Українська автокефалія: все тільки починається
Чи готовий Київський патріархат на діалог?
Після візиту делегації УПЦ на Фанар знову актуалізувалося питання про те, яке ж рішення прийме Патріарх Варфоломій у відповідь на прохання української влади про дарування автокефалії «Православній Церкві в Україні».
Щоб зрозуміти, що зробить або не зробить Константинополь, потрібно розуміти його мотивацію – цілі, які він переслідує, та причини, які ним рухають. Нижче пропонуються кілька варіантів мотивів Константинопольського Патріарха та варіантів розвитку ситуації, що з них випливають.
1-й варіант. Він не хоче відкрито відмовляти українській владі
В силу своєї дипломатичності Патріарх Варфоломій не міг відповісти на постійні звернення української влади прямою відмовою. Тому пообіцяв розглянути питання в рамках своїх можливостей – у спілкуванні з іншими «сестринськими Православними Церквами», відштовхуючись від позиції яких він і прийме рішення. Дійсно, Фанар створив відповідну комісію, яка встигла провести переговори з кількома Предстоятелями Помісних Церков.
Взявши відсутність відмови за згоду, адміністрація президента запустила тріумфальну інформаційну кампанію, в якій оголосила питання «вирішеним». Можна припустити, що демонстрація такої впевненості є також однією з форм психологічного тиску на Фанар.
Втім, ставка на церковну тему для влади доволі безпрограшна, оскільки в разі невдачі завжди можна трансформувати завищений рівень сподівань електорату в праведний гнів проти «ворогів», яких оголосять винними в зриві автокефального процесу.
В цьому варіанті Константинополь спробує прийняти обтічне рішення, яке хоч і не задовольнить українську владу, але дозволить хоч якось зберегти їй обличчя. Припустимо, це буде відкрита декларація бажання надати автокефалію, але з певними жорсткими умовами, які буде важко виконати. Наприклад, вимогою об'єднання всіх православних конфесій, в тому числі УПЦ у повному складі.
2-й варіант. Константинопольський Патріархат відкрито вступив у протистояння з РПЦ
Так пояснює причини вчинків Патріарха Варфоломія глава Київського патріархату. У недавньому інтерв'ю «Голосу України» Філарет заявив про те, що томос буде надано «з ймовірністю в 99 %», тому що Константинополь бажає продемонструвати свою першість в православному світі та завдати удару по Руській Православній Церкві. Як пояснив Філарет, у разі надання автокефалії «Українській Церкві» РПЦ втратить значну частину своїх парафій і перестане бути найбільшою та найвпливовішою Церквою в Православ'ї.
І ось тут треба згадати кілька факторів, які можуть поставити під сумнів таке пояснення. Справа в тому, що для Константинополя все ще актуальний Критський Собор та його продовження. Діючий соборний механізм координації Православних Церков під керівництвом Константинопольського Патріарха – це надзавдання для Фанару. І, звісно, Патріарх Варфоломій хотів би, щоб у ньому брали участь всі Православні Церкви.
Минулий Собор закінчився невдачею в силу того, що на ньому були відсутні чотири Патріархати. І хоча Константинополь переконує, що це не позначилось на його статусі, всі розуміють, що це не так. Без присутності усіх Церков на наступних зборах вони не матимуть всеправославного статусу. В цьому контексті грубе втручання Константинополя в справи інших Церков остаточно поховає подальшу міжправославну взаємодію на соборному рівні, що не в інтересах Вселенського Патріархату.
По-друге, незважаючи на всі запевнення Київського патріархату в підтримці Помісних Церков української автокефалії, це не відповідає дійсності. Більшість Помісних Церков або скептично поставилися, або прямо висловили своє негативне ставлення до ініціативи української влади. Таким чином, роблячи різкі кроки стосовно України, Константинополь ризикує закріпити лінію розколу в Православ'ї.
Проте не факт, що його взагалі підтримає якась частина Церков. «Спалюючи мости», Фанар ризикує залишитися на самоті. Картина, в якій Патріарх Варфоломій відсікає РПЦ та її «сателітів», йдучи далі разом з «прогресивною» більшістю (включаючи УПЦ КП), є скоріше сублімацією бажань самого Київського патріархату, ніж реальним поясненням вчинків Константинополя.
3-й варіант. Константинополю зробили пропозицію, «від якої він не зміг відмовитись»
Мається на увазі те, що на Патріарха Варфоломія банально тиснуть. Фанар став точкою прикладання різних політичних сил, і те, у який бік він зрушить, залежить від того, яка сила виявиться потужнішою. США, президент Туреччини Реджеп Ердоган, Ватикан, Росія – у всіх є свій інтерес.
Тому цілком ймовірно, що Патріарх Варфоломій зараз ламає голову, як йому вийти з цієї ситуації з мінімальними втратами.
Тобто його поставили в такі умови, в яких він змушений діяти в чиїхось інтересах. Існують і версії про фінансову стимуляцію з багатьма нулями. У цьому варіанті все залежить від того, наскільки сильним є цей стимул і вплив, щоб змусити Фанар ризикувати та діяти собі на шкоду.
4-й варіант. Константинополь просто хоче допомогти
Припустимо, що у греків дійсно є бажання допомогти з подоланням розколу. Але в цьому випадку було б дивно надавати канонічний статус УПЦ КП і УАПЦ та створювати паралельну структуру по відношенню до УПЦ. Оскільки це якраз законсервує розкол та роз'єднає українців. Тому, якщо Константинополь дійсно просто хоче допомогти, він не надаватиме томосу невизнаним структурам, оскільки негатив від такого кроку, з церковної точки зору, набагато більший за будь-які плюси.
А от посередництво Патріарха Варфоломія цілком може принести користь, бо змусить УПЦ КП вийти з бінарної полемічної схеми, де все зводиться до протистояння з РПЦ. З іншого боку, УПЦ займе більш активну позицію в діалозі з Київським патріархатом, про що свідчить заява керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія: «Ми повинні робити все для того, щоб наші брати і співвітчизники, які перебувають в розкол, повернулися в лоно Православної Церкви».
У ній віруючі УПЦ КП названі «братами», що вказує на готовність до примирення і діалогу. Можна згадати, що в грудні 2017 року була створена спеціальна комісія для діалогу з Київським патріархатом у відповідь на «лист Філарета» Архієрейському Собору РПЦ. Таким чином, за Київським патріархатом зараз відповідне рішення – чи погодиться він на діалог за посередництва Патріарха Варфоломія, або повернеться до звичного курсу протистояння?
