По три архієреї на єпархію і урізання прав Філарета: чим живе ПЦУ
Через майже чотири місяці з моменту заснування в ПЦУ процвітають юридичний і організаційний хаос і війна за повноваження.
Майже місяць тому ми аналізували дані держреєстру юридичних осіб. Тоді на запит «Православної Церкви України» система видавала аж 7 юридичних осіб. При цьому і керівництво держави, і керівництво ПЦУ заявляло про 350 громад УПЦ, що перейшли в ПЦУ. За місяць ситуація змінилася: система видала 70 юросіб. Теж не 350. І дані держреєстру щодо ПЦУ продовжують дивувати.
Серед цих 70 юросіб 53 церковні громади, 15 управлінь єпархій, 1 навчальний заклад і власне «Київська митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».
І ось тут відкривається страшна таємниця: ніякого об'єднання релігійних конфесій, як анонсували на «об'єднавчому Соборі» 15 грудня 2018 р., не сталося і не станеться в найближчому майбутньому. Всі ті єпархії, які існували окремо в УПЦ КП і УАПЦ, продовжують своє існування. Ніхто їх не об'єднував і не реорганізовував, їх просто перейменували, додавши вказівку на належність до ПЦУ.
Візьмемо, наприклад, Рівненську єпархію. Їх як було дві, так дві і залишилося. Відповідно УПЦ КП і УАПЦ. Ось дані по єпархії УАПЦ.
Засновником цієї єпархії є УАПЦ, дата держреєстрації – 29.08.2002 р.
А ось дані по єпархії УПЦ КП.
Засновник – УПЦ КП, дата держреєстрації – 30.03.1992 р.
Але ще більш цікава ситуація у Вінниці. Там цілих три єпархії ПЦУ: Вінницько-Брацлавська, Вінницько-Тульчинська та Вінницько-Барська. Перші дві – це єпархії УПЦ КП і УАЦП. А з третьою все дуже цікаво. Як відомо, колишній митрополит Вінницький Симеон (Шостацький) – єдиний правлячий архієрей УПЦ, який вирішив стати перебіжчиком у ПЦУ. Але відомо також, що з його Вінницької єпархії за ним пішло всього кілька парафій. «Почесний патріарх» ПЦУ Філарет Денисенко назвав його і ще одного перебіжчика, колишнього вікарного митрополита Олександра (Драбинка), архієреями без єпархій. Відповідно, для екс-митрополита Симеона в ПЦУ необхідно було створити єпархію. Її і створили, дані про це в держреєстрі є.
Засновником цієї єпархії є Синод ПЦУ.
А тепер увага: Синод ПЦУ Вінницько-Барську єпархію не засновував. Журнали засідань цього керівного органу ПЦУ про це нічого не говорять. Єдина єпархія, яку створив Синод ПЦУ, – це єпархія колишнього митрополита Олександра (Драбинка).
У наявності підроблення документів по Вінницько-Барській єпархії. Вона зареєстрована як заснована Синодом ПЦУ, а рішення Синоду про це відсутнє. По Переяславсько-Вишневській єпархії рішення містить всі необхідні елементи: затвердження статуту, призначення керівника і уповноваження його на проведення всіх реєстраційних дій. Причому в рішенні навіщось двічі згадали повне ім'я екс-митрополита Олександра (Драбинка). Нічого цього щодо Вінницько-Барської єпархії немає. Як вона могла бути зареєстрована і як в реєстраційній справі засновником може значитися синод ПЦУ – загадка!
А ось Переяславсько-Вишневська єпархія колишнього митрополита Олександра (Драбинка) в держреєстрі не значиться. Швидше за все, вона ще не встигла пройти реєстрацію. Але, як випливає з тексту рішення Синоду ПЦУ, її створили як виняток, щоб об'єднати під керівництвом екс-митрополита Олександра парафії, які переводять (як правило, примусово) в ПЦУ з Київської, Бориспільської та Білоцерківської єпархій УПЦ.
Київська єпархія ПЦУ як така в держреєстрі не значиться. Замість цього існує «Київська митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».
Не зовсім зрозуміло, що це: Київська єпархія чи вся ПЦУ? Швидше за все, останній варіант. Однак згідно з журналами засідань Синоду ПЦУ, Київська єпархія все ж існує. І управляється вона вельми цікаво. Традиційно предстоятель Церкви одночасно є і єпархіальним архієреєм столичної єпархії. Однак крім Епіфанія Думенка, існує ще й «почесний патріарх». Ось що про нього сказано в рішенні Синоду ПЦУ.
Тобто Денисенко управляє не Київською єпархією, а тільки київськими монастирями, та й то не всіма. Монастирів УПЦ КП в Києві зареєстровано всього чотири, і один з них, Києво-Братський Богоявленський, є нечинним. Михайлівський Золотоверхий з управління Денисенка виключили. Залишається всього два: Видубицький і Свято-Феодосіївський. Формально «святіший патріарх всієї України» керує всього двома монастирями, в яких, напевно, і десятка ченців не набереться. Оце посунули «почесного патріарха» в апаратному плані!
Але це ще не все. Традиція управління православними єпархіями знає єпархіальних архієреїв, знає вікарних, зрідка, але зустрічаються титулярні архієреї, але ось вікарний архієрей з правами єпархіального – це вже якийсь нонсенс. Однак такий в Київській єпархії ПЦУ є. Це Агапіт Гуменюк, «архієпископ» Вишгородський, намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря. Навіщо вікарному «архієрею» знадобилося надавати права єпархіального – знову загадка.
Формально «святіший патріарх всієї України» Філарет Денисенко керує всього двома монастирями.
Таким чином, згідно з офіційними документами ПЦУ, Київською єпархією (яка, нагадаємо, не значиться в держреєстрі) керують відразу троє: Епіфаній Думенко, Філарет Денисенко і Агапіт Гуменюк.
З усього цього можна зробити кілька висновків.
- Ніякого реального об'єднання УПЦ КП і УАЦП в єдину ПЦУ не відбулося і не передбачається. Всі організаційні структури УПЦ КП і УАПЦ як були, так і залишаються.
- Кожен «архієрей» ПЦУ сидить на своїй «старій» єпархії і не хоче її зливати ні з якою іншою, а тим більше поступатися званням єпархіального «архієрея». У підсумку ПЦУ має по два, а то і по три «архієрея» на фактично одній єпархії.
- При реєстрації єпархій спостерігається невідповідність між рішеннями керівних органів ПЦУ і даними держреєстру. Це свідчить, як мінімум, про юридичні маніпуляції з документами.
- Почалася справжня апаратна війна між «почесним патріархом» і новим керівництвом ПЦУ. Хто більше собі пропише прав, хто ким буде керувати, хто приверне на свою сторону більше прихильників.
- Весь цей юридичний і організаційний бардак, який існує в ПЦУ, наочно свідчить, що ця релігійна структура і віддалено не нагадує те, що повинна з себе представляти Помісна Православна Церква.
І все це – плоди спочатку беззаконного рішення патріарха Варфоломія, який цим людям подарував Томос про автокефалію. Чи збирається він щось робити зі своїм дітищем, приводити його хоч в якийсь порядок? Чи це вже не фанарська справа? Час покаже.
