Ми молимося за Україну на кожному богослужінні, – ієрарх БПЦ
Митрополит Пловдивський Миколай (Севастіянов) розповів кореспонденту СПЖ про ставлення Болгарської Православної Церкви до церковного розколу в Україні.
Як Церква ставиться до розколів? Як ви можете прокоментувати ситуацію в Україні, де є розкол в Православній Церкві?
Звичайно, з великою тривогою ми чуємо про те, що відбувається в православній Україні. По-перше, найстрашніше, що відбувається в державі, це кровопролиття. Ми християни. І наш Господь Іісус Христос є князь миру. Він прийшов і став людиною, щоб примирити людину з Богом. І в цей священний момент ангели співають «в человецех благоволение» – блага воля між людьми. Це основа нашої християнської віри. Звичайно, ми підносимо особливі молитви і молимося на кожному богослужінні за Україну. В серцях нашого православного народу відбувається звернення до Бога за мир всього світу. Щоб Господь подарував всім людям мир, добробут і щастя. І душевне спасіння. Ми молимося, щоб Господь зберіг у безбідному проживанні український православний народ. Щоб були подолані всі суперечності, щоб запанував благодатний Христовий мир в українському суспільстві. Це наше гаряче прохання до Бога. Господи, помилуй український православний народ. На жаль, багато років вже на Тілі Христовому, тому що Церква Христова – це і є Тіло Христове, є велика рана, яку наніс розкол в Україні.
Наша Болгарська Церква теж переживала ці важкі випробування політичного розколу. Було страшно. Ми найкраще знаємо, що таке розкол і які бувають наслідки. Не тільки тому, що святий Іоанн Златоуст казав, що навіть кров'ю мучеників не можна, важко залікувати наслідки розколу. Те, що пережила канонічна Болгарська Церква під час розколу – це було страшно. Тож ми щиро вам співчуваємо. Співчуваємо канонічній Українській Православній Церкві і православному українському народу. Тому що наявність розколу відбивається не тільки на церковному житті. Це розділення суспільства і державної цілісності. Розділити Церкву одного народу – це означає розділити сам народ. Це страшно. І ми знаємо, що таке розділення, не лише з власного досвіду. Сказано в Святому Письмі, що якщо одну державу розділити і протиставити одну сторону іншій, то така країна знищиться. Тож ми молимося і як канонічна Автокефальна Болгарська Церква, що в наших силах, щоб подолати цю спокусу. Сказано в Святому Письмі, що той, хто подолав спокусу, може допомогти тому, кого спокушають. Ми пережили цей час, і ми знаємо, як важко і, звичайно, не без Божої допомоги це долається. Але й сила віри народу, який твердо стоїть на засадах святого Православ'я і живе за заповітами канонічної православної Церкви, тієї, де є Спасіння.
За молитвою всього народу, ми віримо, що це випробування буде подолано в Україні. І Церква буде одна, тому що єдиний наш Господь. Дай Бог, щоб швидше ця спокуса, це випробування в церковному житті було подолано. Це й наш біль, кажу щиро. Бо, як сказано, що Церква є Тіло Христове, так додано ще, що якщо страждає хоч один уд, то страждає й весь організм. Ми відчуваємо, як страждає Українська канонічна Церква і страждає організм всього Православ'я від цього. Тож молимося, щоб Господь визволив нас від такого страждання.
Розкольники стверджують, що рано чи пізно Вселенське Православ'я визнає їх. Їхнє духовенство спілкується з Константинопольським патріархом. Ваше ставлення до цього?
Я думаю, що це непогано, що вони запрошені до Вселенського патріарха. Я думаю, що він їм порадить, щоб вони вчасно покаялися, усвідомили і щоб повернулися в лоно канонічної Православної Церкви. Я ж казав, що в нас теж був розкол. І вони думали, що їх визнає не тільки держава Болгарська, а вона до них була прихильною тоді, як до державної Церкви. Але вони тоді теж спілкувалися з Вселенським патріархом, проте так і не були визнані. І Слава Богу. Можливо, якраз за допомогою Вселенського патріарха і його молитов наші розкольники покаялися і відновився статут канонічної Болгарської Православної Церкви. Тож я думаю, що Вселенський патріарх, який добре знає канони Церкви, іншого їм і не порадить.
Дякую за відповідь. А чи можуть українські розкольники у тому статусі, в якому вони є зараз, претендувати на визнання?
Ні. Це неможливо. Не тому, що ми не хочемо, а тому що канони Церкви не дають можливості визнати якесь там формування, яке називає себе «церквою». Канони – це справа Святого Духа в житті Церкви. А ми знаємо, що найбільший гріх, який нікому не проститься, це хула на Духа Святого. А що означає ця хула? Це означає нехтування канонами. Тож не ми, а священні канони регламентують таке неканонічне відділення.
Чи повинна держава втручатись у справи Церкви, і як поводити себе УПЦ в ситуації нинішнього тиску з боку влади?
Звичайно, ні в якому разі не подобає, щоб держава втручалась у справи Церкви. Але вона завжди втручається. Навіть коли немає розколу і все нормально. Вона все одно хоче керувати. Ось нам зараз держава, деякі політичні діячі, нам, православним архієреям і священикам, каже, що таке релігійна толерантність. Хіба ми 2 000 років нічого не знали про це, щоб зараз деякі люди, які взагалі невіруючі, які відкидають в думках своїх Господа Бога, нас навчали, як бути толерантними до іновірців?
Болгарська Православна Церква під час торжества комуністичної ідеології, коли комуністи хотіли відокремити Церкву від народу, то прийняли в Конституції такий закон: Церква відокремлена від держави. І Слава Богу, тому що зараз ми маємо автономію в цій державі, яка дає нам свободу здійснювати наш обов'язок пастирський і церковний. В тому числі і патріотичний обов'язок. Ми завжди з повагою ставимося до нашої держави, тому що усвідомлюємо, що всяка влада дана від Бога. Усвідомлюємо, що будь-яка влада, як духовна, так і світська – це дуже велика відповідальність. Нелегко нести хрест влади в цьому нестабільному світі. Тож до світської влади ми ставимось шанобливо. Але вчиняємо по слову Божому: віддайте кесарю кесареве, Богу – Боже. І що говорили святі отці: кесарю кесареве лише остільки, оскільки воно не суперечить слову Божому. Тож завжди ми служимо великому Царю Царів, Господу Іісусу Христу. Йому в першу чергу служимо, а з державою чинимо по заклику святого Апостола жити в мирі з усіма.
Як би ви могли охарактеризувати Блаженнішого Митрополита Онуфрія?
Слава Богу, що Українське Православ'я і український народ мають такого предстоятеля. Святу людину мирного духу та неабиякого молитовника. Я переконаний, що його молитва особливої сили. Дякую Богові, що український народ не залишений на самоті. Він переживає великі випробування, але вони показують, що Господь його любить. Коли даються великі випробування – це показує турботу Бога про наше вічне життя. Є благодать над Україною, тому що стільки святих і благодатних мощей в ній. Наприклад, мощі Святителя Луки Сімферопольського. Який, завдяки владиці Онуфрію, прийшов до Болгарії і тепер живе в Болгарії. Це великий жест братолюбства, який виявила Українська Православна Церква, подарувавши нам частинку мощей святителя Луки, який тут, в Болгарії, дуже шанується. Владика Онуфрій – канонічний православний єпископ. Людина, яка в своєму служінні зі страхом Божим йде дорогою віри і спасіння. Людина, яка в своїй свідомості завжди має образ Іісуса Христа і вірно йому служить. Це не тільки моя думка, це думка всієї Болгарської Православної Церкви і думка православного болгарського народу. Молимося, щоб Господь дарував владиці Онуфрію благодатне довголіття, сили і міцності. Щоб благодать Святого духа зміцнювала його у нелегкому служінні. Господь поклав на нього важкий хрест. Але я переконаний, що Господь дарує свою благодать нести його гідно.
Як представник братньої православної Церкви, що б ви могли побажати громадянам України?
Я звертаюся до громадян України, закликаючи над ними благодать Божу. Щоб Христовий мир був у цій богоблагословенній країні. Щоб життя було відображенням чистої спасительної віри. Щоб Господь дарував мир, земне щастя і небесне Спасіння.
