Від кийка до збройного терору: як розвивався конфлікт у Птичі
Тиск на УПЦ починає набувати ознак тероризму.
Все розпочалось 2 листопада 2014 року, з традиційного у багатьох випадках церковного рейдерства «референдуму» сільської громади. На підставі його рішення прибічники Київського патріархату за допомогою радикалів з «Правого сектора» здійснили перше захоплення храму Успіння Пресвятої Богородиці наприкінці грудня 2014 року, зрізавши болгаркою замок на храмі та виставивши молодиків з битами по периметру.
Громада УПЦ змогла тоді відстояти храм і перевела конфлікт у русло цивілізованого правового спору – за її згодою храм опечатали до рішення суду. 2 вересня 2015 року Господарський суд Київської області ухвалив рішення на користь громади УПЦ. Не погодившись з цим рішенням, прихильники УПЦ КП подали апеляцію, що, безумовно, було їхнім законним правом. Однак при цьому вони порушили чинне рішення суду, знову незаконно зайнявши храм 15 листопада того ж року. На знак протесту віряни УПЦ перекрили трасу Київ-Чоп.
В конфлікт втрутилась місцева влада, фактично підігравши загарбникам. 17 листопада 2015 року сільрада ухвалила незаконне рішення про почергові богослужіння, що тільки посилило конфлікт та підживило правовий нігілізм прихильників Київського патріархату.
«Відповідно до законодавства, держслужбовці повинні тримати чітку позицію нейтралітету. Вони не повинні надавати перевагу ні одній громаді, ні іншій. Але в даному випадку, коли є право власності, влада примушує громаду віддати храм юридичній особі, яка ніколи не було власником», – прокоментувала це рішення юрист Рівненської єпархії УПЦ Катерина Іванюк.
2 грудня 2015 року Київський апеляційний господарський суд відхилив претензію громади Київського патріархату, підтвердивши право власності на храм за громадою УПЦ. Здавалося б, на цьому все мало б закінчитись мирною згодою з судовим рішенням, проте закінчилось першим релігійним погромом в історії України.
Перший релігійний погром в Україні
18 грудня 2015, маючи на руках рішення суду, віруючі УПЦ спробували зайти в свій храм. Однак представники УПЦ КП і «Правого сектора» відразу почали агресивний наступ – у хід йшли газові балончики, палиці, кийки, кулаки, вогнегасники, петарди та навіть шматки землі. Потрібно відзначити, що поліція ніяк не відреагувала на дії радикалів, діючи фактично на їхньому боці. Громаді УПЦ вдалося все ж зайти в храм через бічний вхід та витіснити правопорушників.
Після цього громада УПЦ зазнала безпрецедентного тиску та залякування з боку влади і радикалів. Поліція заблокувала віруючих в храмі, не дозволяючи передавати їм їжу або медикаменти, а також обзиваючи та ображаючи парафіян. У свою чергу, прихильники Київського патріархату перерізали лінію електропередач.
Через тривале блокування доставки води та їжі в сільську церкву одна з парафіянок УПЦ, що знаходилась в храмі, втратила свідомість. Довгий час філаретівці відмовлялися пропускати представників УПЦ, щоб винести жінку та доставити її до лікарні. Коли її все-таки відвезли, прихильники Київського патріархату супроводжували машину оплесками та неприємними вигуками: «Добре, що ця здихає, нехай здохне й та, що зараз в храмі».
Голова Дубенської РДА Юрій Парфенюк, підійшовши до віруючих, замкнених в храмі, назвав їх «нелюдами» та почав погрожувати їм: «Ви не люди. Єдиний ваш вихід – це погодитись на почергове богослужіння, і то, якщо погодиться громада УПЦ КП».
Крім цього, за свідченням настоятеля храму УПЦ в Птичі протоієрея Миколая Сисонюка, керівник «Правого сектора» Рівненщини Роман Коваль погрожував захопити всі храми Дубенського району, якщо громада УПЦ не покине церкву.
А в ніч з 19 на 20 грудня в селі Птича Рівненської області стався перший за історію незалежної України релігійний погром. Радикали били шибки в хатах тих, хто перебував у храмі, та кидали «коктейлі Молотова» їм у двір, незважаючи на те, що в будинках перебували літні люди та діти.
9 січня, під час Різдвяних свят, прихильники Київського патріархату напали на паломників УПЦ і побили їх. Одну з парафіянок госпіталізували.
16 січня 2016 року за клопотанням слідчого Рівненський міський суд наклав на храм арешт, незважаючи на протест громади УПЦ та відсутність підстав для такого рішення. Правозахисник Рівненської єпархії УПЦ, коментуючи цю постанову, зазначив, що суд не навів законних підстав для арешту будівлі церкви. «Для того, щоб її заарештувати, вона повинна бути придбана незаконним шляхом. Тобто, вкрадена кимось, а потім конфіскована наслідком», – підкреслив юрист.
З цього моменту тривали одна за одною судові тяжби, які незмінно вигравала громада УПЦ. На її користь було прийнято в цілому 8 судових рішень.
Громада УПЦ КП відмовилась від компромісу
Відзначимо, що представники громади УПЦ неодноразово пропонували представникам Київського патріархату мирне вирішення проблеми, погоджуючись на передачу в оренду церковного будинку на території храму та пропонуючи матеріальну допомогу у будівництві нового! Таку пропозицію, зокрема. озвучував в. о. благочинного Дубенського благочиння УПЦ протоієрей Анатолій Богданов. Те ж саме пропонувала і районна влада, зокрема перший заступник голови Рівненської ОДА Юрій Приварський. Однак філаретівці на компроміс іти не бажали.
14 квітня 2016 року активісти УПЦ КП все ж пообіцяли не блокувати храм та не перешкоджати чергуванню в ньому віруючих УПЦ. Духовенство Рівненської єпархії УПЦ також запропонувало підписати спільну угоду з представниками УПЦ КП, у якій давалася б письмова згода обох сторін не захоплювати храм силовим наступом, проте чиновники відповіли відмовою!
При цьому Київський патріархат продовжував користуватися церковним будинком на території храму, незважаючи на те, що 6 квітня 2016 року Рівненський міський суд наклав арешт і на нього. Судового виконавця, який приїхав опечатати будівлю, розкольники просто не пропустили.
2 січня 2017 року сталася ще одна спроба захоплення храму. Близько 70 чоловіків у балаклавах намагалися з болгаркою прорватися до храму. Однак віруючі УПЦ перешкодили цьому.
Початок збройного терору?
Перші ознаки терористичної діяльності можна віднести вже до грудня 2016-го. Окрім кидання коктейлів Молотова у двори парафіян УПЦ, останні піддавались відкритому залякуванню і тиску. Зокрема радикали приїжджали до дружини священика Іоанна Савчука, який перебував у цей час в Птичському храмі, і в присутності трьох дітей погрожували їй, вимагаючи, «щоб вона зателефонувала та забрала додому свого попа». «Ми викликали поліцію, але хлопці, що приїхали, лише постояли та посміялися разом з тими, що погрожували», – згадує протоієрей Віктор Земляний. У січні 2016 року невідомі закидали будинок отця Іоанна камінням.
2 квітня 2018 року суд нарешті зняв арешт з храму, законним власником якого була громада УПЦ. Здавалося б, нарешті буде поставлена крапка. Однак не встиг суддя оголосити рішення, як радикали почали організацію нового захоплення храму, кинувши клич в месенджері Вайбер. Причому вони не приховували, що планують саме «захоплення», написавши: «має бути захват». Віруючих УПЦ, громадян України, вони при цьому назвали «москалями».
В ніч з 2 на 3 квітня, на Страсному тижні, озброєна група людей, серед яких, за свідченнями очевидців, перебували колишні бійці батальйонів Айдар і Азов, змусила віруючих УПЦ під дулом автомата покинути свій храм.
Конфлікт спалахнув з новою силою. Зазначимо, що представник Київського патріархату при свідках, включаючи представників органів влади, знову зробив різку заяву. «Нам все одно, скільки буде закритий храм: вісім місяців чи вісім років. Це наша церква. Нову Київський патріархат тут не будував, і будувати не збирається», – заявив благочинний Дубенського округу КП Ігор Загребельний.
