Томос на паузі: підсумки візиту УПЦ на Фанар
Делегація УПЦ зустрілася з Патріархом Варфоломієм. Липень буде спокійним.
У суботу 23 червня делегація Української Православної Церкви провела переговори з Константинопольським Патріархом Варфоломієм та іншими грецькими ієрархами. Переговори не завершилися ані якимись підписаними документами, ані спільною заявою, ані навіть коротким брифінгом для журналістів осіб, які очолювали обидві сторони переговорів. Усе, чим можуть задовольнятися аналітики – це коротенькі інтерв'ю митрополита Галльського Еммануїла та митрополита Бориспільського і Броварського Антонія. Але й зі сказаних ними слів, а також інших обставин візиту можна зробити певні висновки.
Найперший та найголовніший висновок – Константинополь з усіх українських конфесій, які іменують себе православними, стороною для переговорів бачить тільки Українську Православну Церкву. Це випливає вже з самого факту зустрічі делегації УПЦ з Вселенським Патріархом Варфоломієм. Ніхто навіть із найзавзятіших прихильників Томосу про автокефалію не може собі уявити, щоб Патріарх Варфоломій прийняв у себе в резиденції представників УПЦ КП чи УАПЦ. На Фанарі приймали й Петра Порошенка, і Володимира Гройсмана, і Андрія Парубія, але лише як світських керівників держави Україна. А з релігійних діячів там приймають лише представників УПЦ.
Це досить красномовно вказує на одну обставину, про яку в сьогоднішній Україні говорити не заведено. А саме: політичні та громадські діячі, представники різних конфесій, котрі зараз активізувались, а також (і головним чином) ЗМІ створили картинку, відповідно до якої релігійні люди в Україні поділяються на дві категорії: прихильників Томосу про автокефалію та його противників. Відповідний тон усіх виступів, заяв, публікацій та репортажів прихильників Томосу виставляє патріотами, миротворцями та об'єднувачами, а противників записує без всякого розбору до п'ятої колони Москви.
Між тим, подібний поділ в принципі помилковий. І це довів візит на Фанар делегації УПЦ та сам факт проведення переговорів. Так, люди, що називають себе православними в Україні, діляться на дві категорії: Церква і розкольники. Критерієм цього поділу є приналежність до Церкви Христової. Ієрархи, духовенство та віруючі УПЦ до неї належать і тому їх приймають на Фанарі, з ними проводять спільні богослужіння та подають таїнства. Всі інші, в основному члени УПЦ КП та УАПЦ, на жаль, до Церкви не належать і всього цього позбавлені.
До складу делегації УПЦ увійшли постійні члени Священного Синоду: митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, митрополит Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор та керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. І тут не можна не відзначити наступне. По-перше, статус постійних членів Синоду підкреслює високий рівень делегації, а по-друге, ці ієрархи представляють різні географічні частини України: центр, південь, захід і схід. Таким чином, Константинопольському Патріархату був посланий чіткий сигнал: ви будете говорити з людьми, які представляють всю УПЦ і які мають найбільший вплив в одному з її керівних органів.
Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному сайті УПЦ: «Члени Священного Синоду прибули в Константинополь з метою отримання достовірної інформації від Патріарха Варфоломія щодо ініціатив можливого надання Томосу про автокефалію, а також з метою донесення позиції Української Православної Церкви з цього питання». Чи були ці цілі досягнуті? Друга – однозначно, так! Патріарха Варфоломія докладно поінформували про позицію УПЦ в питанні Єдиної Православної Церкви (ЄПЦ). А от як з першою та основною метою?
Для того щоб відповісти на це питання, необхідно проаналізувати ті скупі слова, які були сказані членами обох сторін переговорів після завершення бесіди.
Згідно з інформацією прес-служби УПЦ, митрополит Гальський Еммануїл зазначив: «Сьогодні під керівництвом Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія у нас була радість зустрітися, співпрацювати та говорити з делегацією Української Православної Церкви у нас в Патріархії на Фанарі.
Це була дуже корисна і конструктивна бесіда, під час якої ми обмінялися думками з приводу українського церковного питання, про яке всі так переживають. Вселенський Патріархат ніколи не переставав і продовжує цікавитися питанням вирішення церковної проблеми, яка існує в Україні, для встановлення миру, примирення і співпраці усіх груп в державі на її благо.
Ми переконані, що всі разом можемо співпрацювати і внести спільний внесок на благо України та вирішення даного питання. І сьогоднішня розмова була благословенним моментом для нас, і ми віримо, що в цьому спілкуванні і постійному діалозі ми досягнемо спільної мети на благо всієї Православної Церкви».
З цих слів константинопольського ієрарха не випливає абсолютно нічого. «Ми разом можемо співпрацювати для загального блага». Ці слова може сказати буть-хто і будь-кому. Зауважимо, що константинопольський ієрарх не сказав навіть того, що часто лунає в подібних випадках, щось на кшталт: «питання вирішуватиметься на основі канонічних правил». Що, в принципі, теж може надалі трактуватися як завгодно.
Висновок з цього можна зробити двоякий. Слова митрополита Гальського (тобто французького) Еммануїла – це класичний приклад візантійської дипломатії і вони можуть означати як те, що Фанар ще не визначився зі своїм рішенням, так і те, що це рішення вже є, але його ще поки не можна озвучити. Найімовірніше – другий варіант. Константинополь розуміє, що в нинішніх умовах він не може надати Томос про автокефалію з тієї простої причини, що його немає кому давати. Немає такої канонічно визнаної і організаційно оформленої церковної структури, яка про це просить. Однак за видачу Томосу клопочуть настільки впливові політичні сили (у розумінні, не лише українські), що Константинополь просто не може зараз озвучити свою відмову в наданні автокефалії ЄПЦ. Він мусить показати, що чесно намагався це питання вирішити і робив для цього всі можливі дипломатичні зусилля, але завадила незговірливість інших Помісних Церков та інші обставини.
Тепер проаналізуємо слова митрополита Бориспільського і Броварського Антонія.
«Метою зустрічі було донести об’єктивну інформацію щодо тих проблем, які існують в Українському Православ’ї, а також почути від самого Патріарха про те, що активно говорять в засобах масової інформації, а саме про нібито бажання Святішого Патріарха Варфоломія дарувати Томос про автокефалію найближчим часом.
Зустріч була довгою і відвертою, кожен говорив своє бачення про ситуацію в Україні і не тільки в ній, тому що розколи існують не тільки в Українській Православній Церкві, а й у багатьох Помісних Православних Церквах, і ми повинні шукати ті шляхи, які допоможуть вилікувати ці розколи.
Кілька разів говорилося про неможливість легалізації розколу, питання потрібно ставити про його лікування. Образно кажучи, іноді ліки не допомагають, і ми тепер перебуваємо в пошуках того, що допоможе об’єднати наших братів, які довгий час знаходяться за церковною огорожею. Ми бачимо, що бажання Константинопольського Патріарха, тобто тієї Церкви, від якої ми отримали хрещення, – допомогти в цьому питанні.
Святіший Патріарх Варфоломій казав, що він не бажає втручатися в ситуацію, але хоче також допомогти, як людина відповідальна і перший серед рівних ієрархів всього Православного світу, вирішити дуже складне питання. Ми бачимо, що така відкритість будується на тому, що ми будемо шукати рішення на базі наших канонічних правил, а не так, як кажуть в наших засобах масової інформації та деякі високопоставлені особи про те, що нібито питання вже вирішене. Ніхто ще не знає, як питання може вирішитися, так як воно досить складне, але ми повинні робити все для того, щоб наші брати і співвітчизники, які знаходяться в розколі, повернулися в лоно Православної Церкви».
Митрополит Антоній також не сказав, що українська делегація отримала запевнення від Константинопольського Патріарха про те, що Томос не буде виданий в обхід УПЦ. Тобто владика Антоній не став видавати бажане за дійсне і чесно не сказав про те, чого немає. Це означає, що й інші його слова також відображають реальний стан справ. З його слів можна укласти наступне.
По-перше, в перемовинах на Фанарі, те, що називається проблемою українського православ'я, розумілось як проблема існуючого розколу, а не як проблема відсутності автокефалії.
По-друге, ця проблема розглядалася не сама по собі, а в контексті інших існуючих в православному світі розколів. Це означає, що модель можливого подолання розколу, яка буде реалізована на Україні, може стати прикладом для подолання розколів в інших країнах. І якщо Фанар погодиться на те, що йому пропонує П. Порошенко, то він зіткнеться з ситуацією, коли не лише в інших Помісних Церквах розкольники вимагатимуть у нього таких же дій, але й в структурі самого Константинопольського Патріархату активізуються сили, які будуть домагатися незалежності вже від самого Фанару.
По-третє, Патріарх Варфоломій зі своїм єпископатом добре усвідомлюють цю загрозу і тому на переговорах запевнили українську сторону в тому, що з боку Константинополя не буде ніякої легалізації розколу. А буде допомога «першого серед рівних ієрархів всього Православного світу вирішити дуже складне питання».
Але як вирішується питання розколу? Одним єдиним способом – покаянням і поверненням в лоно Церкви. Тобто розкольникам, як не крути, а покаяння приносити доведеться. Але тут виникає питання: перед ким? Не є секретом, що покаяння перед УПЦ для багатьох, хто пішов у розкол, є досить складним з політичних причин та ідейних переконань. Інша справа, якщо каятися перед Константинополем. Це набагато легше і дозволяє зберегти обличчя. Можна провести аналогію з Прощеною Неділею напередодні Великого посту. Ті, хто брав участь у чині прощення, знають, як легко просити вибачення у того, кого ти нічим не образив, і як важко – перед ким ти дійсно згрішив. Чи не є це тією допомогою Константинополя, про яку йшла мова на переговорах?
Цілком можливо припустити, що Константинополь розглядає цей варіант як певний компроміс, який міг би влаштувати всіх. Але для реалізації такого варіанту Фанару доведеться відкрити в Україні свою митрополію, паралельну УПЦ. Для Константинополя це дуже зручно, так як він може запевнити П. Порошенка та інших зацікавлених в ЄПЦ, що така митрополія і є першим кроком до української автокефалії і кроком абсолютно необхідним. Але для УПЦ це матиме просто катастрофічні наслідки, оскільки, якщо це станеться, то і влада, і радикальні націоналісти тут же кинуться насильно заганяти всі православні конфесії в цю митрополію. Можна припустити, що про неприйнятність такого варіанту і йшлося під час «довгої і відвертої зустрічі» на Фанарі.
По-четверте, П. Порошенко та інші зацікавлені особи вимагають від Патріарха Варфоломія Томос до дати, до 1030-ліття Хрещення Русі, до якої трохи більше місяця. Але ця дата згадувалась на переговорах лише в контексті участі представників Константинопольського Патріархату у звершуваних УПЦ богослужіннях та інших святкових заходах. На сайті УЦП про це говориться так: «Від імені Блаженнішого Митрополита Онуфрія українські владики передали запрошення Патріарху Варфоломію прислати свого представника до Києва на святкування 1030-річчя Хрещення Київської Русі, де вже традиційно братимуть участь представники всіх Помісних Православних Церков». Тобто в торжествах братимуть участь представники всіх (!) Помісних Церков, а отже і Константинополь не зможе не прислати своїх представників. А приславши їх, він не зможе одночасно дарувати Томос ЄПЦ, бо проти цього виступає УПЦ. Таким чином можна зробити висновок: ймовірність того, що П. Порошенко отримає свою ЄПЦ до цієї дати, мізерно мала.
