7 найважливіших подій для Церкви в 2017 році

Наприкінці 2017 року СПЖ згадує найбільш значущі події, які вплинули на життя Церкви та суспільства.

Молитовне стояння під Верховною Радою проти антицерковних законопроектів

18 травня Верховна Рада України мала намір розглянути законопроекти 4128 і 4511, суть яких зводиться до того, щоб узаконити церковне рейдерство та дозволити насильно захоплювати православні храми вже на законних підставах (законопроект 4128), а також оголосити УПЦ «структурою держави-агресора» та поставити під державний контроль призначення її єпископів (законопроект 4511).

Антицерковна спрямованість та неконституційність цих законопроектів настільки очевидна, а їхня дискримінаційна суть настільки кричуща, що проти прийняття законопроектів в тій чи іншій формі виступили Помісні Православні Церкви, Ватикан, Всесвітня Рада Церков, різні міжнародні і правозахисні організації. Більшість релігієзнавців та експертів в сфері законодавства також визнали невідповідність законопроектів Конституції України, її міжнародним зобов'язанням, а також практиці врегулювання подібних питань у розвинених країнах світу. З благословення Предстоятеля УПЦ було зібрано понад 300 тисяч підписів українських громадян проти розгляду законопроектів.

Більше 10000 віруючих зібралися під Верховною Радою з вимогою зняти законопроекти з розгляду. Упродовж багатьох годин тривала молитва до Бога про напоумлення народних депутатів. Православні волали до Неба про допомогу та заступництво.

Розгляд антицерковних законопроектів був відкладений, але загроза їх прийняття залишається донині.

25-річчя Харківського Собору

Торжества, присвячені 25-річчю Харківського Собору, розпочались 27 травня в Харкові і продовжились наступного дня в Києві. Після Божественної літургії в Благовіщенському соборі Харкова, яку очолив Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій, відбулося урочисте засідання Священного Синоду УПЦ. Було оприлюднене Послання Предстоятеля УПЦ до народу, в якому йдеться про історичне значення Харківського Собору 1992 року.

25 років тому єпископи Української Православної Церкви зібралися в Харкові, щоб не дати тодішньому Предстоятелю УПЦ Філарету (Денисенку) затягти в розкол всю Українську Церкву та розірвати канонічну єдність зі Вселенським Православ'ям. Незважаючи на активну протидію тодішньої української влади та відкриті погрози, Харківський Собор відстояв канонічність УПЦ і не піддався на спокусу здобути прихильність можновладців ціною зради та відступу від священних канонів Церкви.

Згідно з рішенням Собору був усунутий, із забороною у священнослужінні, колишній митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко), і новим Предстоятелем УПЦ був обраний Блаженніший Володимир (Сабодан). Предстоятелі всіх Помісних Православних Церков направили йому привітальні телеграми та висловили повну підтримку.

Так розпочалась нова епоха в житті Української Православної Церкви.

Хресний хід 2017

У 2017 році хресний хід у свято святого і рівноапостольного князя Володимира зібрав близько 100 тисяч людей з усіх куточків України. Напередодні свята, 27 липня, після молебню на Володимирській гірці віряни на чолі зі своїм Предстоятелем, Блаженнійшим Митрополитом Онуфрієм, пройшли центральними вулицями Києва до Києво-Печерської лаври. Хресний хід супроводжували 11 чудотворних ікон та мощі святого рівноапостольного князя Володимира, які потім були виставлені для поклоніння в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври.

Учасникам Хресного ходу назавжди запам'яталась атмосфера радості, єдності та молитви, яка відчувалась усіма, попри брудні інсинуації, які супроводжували організацію хресного ходу та його висвітлення у ЗМІ. Яка лише брехня не виливалася на благодатний хресний хід. То кількість учасників намагалися занизити до кількох тисяч, то оголошувалось, що це хід на підтримку «руського миру», то сам рівноапостольний князь Володимир з екранів телевізорів оголошувався жорстоким розпусником. Але всі ці спроби очорнити хресний хід не змогли похитнути віру і молитву усіх, хто брав у ньому участь.

Архієрейський Собор в Москві

З 29 листопада по 2 грудня у Москві в храмі Христа Спасителя проходив Архієрейський Собор РПЦ, присвячений 100-річчю відновлення патріаршества на Русі. Делегацію українських єпископів очолював Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Одним з головних діянь Собору було рішення внести до Статуту РПЦ окрему главу, регулюючу канонічний статус Української Православної Церкви та її відносини з РПЦ. З такою ініціативою виступив Блаженніший Митрополит Онуфрій. Юридично був зафіксований статус УПЦ як «самоврядної з правами широкої автономії», визнано її «незалежність і самостійність в управлінні». Проголошено, що «Центр управління Української Православної Церкви знаходиться в місті Києві». Усіма офіційними особами як УПЦ, так і РПЦ підкреслювалось, що в Статуті РПЦ був юридично закріплений той статус і ті права УПЦ, які нею фактично здійснювались протягом 25 років. Незважаючи на це, в ЗМІ піднялась кампанія за звинуваченням у тому, що Архієрейський Собор звузив самостійні повноваження Української Церкви. СПЖ вже неодноразово писав про те, що подібні твердження не відповідають дійсності.

Також на Архієрейському Соборі відбулась ще одна надзвичайно важлива для українського Православ'я подія. Колишній митрополит Філарет (Денисенко), а нині анафематствуваний розкольник, направив на адресу Архієрейського Собору і Святішого Патріарха Кирила «Покаянний лист», в якому просив зняти з нього накладені покарання та відновити євхаристичне спілкування. Лист закінчувався словами: «Прошу прощення в усьому, чим згрішив словом, ділом і всіма моїми почуттями, і так само від серця щиро прощаю всім» і був підписаний: «ваш побратим Філарет».

За словами єпископа Баришівського Віктора (Коцаби), лист було сприйнято на Соборі з «любов'ю та обережністю». Була сформована комісія для переговорів з УПЦ КП. Однак сам Михайло Денисенко на наступний день після оголошення «Покаянного листа» скликав прес-конференцію, на якій повністю дезавуював його суть. «Ніякого покаяння! ... Анафема мене не хвилює!» – ці слова були сприйняті з болем та розчаруванням усіма, хто сподівався на щирість глави УПЦ КП. Все ж, через деякий час «Синод» УПЦ КП схвалив проведення переговорів, хоча й обставив це «схвалення» словами, які межують з прямою образою. Як розвиватиметься ця ситуація далі – відомо одному Богу, ми ж сподіваємося на Його милість до нас, грішних.

Захоплення православних храмів

На жаль, у 2017 році продовжилися захоплення православних храмів розкольниками з Київського патріархату та греко-католиками. Найгострішою є ситуація в Коломиї і с. Старий Гвіздець.

18 жовтня група капеланів УГКЦ за підтримки праворадикальних сил захопила храм Благовіщення Пресвятої Богородиці в м. Коломия. Загарбники зрізали з дверей церкви замки та самовільно провели свою службу. Глава УГКЦ Святослав Шевчук та місцева влада фактично схвалили подібне беззаконня. Протистояння в Коломиї супроводжується образами та погрозами розправи з вуст капеланів УГКЦ. Зусиллями священноначалія УПЦ, а також правозахисників ця ситуація вже привернула до себе увагу як української, так і міжнародної громадськості.

15 жовтня голова сільради та представники Київського патріархату в обхід релігійної громади УПЦ провели збори жителів села Старий Гвіздець та змінили канонічне підпорядкування Свято-Успенського храму. Незважаючи на рішення суду, поліція стала на бік рейдерів та допомогла захопити храм. Настоятель храму Миколай Кушнір та його численна паства змушені проводити богослужіння під стінами своєї церкви. Ситуація з храмом в с. Старий Гвіздець є яскравим прикладом того, як поняття релігійної громади підміняється поняттям територіальної громади (тобто жителів села), що й використовується для проведення в життя беззаконня та попрання прав віруючих.

Визнання католицького і протестантського Різдва

6 листопада Верховна Рада прийняла закон, за яким католицьке та протестантське Різдво оголошується вихідним днем. Мотивувалося це тим, що необхідно забезпечити права католиків і протестантів, а також «європеїзувати» Різдво. Президент не скористався правом вето і закон підписав. І ось вже киянам разом з платіжками за комунальні платежі приходять запрошення зустріти Різдво на одній з головних площ столиці. В запрошенні не зазначено, хто є організатором, але те, що дійство планують провести на Софійській площі, говорить про те, що тут не обійшлося без активної участі як центральної, так і міської влади.

Під гаслом «а чим поганий ще один вихідний», Україна просунулася ще на одну сходинку вперед у процесі її покатоличення та стирання зі свідомості людей православної ідентичності. Можна припустити, що люди в більшості своїй на «ура» сприймуть нововведення влади й кинуться святкувати Різдво разом з усією Європою. А православні згадають про ту сочевичну юшку, за яку Ісав продав своє перворідство.

Канонізація прп. Іоанна Вишенського

Ніби передбачивши такий суттєвий наступ на Православ'я, Українська Православна Церква канонізувала преподобного Іоанна Вишенського Святогорця. Уродженець західної України (народився приблизно у 1550 р.), преподобний Іоанн близько 40 років провів у монашому подвигу на Святій Горі Афон у Зографському монастирі. Перед Берестейською унією 1596 року і особливо після неї він написав велику кількість творів, у яких закликав твердо зберігати віру православну та не піддаватись на лестощі католиків. Його праці поклали початок новому, полемічному напрямку в українській літературі. На його творах виховувалось кілька поколінь українських письменників, церковно-культурних та громадських діячів. І навіть у радянські часи деякі його послання містились у  шкільних підручниках та хрестоматіях.

У своїх посланнях з Афону преподобний Іоанн викривав православних єпископів-зрадників, римо-католицьке та уніатське духовенство, виступав проти покатоличення та ополячення русинів в Речі Посполитій. Відомий український письменник XIX століття Пантелеймон Куліш називав його «афонським апостолом».

Чин прославлення преподобного Іоанна був звершений під час Божественної літургії в Києво-Печерській лаврі 28 липня, в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Преподобне отче Іоанне моли Бога про нас та допоможи нам зберегти віру православну.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.