Чотири роки Предстоятельства – чотири роки випробувань
17 серпня 2014 р. Митрополит Онуфрій став Предстоятелем Української Православної Церкви. З якими викликами йому довелося зіткнутися за цей час і як він відповів на них?
Випробування війною
Найважче випробування – це конфлікт на Донбасі, який Блаженніший Онуфрій, всупереч державній ідеології і твердженнями націоналістів, не побоявся назвати братовбивчою війною. Йому випала дуже важка ноша – очолювати Церкву, через яку проходить лінія фронту. На територіях, непідконтрольних Києву, опинилися тисячі віруючих, храми і монастирі. В умовах, коли політичні лідери намагаються заручитися підтримкою Церкви у міжусобній війні, коли вони закликають молитися за перемогу «нас» та поразку «їх», дуже непросто закликати до миру та братської любові. Ще важче це робити, коли влада розцінює це як зраду та дорікає в підтримці супротивної сторони.
Проте, що може бути природнішим для архієрея Божого, як закликати людей до дотримання заповідей Божих?! Але сьогодні в Україні політична доцільність часто бере гору над Євангелієм. І в цих умовах потрібна особлива мужність, щоб не піддатися спокусі зробити угодне владі або суспільству та залишитися вірним Христу та Його вченню.
Влада і значна частина українського суспільства хочуть примусити Митрополита Онуфрія боротися з тими, хто перебуває на непідконтрольних Україні територіях. Лідери розкольників саме так і роблять. Але Митрополит Онуфрій закликає до іншого – боротьби з гріхом: «…людина повинна простягнути руку допомоги ближньому, відвернути серце своє від беззаконня і шукати в житті своєму не своєї особистої правди, а правди Божої. Нехай Господь допомагає нам боротися проти своєї внутрішньої гріховної людини, проти свого особистого гріха і йти по своєму життю як по хресному шляху, тоді наша дорога через Голгофу виведе нас у Царство Небесне, де перебувають всі святі, всі ті, хто проніс свій хрест, хто гідно і з вдячністю Богу прожив своє земне життя».
8-го травня 2015 р., під час урочистого засідання Верховної Ради, присвяченого 70-річчю Перемоги над нацизмом, Митрополит Онуфрій залишився сидіти, в той час як Президент зачитував імена Героїв України, які отримали це звання за час проведення АТО на Донбасі. Це Вчинок з великої літери, на який мало хто здатний. Митрополит Онуфрій викликав на себе шквал обурення, докорів і звинувачень. Але він вчинив так, як підказувала йому совість.
Адже як просто було піднятися та просто постояти разом з усіма. Як заявила дещо пізніше прес-служба УПЦ: «Серед тих, хто був присутній в парламентській ложі для гостей і стоячи вітав імена героїв України, не було нікого, хто б, подібно Блаженнішому Митрополиту Онуфрію, неодноразово особисто відвідував обпалений війною Схід України».
Дуже просто встати і оголосити себе патріотом, набагато складніше патріотом бути.
«Ми не встали, бо це був наш знак протесту проти війни як явища. Ми не хочемо, щоб війна продовжувалася на нашій землі. Ми не хочемо, щоб люди вбивали один одного. Ми хочемо миру, і щоб на нашій землі було Боже благословення», – так пояснив Митрополит Онуфрій свій вчинок.
Блаженніший не піднявся, але ніхто в Україні не зробив більше, ніж він для полегшення страждань людей, які опинилися в зоні конфлікту. З його благословення віруючі щодня моляться про мир у храмах, збирають кошти, продукти, одяг, медикаменти для підтримки українських воїнів та цивільного населення Донбасу.
Сотні бійців, що потрапили в полон, зобов'язані йому своїм звільненням. Сотні матерів були втішені поверненням своїх синів додому.
Українська Православна Церква – це єдине, що об'єднує всю Україну, включаючи Донбас та Крим. Символом цієї єдності став Всеукраїнський хресний хід миру, любові і молитви, який пройшов у 2016 році з благословення Митрополита Онуфрія.
Зі сходу та заходу, із Святогірської та Почаївської лавр до столиці нашої країни йшли віруючі, щоб виразити вірність Церкві та бажання миру своїй країні. Всеукраїнський хресний хід став подією не лише українського, але й світового масштабу. Він показав, що ніяка злоба і ненависть не може зруйнувати нашу єдність, якщо це єдність у Христі.
Рано чи пізно в Україні настане мир. І багато в чому це буде заслугою Блаженнішого Онуфрія.
Випробування насильством
За останні 4 роки більше 40 храмів Української Православної Церкви були силою захоплені розкольниками і уніатами.
Деякі храми були осквернені та пограбовані, деякі спалені.
Що ж це відповідає Митрополит Онуфрій?
« В більшості своїй, це люди, які не усвідомлюють, що творять. Але я хочу сказати цим людям, що я на них не ображаюся, ні на кого. А молюся за них, і люблю їх і бажаю їм Божого благословення. Я думаю, що вони зрозуміють, що зробили помилку. <…> Те, що захоплюють храми – це є продовження неправильного розуміння нашої Церкви, спроба, якщо не виходить з допомогою слова, то використовуючи насилля, зробити нашу Церкву такою, якою вони хотіли би її бачити. Ніхто, хто боровся або бореться з Церквою, ніхто ніколи не виграв». (з інтерв'ю газеті «Сьогодні» після захоплення храму в селі Колодянки, Новоград-Волинського району, Житомирської області 27.12.2016 р.).
А ще відповіддю на насильство стала допомога православним громадам, вигнаним зі своїх церков, у будівництві нових храмів. Одним з напрямків такої допомоги стало благословення Митрополитом Онуфрієм на створення Благодійного фонду «Фавор», який збирає кошти на побудову храмів.
26 липня 2017 року Священний Синод УПЦ закликав усіх віруючих відгукнутися на заклик про допомогу громадам, що потрапили в біду.
Ось приклад істинно християнської відповіді на зло і насильство! Ось виконання слів апостола Павла: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим 12:21)!
Випробування Томосом
17-го квітня 2018 року президент України П. Порошенко оголосив про створення ЄПЦ, національної релігійної організації, головне завдання якої – утвердження незалежності української держави. Для вирішення цього завдання він направив до Константинопольського Патріархату звернення, підтримане Верховною Радою і розкольницьким «єпископатом». Про те, що ЄПЦ має вирішувати суто політичні завдання, йдеться відкритим текстом.
Чи може справжній пастир погодитися перетворити Церкву Христову на атрибут держави? Однак, щоб встояти перед цією спокусою, вистояти перед тиском влади, погрозами радикалів, цькуванням ЗМІ, щоб не піддатися на провокації і зберегти Церкву від наруги, потрібна велика мудрість та віра в Промисел Божий.
Випробування Томосом непросте. Воно супроводжується, часом, нерозумінням: що ж такого поганого в автокефалії? Стійка позиція Предстоятеля УПЦ викликає звинувачення у зраді національних інтересів, пособництві «державі-агресору» та інших «гріхах». З іншого боку, згода з проектом ЄПЦ забезпечила б Митрополиту Онуфрію спокійне життя, прихильність влади та вельми ймовірне патріаршество в цій самій ЄПЦ. І завдання Предстоятеля не лише встояти перед цією спокусою, але й пояснити людям все лукавство задуманого владою проекту ЄПЦ. І Митрополит Онуфрій це робить.
«Я, як людина, священик, можу сказати одне – той шлях, який вони пропонують (проект ЄПЦ, – ред.), принесе нам багато обмежень. На цьому шляху ми будемо людьми другого сорту, і на цьому шляху буде складно зберегти чистоту віри. Тому треба берегти те, що ми маємо. А наша Церква має все, що потрібно для спасіння» (з проповіді на Неділю 5-ту після Пасхи).
Багато випробувань випало на долю Блаженнішого Митрополита Онуфрія за чотири роки першосвятительського служіння. І ці випробування показали істинного Пастиря овець Христових, істинного керманича Церкви, який, не лякаючись бур та хвилювань, веде ввірені йому душі в Царство Небесне.
Піднесемо ж наші молитви до Бога про Господаря та отця нашого Блаженнішого Митрополита Онуфрія, побажаємо йому многая літа і не забудемо слів апостола Павла: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне» (Євр. 13, 17).
