«Маленький позитив» на тлі великого провалу

Я вже писав про те, що 26 вересня 2016 року у Варшаві відбулася конференція ОБСЄ Human dimension implementation meeting. Виступали на цій конференції і представники від України. Звісно, кожен з них ділився тим, що наболіло. Так, спікери від УПЦ звертали увагу на систематичне нехтування прав віруючих нашої Церкви, на кричущі факти захоплень храмів із застосуванням фізичного насильства тощо.

У відповідь на ці заяви директор Департаменту у справах релігії А. Юраш помітив, що існує й альтернативна точка зору, згідно з якою силові захоплення храмів (і навіть їхнє руйнування) знаходяться в повній згоді з законом України і нормами ОБСЄ. На його думку, саме цієї точки зору дотримуються представники так званого «Київського Патріархату».

Я не полінувався і вирішив з'ясувати, що ж насправді думають ті, хто сидів на конференції поряд з Юрашем, і чия точка зору, мабуть, знаходиться в повній згоді з точкою зору голови Департаменту у справах релігії. Для цього мені було досить поглянути на ФБ-сторінку «єпископа» УПЦ КП Євстратія (Івана) Зорі (побіжно зауважу, що завдяки публікаціям на СПЖ контент цієї сторінки помітно якісно змінився. Якщо раніше він більше ніж наполовину складався з постів, присвячених УПЦ, і на три чверті з постів, присвячених РПЦ і Путіну, то сьогодні там досить часто трапляються записи і на духовну тему. Тож, як кажуть, вода камінь точить, і цілком можливо, що «єпископ» з часом змінить свої погляди щодо перебування в розколі і через покаяння стане вірним чадом канонічної Церкви).

Так от, моніторити багато не довелося – всього цих записів 4. Розбирати їх я буду не за хронологією, а в міру того, наскільки вони цікаві особисто для мене.

Отже, перший запис (з розглядуваних) присвячений безпосередньо виступу самого «владики». Приводити його повністю я не буду. Зазначу тільки, що Іван Зоря зосередив свою увагу на «переслідуванні релігійних меншин в Росії, в тому числі громади УПЦ КП у Ногінську, де хочуть знести храм».

Тобто – для тих, хто не зрозумів, – єпископ навів один (!) приклад такого «переслідування» по відношенню до УПЦ КП. Один! Звичайно, він нічого не сказав про захоплення храмів УПЦ КП в Україні. Просто тому, що їх немає. Адже у нас, як відомо, УПЦ КП виступає не в ролі постраждалої сторони, а в ролі агресора-загарбника. Тому «владика» скромно промовчав.

Проте він звернув увагу на «диктаторський закон Ярової», яким, на його думку, обмежуються права релігійних громад та віруючих. Як бачимо, пана Зорю, як і більшість наших чиновників і політиків, більше цікавить не те, що відбувається у нас в Україні, а те, що відбувається в Росії. Гаразд, припустимо, що він ліберал, демократ і така людина, яку хвилює ставлення до віруючих взагалі, незалежно від країни проживання, і тому він визнав своїм обов'язком заступитися за них. І не важливо, чи це Росія, чи Афганістан. Але чому тоді він жодним чином не згадав «драконівські» законопроекти, прийняті в Україні, які не лише обмежують права віруючих, але і фактично легалізують церковне рейдерство?

Крім того, він вказує на пресинг з боку спецслужб Росії по відношенню до так званого «альтернативного православ'я» (РПАЦ, ІПЦР). Зрозуміло, що людина, яку повною мірою можна саму вважати «альтернативною» у всіх сенсах цього слова, турбується про тих, кого відносить до своїх братів по нещастю. Разом з цим сам термін «альтернативне православ'я», що вживається Зорею, з канонічної точки зору жодним чином пояснений бути не може. Справа в тому, що Церква Христова, як Тіло Його, – одна.

Допускаючи «альтернативне православ'я», пан Зоря, відповідно, говорить про існування якоїсь «альтернативної Церкви», тобто і «альтернативного Христа». Святе Письмо застерігає нас: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: "Я Христос". І зведуть багатьох» (Мф. 24: 4,5). Під іменем Христа прийде і противник Його. Таким чином виходить, що Іван Володимирович Зоря або безпосередньо проповідує антихриста та його «церкву», або ж просто «альтернативно мислить».

Також він звернув увагу «на системне порушення прав української громади та вірних КП в окупованому Криму». При цьому він, як повелося, не уточнив, які саме «системні порушення» маються на увазі. Тому що нам усім було б цікаво послухати про порушення прав і свобод громадянина РФ, який працює «єпископом» Кримським Климентом.

Ще одне своє повідомлення про перебування у Варшаві «архієпископ» Зоря озаглавив наступним чином: «Конференція ОБСЄ – маленький позитив :)». Далі він розповідає про те, як в кулуарах до нього підійшов чоловік з організації, яка захищає права Константинопольського Патріархату, і, зі словами «я знаю ваші проблеми і бажаю вам успіху», попросив благословити його.

По-перше, вже сама назва посту («маленький позитив») говорить нам про те, що поїздка до Варшави не була для «владики» Зорі успішною. Якщо він знаходить позитив лише в тому, що хтось там підійшов і попросив благословити його, то результат свого візиту на конференцію ОБСЄ Зоря оцінює як негативний. Тобто нічого доброго, окрім цього «маленького позитиву», для розкольників у Варшаві не було.

Воно й не дивно, адже вони змушені були вислуховувати звинувачення на свою адресу у захопленнях храмів УПЦ. До того ж ці звинувачення не були голослівними, а підтверджувались фактами.

Напевно, саме тому один з екс-депутатів Сейму Польщі Євген Чиквін зазначив, що ситуація з дотриманням прав віруючих УПЦ «немислима і не відповідає європейським нормам». «Якби щось подібне відбулося у нас в Польщі, я не говорю з католиками, а навіть з протестантами, то було б вже багато журналістів, і був би галас. А так це православні, тому й мовчать. У Польщі Православна Церква має підписаний в 1991 році конкордат з державою, на основі якого неухильно дотримуються всі права місцевого православного населення» — сказав Чиквін.

Ясна річ, що Чиквін промовив те, що думали майже всі учасники конференції (Звичайно, пізніше Зоря назве Чиквіна «давнім другом Московського Патріархату». А як же інакше? Адже, за його логікою, кожен, хто виступає проти порушення прав людини, автоматично стає «давнім другом Московського Патріархату»).

І ось, по-друге, на цьому засіданні присутня людина, яка уважно слухає, що діється в Україні по відношенню до Православної Церкви. Вона, звичайно, як і всі в залі, обурена. У кулуарах вона бачить «єпископа», який сидів разом з українською делегацією і у якого до ряси причеплений бейджик з написом «УПЦ КП». Людина, як зазначив сам Зоря, представляє світську організацію, а не церковну, тому в тонкощах українського розкольницького руху (а тим більше в абревіатурах) погано розбирається. Людина бачить, що стоїть «єпископ» з України, ось і підійшла. І сказала про те, що почула на конференції: «Я знаю ваші проблеми і бажаю вам успіху», – а потім просила благословити його. Тобто чоловік просто помилився. А раз так, то навіть цього «маленького позитиву» пан Зоря виявився позбавлений.

До того ж я більше ніж упевнений – він сам прекрасно розуміє, що чоловік підійшов до нього помилково, але за звичкою «владика» шукає хоч щось, щоб довести собі, що він на правильному шляху. Тому, до речі, він і не говорить, представником якої саме організації був той чоловік, адже цьому представникові можуть повідомити, в кого він взяв «благословення», а той, цілком можливо, пояснить, що просто помилився. Незручно вийде.