відсторонили від «священнослужіння» – принаймні, про це не оголошували.
І ось 12 квітня Філарет Денисенко в ефірі одного з українських телеканалів робить досить сумну заяву: «Українська Церква Московського Патріархату сподівається, що він (Зеленський – Ред.) буде підтримувати її. І ми думаємо, що буде підтримувати. Результат може бути таким, що об'єднання або припиниться зовсім, або буде дуже повільним».
Це висловлювання заслуговує того, щоб вдуматися в нього глибше.
- По-перше, «почесний патріарх» вважає, що Зеленський на посаді президента буде підтримувати УПЦ і УПЦ навіть на це сподівається. Звідки у нього такі відомості? До цього дня Зеленський в симпатіях до УПЦ помічений не був. Втім, і в антипатіях теж.
- По-друге, те, що Філарет називає «об'єднанням», насправді є насильницьким захопленням храмів УПЦ, з використанням адміністративного ресурсу і націонал-радикалів.
- По-третє, підтримка УПЦ повинна, на думку Філарета, призвести до припинення цих насильницьких захоплень («об'єднання», в його термінології). Тобто припинення насильства і беззаконня по відношенню до УПЦ розцінюється як її підтримка з боку Зеленського!
Впору запитати: а може, це ніяка і не підтримка? Може, це елементарне забезпечення права громадян на свободу совісті? Права вільно обирати, в яку Церкву ходити і яку релігію сповідувати? Чи не це повинен забезпечити будь-який президент і будь-яка громадянська влада? Це елементарне забезпечення прав людини, до чого тут підтримка УПЦ?
Але Філарет боїться і цього. Боїться цього Епіфаній, боїться Святослав Шевчук і так далі. Чому ж вони бояться, що влада може перестати втручатися в церковні справи (чого їй в принципі не дозволяє робити Конституція України) і поставити всіх у рівні законодавчі умови?
Відповідь можна знайти, згадавши, що і УГКЦ, і УПЦ КП, і УАПЦ були створені за ініціативою влади, зусиллями влади і в інтересах влади.
Уніатська церква виникла в результаті Брестської унії 1596 р., яку ініціював польський король Сигізмунд III з метою перетворення Речі Посполитої в монорелігійну державу.
УАПЦ створили в 1920-х роках нові українські влади з метою утвердження незалежності Української Народної Республіки, а пізніше більшовики використовували її для боротьби з Російською Церквою.
УПЦ КП утворили з ініціативи першого Президента України Леоніда Кравчука також для утвердження незалежності української держави та збереження партійних грошей, які були перераховані на рахунки УПЦ, тоді ще керованої Філаретом Денисенком.
На ці історичні прецеденти можна заперечити, що і УПЦ отримала своє історичне буття в 988 р. з ініціативи та зусиллями світської влади, святого рівноапостольного князя Володимира. Однак це приклад зовсім іншого роду.
Лідери розкольників бояться, що влада може перестати втручатися в церковні справи і поставити всіх у рівні законодавчі умови.
Хрещенню Русі передувало глибоке щире звернення святого князя Володимира до Христа і рішучість слідувати його заповідям, навіть якщо це буде йти врозріз з особистими інтересами або інтересами держави.
Два маленьких приклади. До свого звернення князь Володимир був ненаситним любителем жінок. Літопис оповідає про кількість наложниць князя: «300 у Вишгороді, та 300 в Бєлгороді, та 200 на Берестовому, в сельці». А його вдачу характеризує такими словами: «Ненаситний був у блуді, приводячи до себе заміжніх жінок і дівчат розбещуючи». Але після свого хрещення і вінчання з візантійською царівною Ганною князь розпустив всі гареми і жив у шлюбі з однією дружиною.
Другий приклад стосується смертної кари. До свого обернення Володимир, як і будь-який інший правитель того часу, не замислюючись карав непокірних або в чомусь винних. Але після прийняття християнства він припинив страти взагалі, що вразило не тільки його родичів, росіян, а й грецьких єпископів, які прийшли на Русь. Ось як про це говорить літопис: «І сильно розмножилися розбої, і сказали єпископи Володимиру: "От помножилися розбійники; чому не караєш? "Він же відповів: "Боюся гріха". Вони ж сказали йому: "Ти поставлений Богом для покарання злим, а добрим на милість. Слід тобі стратити розбійників, але розслідувавши"».
Святий князь Володимир використав свою владу для насадження на Русі істинної віри. Творці ж уніатських і розкольницьких конфесій, навпаки, використовували релігію для забезпечення своїх політичних інтересів. Таким чином, ці конфесії виникли виключно завдяки адміністративному ресурсу і існували завдяки йому. Якщо цей адміністративний ресурс пропадав, розкольницькі та уніатські структури тут же «здувалися».
Так було і з уніатською церквою, коли на території України ослаб, а потім зник вплив Польщі. Так було і з УАПЦ, коли вона виявилася непотрібною радянській владі. Справедливості заради слід сказати, що УПЦ КП за свою коротку (всього 27 років) історію ще ніколи не виявлялася без підтримки влади. Навіть за часів Віктора Януковича існувало безліч політичних сил, які забезпечували УПЦ КП таку підтримку. Тому не можна точно сказати, що станеться з дітищем Філарета, коли (або якщо) зникне політична підтримка. Але припустити можна.
Найправильніше, що може зробити Володимир Зеленський у разі обрання його президентом – забезпечити дотримання прав людини в релігійній сфері України. Не віддавати перевагу одним конфесіям і не чинити силовий тиск на інші. Забезпечити справедливий судовий розгляд у всіх виниклих конфліктах. Виконувати вимоги Конституції та Законів України. Скасувати антиконституційний і неправовий закон про примусове перейменування УПЦ. Створити рівні можливості для всіх громадян України сповідувати свою віру.
Ще невідомо, чи стане Зеленський президентом, невідомо, чи буде він діяти вищеописаним чином. Але вже відомо, що саме цього дуже бояться лідери уніатів і розкольників. Адміністративна і силова підтримка – ось запорука і основа їх існування.
Найправильніше, що може зробити Володимир Зеленський у разі обрання його президентом – забезпечити дотримання прав людини в релігійній сфері України.
Українська Православна Церква не боїться нічого. Тому, що основа її існування – це Господь наш Іісус Христос. Церкві не страшний ні Порошенко, ні Зеленський на посаді президента. Церква приймає ту владу, яку Богу завгодно дарувати або попустити. Ось тому риторика і Блаженнішого Онуфрія, і інших архієреїв УПЦ зовсім інша, ніж риторика розкольників і уніатів.
Блаженніший Митрополит Онуфрій:
«Ми зараз будемо обирати президента своєї країни, України. Я б хотів, щоб той президент, якого Бог поставить в нашій країні, щоб він пам'ятав, що президент – це та людина, яка повинна бути для всіх рабом, який повинен себе принести людям в жертву, а не людей приносити в жертву собі. Це важке служіння, дуже жертовне служіння, але якщо це служіння здійснювати по-Божому, то воно є дуже корисним і спасительним для людини».
Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич):
«Зло дійсне – це не брехливі політики, а саме гріх як вільне протиставлення особистої волі людини волі Божественній. Інше зло, за вченням святителя, є злом "уявним" і посилається від Бога, щоб запобігти породженню справжніх зол. Всі людські страждання і лиха ведуть до приборкання цього гріха, навіть будучи необхідним для їх подолання. Такими "уявними" гріхами Господь винищує зло. <…> Випробування, навпаки, є добром, оскільки призводять до усвідомлення своєї гріховності. Будемо нести добро, битися за любов і прагнути до миру, адже ніщо так не властиво християнину, як творити мир; тому і Господь обіцяв нам за це найбільшу нагороду».
Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел:
«Найбільше зло – поділ на своїх і чужих. Український народ має бути єдиним. Тут проживають багато народностей, і президент повинен бути для всього народу, для всіх конфесій. <…> Політики приходять і йдуть, але залишаються сліди гіркоти, коли одні виступають проти інших. А ми ж всі брати, ми – українці. <… > Люди не досконалі, люди розділяються, хтось хоче бути першим, а Христос сказав: Якщо хочеш бути першим, будь слугою. Апостол Павло сказав: нехай любов буде у вас в боргу. На жаль, в наш час цієї любові бракує, а тому багато зла в цьому світі, що потрібно перемагати добром. І люди перемагають його, тому що знають, що це пройде».
Напередодні другого туру президентських виборів СПЖ також не закликає голосувати за того чи іншого кандидата. Але звернути увагу на слова релігійних лідерів і подумати про те, які висловлювання більш відповідають Євангелії, напевно, варто.
