Кому заважає молода та активна громада УПЦ у Луцьку?

На стику меж Луцька та однієї з прилеглих сільських рад з весни 2016 року стоїть завмерле будівництво храму Української Православної Церкви.

Свято-Миколаївська громада активно діє у цьому мікрорайоні вже чотири роки. Вона отримала клаптик землі між окраїнними міськими багатоповерхівками для будівництва нового храму. Навесні тут вже вирили котлован, почали облаштовувати тимчасовий «вагончик» для богослужінь. На ділянці по великих святах служать Літургію, прихожани проводять тут свої громадські заходи, у тому числі – для дітей та молоді.

Кому це завадило – можна тільки здогадуватись. Однак після «сигналу» доброзичливців до будінспекції дозвільні папери на будівництво храму скасували. Нині громада відновлює їх через суд. Складність ситуації у тому, що міські будинки і комунікації знаходяться на землях, які належать вже Заборольській сільській раді.

Допоки юристи розбираються з паперами, противники будівництва, як і належить, створюють відповідну «картинку» у ЗМІ. Днями в ефір вийшов репортаж одного з місцевих волинських телеканалів, у котрому йшлося про обставини судового розгляду. Однак до нього увійшли лише малозрозумілі коментарі кількох місцевих мешканців, котрі вже межують з наклепом.

На спірній ділянці легко переконатись на власні очі, що ніякого футбольного майданчика на цьому клаптику землі і бути не може, бо тут – помітний схил. Щодо «розірваної труби тепломереж», то це взагалі якась чудернацька фантазія: зі слів священика, по ділянці проходить лише електрокабель, однак його ніхто не ушкодив.

Віряни кажуть, що раніше на цьому місці хіба що вигулювали собак: допоки земля не відійшла церковній громаді, тут були бур’яни та лобода, і нічого більше. Наразі ж тут вже під’єднане та підключене світло на рахунок абонента – громади УПЦ, повністю готові будматеріали та опублікований проект. Однак нині громада чекає остаточного вердикту суду. А у тимчасовому приміщенні, у котрому громада відмолилась 4 роки, закінчилась оренда – останнє богослужіння вони провели наприкінці червня. Відтоді прихожани розійшлись, хто куди, і з нетерпінням чекають, коли ж їм нарешті дадуть будуватись.

Якщо ж противники будівництва мріють про місце для спортивних занять, вони могли б, наприклад, приділити увагу готовому спортивному майданчику, якій розміщений буквально у сусідньому дворі. Однак чомусь цього ніхто не робить, хоча тут зберіглась непогана база. Прихожани громади УПЦ кажуть, що самі пропонували навести тут лад, однак це виявилось нікому не потрібним.

Водночас з призупиненням будівництва храму УПЦ тимчасово заборонили ще один проект – зведення багатоповерхівки поруч з ділянкою цієї громади. Щоправда, це будівництво вже відновили, а осередок УПЦ чомусь досі не може добитись толку від сільської ради та інспекторів. Віряни також зібрали у районі підписи на підтримку будівництва. Причому це – виключно люди, які є активними прихожанами громади, а підписів назбиралось на кілька аркушів. Опоненти ж у свою чергу називають захмарну кількість противників будівництва – у кількасот підписів, однак їх ніхто ніколи не бачив у вічі. Реально група «протесту» становить десь півтора десятки осіб, і не більше. Для чого голосно називати це шите білими нитками непорозуміння «міжконфесійним конфліктом» – взагалі незрозуміло.