Комерційний «патріархат», Або як заробляти під «церковним омофором»

Всі ми знаємо, що у 1992 році Михайло Антонович Денисенко, більш відомий як «патріарх» Філарет, створив свою релігійну структуру – Київський патріархат. Не будемо брати канонічну точку зору щодо легітимності цієї групи, адже вона є загальновідомою, а звернемо увагу на момент, який мало обговорюється в ЗМІ. Напевно не усім відомо, що після того, як екс-митрополита Київського Філарета відправили у «відставку», причому це рішення одноголосно підтримали усі автокефальні Помісні Церкви, вищезгаданий Михайло Антонович привласнв майно, яке належало Українській Православній Церкві. Більше того, Володимирський кафедральний собор і митрополича резиденція на відомій вулиці Пушкінській – це також, протизаконним чином, залишилося у «руках» Філарета.

Пізніше стало відомо про скандальний «Банк Київського патріархату», який фактично був зосереджений у руках Михайла Антоновича і служив каналом для різноманітних фінансових афер у Київському патріархаті.

І це лише початок 90-х. Фактично, підвалини «фінансових» ресурсів цієї релігійної групи були уже сформовані в той час. Була мова навіть про те, що у Філарета на збереженні знаходилися гроші Компартії, і сума ця коливалася в межах 4-11 млрд карбованців.

Однак в сучасних умовах Київський патріархат не перестає носити ім`я «Комерційної установи». Зокрема усім відома інформація про тіньові будівництва у Києві та інших обласних центрах України, де земля, видана під зведення храму представникам Київського патріархату, насправді ж використовується задля будівництва та продажу багатоповерхівок. Так, у столиці на проспекті Космонавта Комарова 46 для Київського патріархату було надано землю задля будівництва культової споруди. Однак виявляється, що саме на цій території компанія «Інтеграл-Буд» зводить багатоповерхівки і успішно їх продає. А головне, що представники архітектурного відомства у столиці взагалі дивуються таким речам: «будівництво не відповідає цільовому призначенню». Самим же представникам Київського патріархату про такі будівництва нічого невідомо, або вони роблять вигляд, що невідомо. Дивно ж, правда? Земля ж у їхній власності, а вони ніби як нічого і не знають.

Подібний випадок «нерухомого бізнесу» зустрічається у Тернополі, де за виручені кошти від продажу квартир планують побудувати храм Київського патріархату. Однак цікавий момент: коли нещодавно журналісти запитали Філарета, під час його візиту у Тернопіль, на які кошти буде будуватися кафедральний храм, то він відповів, що на кошти громади. Ну що ж, будемо вважати, що Михайла Антоновича не поставили до відому про «нерухомий розпродаж квартир» місцевою єпархією.

Не можна оминути стороною ще одного яскравого представника цієї релігійної структури – Михайла Зінкевича, – так званого «митрополита» Київського Патріархату Михаїла. Стало відомо, що саме ця одіозна фігура є засновником підприємства «Соломон», яке, в свою чергу, має цілий перелік операцій з нерухомістю: організація будівництва об`єктів, продаж або здача в оренду, управління нерухомим майном. Сам засновник, Зінкевич Тимофій Семенович, має право на підписання договорів на суму до 50 млн гривень. Варто зауважити, що такі бізнесові справи цього «єпископа» не є чимось випадковим. Адже після того, як у 1992 році у Луцьку захопили кафедральний Свято-Троїцький собор, приміщення єпархіального управління та будівлі Волинської Духовної Семінарії, – пізніше саме ці будови були здані в оренду під всілякі магазини, кафе і інші світські заклади.

Подібна практика здачі «церковних» приміщень під оренду світським організаціям та особам не є чимось новим у Київському патріархаті. Так, настоятель храму Живоносного Джерела у Києві, який у юрисдикції Київського патріархату, дозволяє проводити світські заходи різного роду організаціям і особам, взамін на пожертвування. Свої такі дії представник цієї структури мотивує фінансовою скрутою: «…у нас иконостас делается, розписи делаются и отопление дорогое…».

Про ще одне ноу-хау стало відомо буквально нещодавно. Мова йде про так звані «молитвомати». Все доволі просто: кидаєте гроші (сума варіюється від 10 до 4999 гривень) і отримуєте молитву взамін. Не потрібно йти до храму чи монастиря – кинув гроші, і все зроблять за тебе. Що цікаво, так це позиція речника КП Євстратія Зорі, який, зокрема, вважає «...використання платіжного терміналу для передачі прохань про молитву дуже дивним способом»,  але «за додержання певних умов» не вважає його «цілком неприйнятним». Цікаво які ж це умови??? Кинути купюру в термінал…

А якщо згадати попередні махінації Київського патріархату з гуманітарною допомогою, котра під патронатом цієї структури успішно збувалася на речових ринках Одеси, про цільові призначення «єпархіальних приміщень» у Криму, де також вони успішно діяли під вивіскою аптек і магазину, – то усвідомлюєш увесь спектр «бізнесової» діяльності цієї «патріотичної релігійної» організації. Тільки чомусь це не висвітлюється в українських мас-медіа. Можливо, тому, що вони під владним «оком», а влада сьогодні «дружить» з Київським патріархатом. Напевно відповідь є очевидною.

Найбільше дивує той спосіб, у який це все відбувається. Звучать тези «помісна церква», «патріотичність», «автокефалія», «єдність», – і під цей веселий лейтмотив кожен займається своєю справою. Сама ж вивіска «Київський патріархат» ніби дає певний «імунітет недоторканості», адже ж у нашій державі таких не чіпають. А представники цієї структури успішно займаються бізнесом, нерухомістю та іншими прибутковими фінансовими справами.

Сама ж матеріальна база «розкольників» поповнюється або захопленими храмами канонічної УПЦ, або приміщеннями інших релігійних структур, тобто це все під фізичним тиском переходить у власність Київського патріархату. Навіть ті одиничні приміщення, які належать автокефалам, і ті Філарет хоче забрати під себе, як у випадку з приміщеннями у Михайлівському монастирі, де автокефальна спільнота має свій корпус.

Напевно рано ставити крапку в бізнес-схемах Київського патріархату, адже поки ніщо не заважає їм йти своєю стежиною «оманливої патріотичності», хоча у кожного вона своя.