Чому націоналісти могли, але не захопили Лавру

Найбільша святиня України – Києво-Печерська Лавра – пережила дуже тривожні дні 14-17 жовтня. Загроза захоплення монастиря була більш ніж реальною. Про те, чому вона не реалізувалася, хто за цим стоїть і чого очікувати далі, – у матеріалі СПЖ.

Про те, що на свято Покрови Божої Матері Лавру збираються захоплювати радикали, кажуть щороку. Але в 2017-му, на відміну від попередніх років, усе було настільки серйозно, що про це заявили і Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій, і Служба безпеки України. А намісник Лаври митрополит Павло навіть звернувся до вищого керівництва України з проханням захистити монастир від можливого нападу.

Саме в цьому році до Покрови досягла апогею інформаційна кампанія з дискредитації УПЦ і насельників Києво-Печерської Лаври. Ще в липні митрополит Павло писав у своєму листі на ім'я Президента: «На жаль, замовні телепрограми і публікації супроводжуються наклепами і непідкріпленими жодними доказами безпідставними звинуваченнями Лаври в антидержавній діяльності, співпраці з терористами й іноземними спецслужбами, відкритими погрозами захоплення монастиря. Ці незаконні дії, що розпалюють міжнаціональну і міжконфесійну ворожнечу, змушують нас звертатися з відповідними заявами в правоохоронні органи».

Основною темою звинувачень було вибрано нібито незаконне будівництво на території Лаври, що є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сама ЮНЕСКО ці звинувачення неодноразово спростовувала, але для інформаційної війни проти монастиря це значення не мало. Посил брехливої дискредитації був ясний – поки монастирем керує «непатріотична» УПЦ, на її території будуть відбуватися всілякі беззаконня.

Є також версія, що захоплення Лаври планували як частину кампанії з повалення чинного Президента. А те, що Петра Порошенка саме зараз намагаються скидати – видно неозброєним оком, дискутують лише про те, чим цей процес закінчиться.

Тепер про те, звідки виходила загроза захоплення Лаври. СБУ поспішила в усьому звинуватити Кремль і «Комітет порятунку України», що організував у Росії колишній прем'єр-міністр України Микола Азаров. Із Кремлем зрозуміло: українські силовики звикли переконувати себе та інших, що у всіх бідах на планеті Земля винна одна людина – Володимир Путін.

З Азаровим складніше. Єдиний спосіб для екс-прем'єра та інших можновладців часів Віктора Януковича взяти «реванш» – це брати участь у чергових виборах Президента і Верховної Ради, що відбудуться в зазначені Конституцією терміни, тобто в 2019 році. По-перше, у тих, хто раніше був «Партією регіонів», такий досвід уже є – це реванш після Майдану-2004 і президентства Віктора Ющенка. По-друге, дострокові, а не чергові, вибори можуть відбутися тільки внаслідок якихось революційних подій, типу «Майдану - 2017». Але ударною силою таких подій можуть стати якраз націонал-радикали, котрі вже точно не дадуть прийти до влади ні Азарову, ні Опозиційному блокові.
Тому і Опозиційному блоку, і «Комітету порятунку України», і всім тим, хто не згоден ані з пануючим кланом Порошенко-Парубій-Гройсман, ані з націонал-радикалами Ярош-Білецький-Тягнибок, як повітря, потрібна політична стабільність, відсутність «майданів» і революцій та спокійні вибори в конституційні терміни. Так що звинувачення нібито проросійських сил у нібито прагненні захопити Лавру і розхитати ситуацію – черговий постріл у порожнечу.

А кому справді необхідно розхитати ситуацію в країні і скинути чинного Президента? Ці люди себе вже позначили. Серед інших – це Міхеїл Саакашвілі та ті, хто зустрічав його при перетині кордону з Україною, і, звичайно, всі, хто за цим стоїть. У першу чергу – це різномасті націонал-радикали, для яких уже ясно, що коли у них не вийде взяти в руки владу зараз, то вже не вийде ніколи. Час працює проти них, суспільству стають все більш чужими їх ідеї, що вже не сприймаються навіть у тій же Європі, куди Україна так прагне. Всіх «добропорядних бюргерів» і в Україні, і за кордоном просто жахають усі ці факельні ходи і особи, що пашать злобою і ненавистю. Перемогти на чергових виборах їм не вдасться, а ось на позачергових, що проходитимуть у хаосі, страхові та плутанині – цілком можливо. Крім того, є шанс узагалі не проводити виборів, а після можливого відсторонення Порошенка від влади встановити диктатуру, до якої наше змучене суспільство вже цілком готове.

Тому захоплення Лаври планували не заради самої Лаври, а заради того, щоб створити потужний інформаційний вибух, що сколихне маси і зробить революційний процес незворотнім. Повторимося, бенефіціарами (вигодонабувачами) в цій ситуації будуть саме радикальні націоналісти. А питання, чи вдасться вірянам УПЦ відстояти свою святиню, відходить на другий план: це не так важливо для сил, що рвуться до політичної влади. Головне – зробити цю подію якомога більш масштабною і гучною, по можливості – кривавою. З цього випливає також і те, що не з УПЦ КП виходить ініціатива «брати Лавру». Звичайно, Філарет і іже з ним в своїх найбільш райдужних мріях бачать Лавру «КП-шною», але вони розуміють, що зробити це в даній політичній ситуації неможливо. А ось якщо до влади прийде хтось зовсім уже радикальний або просто під шумок чергової революції, – шанси є. Саме тому в стані Саакашвілі зараз виявляються представники Київського патріархату, котрі ще зовсім недавно співали дифірамби Порошенку.

Чому ж не було спроби захоплення Лаври? Відповідь на це питання полягає в самому святі Покрови Божої Матері – це молитва до Бога і Пресвятої Богородиці. Так про це і сказав Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій: «Матір Божа є покровителькою всього роду християнського і всього людства. Завтра велике свято, але ходять чутки, що завтра готуються провокації проти святої обителі нашої і проти Церкви. І я прошу у вас, дорогі брати і сестри, молитов, щоб Божа Матір покрила нас від усякого зла».

Дехто думає, що відповіддю на подібні молитви повинно бути щось надприродне: ангел із вогненним мечем мав зійти з неба і стати в святих вратах Лаври, захищаючи її від новоявлених варварів. Насправді допомога Божа у відповідь на молитви приходить, як правило, в природному ході подій, котрі чомусь починають розвиватися в потрібному напрямку. І ми часто схильні пояснювати це просто закономірним плином справ, а не молитовним Предстоянням. Однак кожна віруюча людина розуміє, що саме молитва є причиною благодіянь Божих до нас. Апостол Яків сказав «не маєте, бо не просите» (Як. 4, 2). Просімо ж у Бога милості і вірмо, що отримаємо. Проявімо послух нашому Предстоятелю, і якщо він поблагословив читати Акафіст Божій Матері і просити відвести біду від Лаври – так і треба робити.

Цей природний хід подій, при якому в Лаврі було все спокійно 14 жовтня, був обумовлений тим, що священноначалля УПЦ вчасно стало звертати увагу і вірян, і правоохоронних органів, і громадськості на загрозу захоплення обителі, що дозволило забезпечити її захист. У монастирі зібралася достатня кількість віруючих, готових відстояти свою святиню. Також, за інформацією каналу «Перший Козацький», близько тисячі бійців Національної гвардії чергували поблизу Лаври. Таким чином, святиня перестала бути «легкою здобиччю», а щоб зробити спробу її захоплення, знадобилося би набагато більше сил і засобів, аніж ті, на які могли розраховувати можливі провокатори.

А що ж далі? Поки в країні кипить загострення політичних пристрастей – загроза зберігається. Поки на вулицях Києва намагаються організувати «третій Майдан» – загроза зберігається. Спроби захоплення Лаври, як і інших храмів УПЦ, можуть відбуватися як централізовано, так і з ініціативи якихось окремих груп радикалів, котрі вважають себе вершителями історії. Діючому Президенту провокації проти Лаври, як і будь-які інші спроби розхитати ситуацію, невигідні, тому він буде намагатися їх припиняти. Інша справа, що для нього набагато важливішою, ніж безпека Лаври, є безпека власної персони. Тому поліція і Нацгвардія, котрі охороняють Лавру, можуть бути в будь-який момент переведені ближче до Адміністрації Президента. Чим більше будуть розкручувати маховик протестів, тим більше зростатиме загроза Церкві. Чим більше розгоратиметься полум'я чергової революції чи перевороту, тим у більшій небезпеці опиняться монастирі і храми.

До вечора 17 жовтня в Маріїнському парку і на вулиці Грушевського поруч із Верховною Радою вже почали ставити намети. Уже зламали металодетектори і стали проносити все, що заманеться. Уже відбулися сутички з поліцією, у деяких правоохоронців відібрали щити, а мирних громадян, яких бачили під Верховною Радою з ранку, замінили молоді люди в камуфляжі з шевронами добробатів. Уже з вуст Саакашвілі прозвучала вимога відставки Президента, що і є головною метою дійства, котре затівається. Ця вимога не буде знята, навіть якщо влада виконає формальні запити мітингувальників: скасування депутатської недоторканності, новий закон про вибори і закон про антикорупційні суди. Хто виявиться переможцем у цьому протистоянні – покаже час. У будь-якому випадку, Лавра як головна святиня України опиняється у небезпеці.

У всі часи при загрозах святинь народ на їх захист збирав дзвін – сполох. У наш час цю функцію виконують соцмережі. Тому кожному храму необхідно відпрацювати канал оповіщення про загрозу і про заклик віруючих на захист. Треба створити відповідні групи в Viber, Telegram, Facebook і т.д. А самим вірянам бути готовими в будь-який момент кинути всі справи і прийти на захист святині.

Треба слухати слова Блаженнішого Онуфрія, мудрого і духоносного архіпастиря, якого Господь промислительно поставив біля керма Церкви в цей непростий час. Робити те, до чого він закликає, і не робити того, від чого він просить утриматися. Але найголовніше – це молитва. «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти у спокусу» (Мф. 26, 41). Молитися треба ще й для того, що саме молитва може допомогти розібратися в тому, що відбувається, не піддатися на красиві і брехливі гасла швидкого поліпшення життя, з якого б табору вони не звучали, і не бути самому втягнутими в «неплідні справи пітьми» (Еф. 5, 11).


Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.