Чому для провокацій проти УПЦ «Київський патріархат» не гребує навіть покійниками?

Ця тема, хоча і має неприємний відтінок, але її обговорення є важливим. В першу чергу тому, що одним з основних сегментів інформаційної війни проти Української Православної Церкви є маніпуляції навколо поховальних процесій.

Нещодавно на одному з регіональних інтернет-видань Тернопільщини з’явилась новина під назвою «На Тернопільщині московський священик відмовився хоронити прихожанку через українську мову». Не хочеться вдаватись у подробиці того, як автор публікації кілька разів змінює свідчення, роблячи, таким чином, свою роботу не вартою і копійки.

Вистачає навіть того, що в назві статті йдеться про якогось «московського священика» (напевно він приїхав з Москви?). Годі і казати про брехню щодо того, що він «відмовився хоронити прихожанку через українську мову». Ця інформація пізніше перетвориться на брехню про те, що «…місцевий батюшка з УПЦ МП відмовився хоронити мешканку села тільки через те, що вона сповідалась українською мовою в іншого священика». А вже потім, кількома реченнями нижче, виявиться, що «В селі Соснівка священик Московського Патріархату відмовився похоронити бабцю через те, що її посповідав священнослужитель Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Найбільшої уваги потребує сама ситуація, яка виглядала наступним чином. В селі Соснівка Шумського району Тернопільської області священик Української Православної Церкви відмовився відспівувати особу, яка перед цим свідомо змінила своє віросповідання (конфесійну підлеглість), взявши участь в обряді, який здійснив священнослужитель самопроголошеного «Київського патріархату».

Здається, настав час, аби розставити крапки над «і» в цій і в їй подібних ситуаціях.

А чи був батюшка?

Інформація ця з’явилась в спільноті «Типовий Шумськ» в соціальній мережі Вконтакте. Треба визнати, що ситуація дійсно мала місце, але була вона зовсім не такою, як її підніс автор допису – Артем Клим’юк. «В селі Соснівка священик Московського Патріархату відмовився похоронити бабцю через те,що її посповідав священнослужитель Української Православної Церкви Київського Патріархату. Хоча померла була прихожанкою нашої церкви і справно сплачувала йому кошти на зарплату, а цього року навіть наперед. Хіба є цьому виправдання? Не похоронити людину тільки за те, що вона була посповідана українською мовою», – написав автор в соціальній мережі.

Для початку, зі злого умислу чи ні, але автор не вказав на той факт, що в селі Соснівка є лише один храм, яким почергово користуються дві громади – УПЦ та УПЦ КП. Тому жінка, хоча і справді була прихожанкою названого храму, однак не мала жодного стосунку до громади УПЦ, про що засвідчив сам настоятель. «Померла дійсно якийсь час була парафіянкою УПЦ. Але потім вона висловила бажання перейти в Київський патріархат», – сказав священик УПЦ села Соснівка отець Василій.

Про кошти на зарплату батюшці «з Москви»

Далі, зосередимо увагу на репліці про те, що померла «справно сплачувала кошти» на зарплату священику УПЦ. Варто зауважити, що покійна аж ніяк не могла надавати будь-яких коштів на зарплату настоятелю громади УПЦ, і цьому є кілька причин.

По-перше, цього не могло бути апріорі, оскільки парафіяльний бюджет формується зовсім іншим чином. Надходження в касу відбуваються шляхом добровільних пожертв, придбання свічок, церковної літератури та іншого начиння (ікони, хрестики тощо). З отриманих прибутків формується заробітня плата для священика, регента, касира та іншого причту. Також сплачуються рахунки за опалення, світло і газ. Окремо відраховуються кошти у пенсійний фонд.

По-друге, зважаючи на те, що в селі Соснівка один храм ділять дві конфесії, логічним є той факт, що покійна апріорі не могла виділяти коштів на зарплату для «московського батюшки», адже вона, зі слів свідків, останнім часом відвідувала богослужіння «Київського патріархату».

Відповідно, саме в касі громади УПЦ КП вона купувала свічки, залишала пожертви і т. ін.

Зважаючи на це, хоча автор і намагався попрікнути священика УПЦ в тому, що він був зобов’язаний відспівати померлу, оскільки вона нібито відраховувала йому кошти на зарплату, це у нього не вийшло. За допомоги простих логічних висновків дана інформація виявилась неправдивою і, швидше за все, була вписана у допис, як то кажуть, «для красного слівця».

Чому ж відмовився ховати?

  
«Хіба є цьому виправдання? Не похоронити людину тільки за те, що вона була посповідана українською мовою», – обурюється автор маніпулятивного допису. Одразу зауважмо: слова про те, що померлу не поховали лише тому, що вона «…була посповідана українською мовою», з’явились лише наприкінці допису і, просто таки суперечать його початку. Адже кількома реченнями вище автор писав, що «В селі Соснівка священик Московського Патріархату відмовився похоронити бабцю через те,що її посповідав священнослужитель Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Звідки автор взяв інформацію про те, що священик УПЦ відмовився відспівати померлу через те, що перед цим її посповідали українською, – незрозуміло. Та, бачачи з самого допису, приходимо до висновку, що ці слова виявились вигадкою. Більше того, отець Василій – настоятель громади УПЦ села Соснівка – повністю україномовний і вже точно не сповідає людей якимись іншими мовами.

Тобто виходить, що насправді священик УПЦ не відспівав померлу саме через те, що вона свідомо змінила свою конфесійну приналежність і, логічно, повинна була бути відспівана священнослужителем УПЦ КП.

«Не зовсім зрозуміло, чому люди, які схотіли «Київський патріархат», і від яких староста громади КП живе по сусідству, раптом захотіли йти через все село, до старости громади УПЦ, щоб викликати на відспівування саме отця Василія, – висловив своє здивування один з жителів села. – І в тому, і в іншому випадку відспівування відбувається в одному і тому ж храмі. Це нагадує провокацію», – сказав вірянин громади УПЦ села Соснвівка в коментарі «Спілці православних журналістів».

Отже, священик громади УПЦ не відспівав покійну з тієї причини, що вона належала до іншої релігійної конфесії. Оскільки померла зробила цей вибір свідомо і у здоровому глузді, зрозуміло, що вимагати від священнослужителя УПЦ якихось пояснень з цього приводу є цілковито недоцільно. Скоріш за все варто було би запитати в священнослужителя «Київського патріархату», чому він не слідкує за своїми парафіянами, стаючи мовчазним свідком подібних провокацій. Якщо померла обрала УПЦ КП, значить ховати її мав саме священик «Київського патріархату».

Про авторів допису

Скандальний допис у спільноті «Типовий Шумськ» залишив Артем Клим’юк – мешканець села Соснівка 2000-го року народження. Судячи з фотографій з профілю автора, віку він собі набавив однозначно (на вигляд хлопцеві років 14), оскільки ще навчається в школі, а з інтересів в юнака вказані «чорна археологія», риболовля, футбол та онлайн-гра «Вормікс».

Очевидно, що хлопцеві дана ситуація абсолютно не цікава, оскільки в самому дописі він вказав, що «Це писала моя мама Клим'юк Алла Петрівна». Тобто, якась жіночка, не обміркувавши всього, вирішила скористатись сторінкою свого неповнолітнього сина, аби висловити своє «обурення». Як не дивно, та Вконтакті вдалось знайти профіль справжньої авторки допису – Клим’юк Алли.

Нетерпляча пані Клим’юк створила свою сторінку 9 жовтня, якраз в день написання допису на сторінці групи «Типовий Шумськ». Цікаво, що пані Алла, зробивши репост написаного нею тексту зі сторінки її сина, в себе на сторінці написала: «Люди, може ви нарешті прозрієте? Ганьба такому священику. Де тут любов до ближнього? Де совість? Де мораль? Де милосердя?».

Крім цього, під самим дописом Алла Клим’юк сипала коментарями накшталт: «Коли люди нарешті зрозуміють – сепаратисти не тільки на Сході, вони між нами ходять». Знайома риторика? Ні про що не говорить? Чи могла людина, приналежна до УПЦ, назвати свого священика «сепаратистом»? А пам’ятаєте, що було вказано на початку скандального допису?

«Хоча померла була прихожанкою нашої церкви і справно сплачувала йому кошти на зарплату», – писала Клим’юк. А що в її розумінні «наша церква»? Вочевидь не громада УПЦ, а культова споруда, яку в силу певних обставин змушені ділити дві релігійних спільноти. Та і враховуючи те, що пані Алла не добирала слів до настоятеля громади УПЦ, стає зрозумілим, що вона – парафіянка «Київського патріархату».
  
Звідси і незрозумілий вчинок членів громади УПЦ КП, який православні мешканці села Соснівка назвали провокацією, і скандальний допис з перекрученими фактами та неправдивою інформацією, і та ненависть, яку Алла Клим’юк вилила на священика УПЦ, при цьому апелюючи до його совісті і моралі, вимагаючи «любові до ближнього».

Післямова

Що ж, достатньо було розкинути мізками, аби зрозуміти, що скандал було створено на рівному місці з метою провокації ненависті проти православного священика села Соснівка зокрема та УПЦ взагалі. Священик УПЦ, поважаючи вибір померлої, яка ще до смерті пристала до «Київського патріархату», направив односельців до служителя цієї конфесії, що було продиктовано не лише рядом канонічних правил, але й елементарною логікою.

Тільки от після всієї цієї ситуації залишається кілька запитань. Перше з них полягає в тому, як далеко можуть зайти в УПЦ КП, аби спровокувати ненависть проти своїх опонентів? Невже воля померлої не грає жодної ролі для вас? Невже тепер покійники будуть слугувати інструментом для розв’язання чергової суперечки?

Друге: а чи не пробували «філаретівці» зчинити подібний скандал на порозі священиків з УГКЦ чи РКЦ? До речі, на Галиччині таких можливостей є вдосталь. Проведіть експеримент. Примусьте римо-католицького ксьондза відспівати православного покійника! Тільки робіть це з вимогою, наполегливо! Кричіть, що він зобов’язаний! А потім напишіть в спільноті «Типовий Шумськ» чи «Типовий Чортків», як все минуло.

Третє і останнє питання: де ж ваша совість, мораль і любов до ближніх, якщо, вимагаючи цього від інших, ви не наділені жодною з цих чеснот? Адже зробити з поховання односельчанки «цирк», маніпулюючи інформацією та фактами – зовсім не по-християнськи.