Рік після захоплення храму: як в Бутині і Кинахівцях відстоюють Православ'я
У них відібрали храм, але не відібрали віру.
Рівно рік тому, в травні 2017, село Кинахівці Збаразького району Тернопільської області стало черговим об'єктом рейдерських дій Київського патріархату. Увечері 15 травня місцевий храм святих апостолів Петра і Павла був захоплений прихильниками УПЦ КП і одразу очеплений правоохоронцями, а напередодні розкольники приходили до старости громади УПЦ з вимогою віддати їм ключі.
Як стало відомо пізніше, обласні чиновники перереєстрували і статут громади УПЦ, замінивши її іншою юридичною особою, що представляє УПЦ КП. Храм оголосили своїм прихильники Київського патріархату, судова тяганина за перереєстрацію затягнулась до сьогодні.
Особлива увага до храму в селі Кинахівці була пов'язана з тим, що ця громада була останнім оплотом канонічного Православ'я в окрузі. В цій місцевості населені пункти досить щільно прилягають один до одного. У деяких навколишніх селах храми захоплені вже давно. Сьогодні розкольники де-юре можуть заявляти про те, що УПЦ витіснена з цих місць. Однак де-факто все зовсім інакше.
Громада УПЦ сусіднього з Кинахівцями Бутина також позбавлена свого храму рейдерами з Київського патріархату, ще з осені 2014 року. Люди, які залишилися вірними канонічній Церкві, прибилися до сусіднього Свято-Петро-Павлівського храму, в результаті сформувалась дуже людна сільська громада, до складу якої увійшли щіро віруючі парафіяни. Однак навесні 2017 парафіян УПЦ витіснили і з Кинахівців.
Старожили згадують, що колись давно обидва села сходились на молитву до бутинського храму, біля якого й ховали своїх померлих родичів. У розташованому на височині селі Кинахівці свого храму не було, однак згодом тут сформували свій цвинтар, біля якого спорудили й церкву. Вона не була пам'яткою архітектури, як бутинський Свято-Михайлівський храм, і будували її в основному ті самі люди, яких того травневого вечора не підпустили до їхньої власності церковні рейдери.
Сьогодні ані в Бутині, ані в Кинахівцях у захоплених храмах не буває людно. Ті, хто брав участь у захопленні, часто відходять від церковного життя після того, як справу вже зроблено. У реєстрі юридичних осіб немає й згадки про громади УПЦ, які були насильно перекроєні на користь Київського патріархату.
Протоієрей Віталій Гурєв свого часу намагався відстояти обидва храми від захоплення. Зараз настоятель представляє інтереси своїх вірян у судах, а також щонеділі, як і раніше, збирає місцевих віруючих на богослужіння у тимчасово пристосованому приміщенні, на яких не буває менше сотні людей. На цьогорічній пасхальній службі були присутні, за його словами, 146 вірян, не рахуючи дітей.
Староста парафіян УПЦ Степан Тивоняк у перші після втрати храму дні надав свій будинок для молитви. Однак людям було затісно в простій кімнаті сільської хати, і в теплі дні служба проводилась просто на дворі. Сюди влітку 2017 року, з метою підтримати громаду, що не зневірюється, прибула делегація Церкви Кіпру, котра заїхала до православних тернополян одночасно з урочистим святкуванням Хрещення Русі в Києві.
Оцінивши заслуги та стійкість цієї людини, в митрополії УПЦ йому запропонували стати учасником делегації парафіян постраждалих від рейдерів храмів у Єрусалим. Однак староста не зміг взяти участі в почесній місії, оскільки його підвело здоров'я.
Замість Степана Тивоняка від кинахівської парафії на Святу Землю поїхав активний захисник православного храму Руслан Степік, який представив свій край в делегації та зустрівся разом з іншими українцями з Єрусалимським Патріархом Феофілом. Місцеві віруючі поділяють думку Патріарха про те, що Церкву сьогодні намагаються розділити політики, яким це поки що не вдається.