Неправда як головна зброя Київського патріархату

Відмінною рисою Київського патріархату можна назвати неправду. Дивуватися тут нічому, якщо врахувати, що засновник цієї структури – сам отець брехні. Ні, не Філарет, а сатана. Філарет – лише слухняна зброя в його руках.

Колись великий християнський святий і подвижник авва Дорофей сказав, що є три види брехні: брехня словами, брехня справами і брехня всім життям своїм. Безсумнівно, що говорити неправду взагалі недобре. Але набагато страшніше, коли все життя людини перетворюється на неправду, на фарс. Саме цей, третій вид брехні, безпосередньо відноситься до структури, яку іменують УПЦ КП.

В УПЦ КП все побудовано на брехні і на підміні – там немає священства, обрядів, благодаті. Є тільки ілюзія всього цього, мішура. Тому не варто дивуватися в тому випадку, коли когось із представників цієї «церкви» ловлять на брехні. Швидше, більш незвичайним буде, якщо кого-небудь з них «зловлять» на правді.

Про що говорити, якщо навіть одні з найбільш видатних його представників «промишляють» неправдою і на неправді будують свою кар'єру і добробут? Прикладів більш ніж достатньо. Ось з останнього.

Спікер КП Іван Зоря брехав «словами», коли стверджував, що учасників «Українського ходу» було 30 000. Хоча навіть за самими райдужними підрахунками їх не могло бути більше 15 000. «Справами» він бреше тоді, коли читає молитви зі служебника церковнослов'янською мовою (хоча його «церква» на словах стверджує, що треба молитися «рідною мовою», а цслв – «мова окупанта»). Ну і «життям» він збрехав, коли написав петицію до Київради про перейменування вулиці Лаврської і підписався «Іван Євстратій Володимирович Зоря» (тобто він розуміє, що він як був Іваном, так ним і залишився).

Тому, коли розкольники нижче рангом нічтоже сумняшеся брешуть, це сприймається як цілком звичайна для них справа. Вони говорять одне, думають інше, а роблять по-третьому.

Три недільні дні поспіль якась організація, яка називає себе «Правий сектор», пікетує кафедральний собор УПЦ м. Тернополя. Всі претензії до православних християн зводяться до того, що УПЦ виступає спонсором війни на сході України. «Правосеками» взята на озброєння формула, яку створив «капелан» Майдану, уніат Микола Мединський – «свічка, куплена в храмі УПЦ, – це куля, випущена в українського солдата».

Формула настільки проста, наскільки неправдива і безглузда. Але «пересічного патріота» правдивість цього твердження мало цікавить, адже головне – знайти ворога. А ворог в цій ситуації – це, звичайно ж, бабуся, яка купує свічки у «агресора».

Але «громадські активісти», що з піною у рота кричали простим віруючим «свічка=куля!», чомусь не помічають тих, хто купує в храмах не просто свічки, а речі набагато серйозніші і дорожчі. Я маю на увазі скандально відомих братів Зінкевичів.

Старший з них, Анатолій, який служить у самому Тернополі (!), спокійнісінько отоварюється в Києво-Печерській Лаврі. Крім того відомо, що він – «духовний лідер» тернопільських «свободівців», і, цілком можливо, що саме з його подачі «активісти» пікетують кафедральний собор Тернополя.

В той же час його рідний брат, «митрополит» Луцький Михайло, розповідає своїм парафіянам, що УПЦ спонсорує агресора, а влада надто лояльна до цієї Церкви. Більш того, робить він це, стоячи з «софринским хрестом» в руках! Швидше за все, хрест йому і купив у Лаврі Анатолій. Так само, як і інші богослужбові приналежності.

Що ж виходить? А те, що Зінкевичі брешуть. Адже якщо вони купують церковне начиння в магазинах УПЦ, УПЦ не має ніякого відношення до схеми «кулі за свічки» і вони нахабно обмовляють церкву, або вони з цією схемою цілком згодні – і брешуть про своє ставлення до цього своїм парафіянам. Тобто брешуть вони в будь-якому випадку.

Я не збираюся спростовувати тезу «свічка=куля». Робити це безглузде заняття, бо більш ідіотського ствердження в своєму житті я не чув. Питання в іншому – а наскільки далеко у своїй неправді можуть зайти «зінкевичі» з УПЦ КП? Адже навіть побіжний погляд на їхню біографію говорить про те, що в цій сфері, сфері неправди, вони великі фахівці.

От, наприклад, прес-служба Тернопільської «єпархії» УПЦ КП повідомила, що до Свято-Троїцького собору Тернополя прибула Холмська ікона Божої Матері. Але насправді ікони не було. Була копія. Тому що оригінал зберігається в спеціальних температурних умовах, з відповідною вологістю і без права виносу з приміщення в Луцьку, в музеї волинської ікони. А на офіційному сайті Тернопільської єпархії УПЦ КП ніде не згадується, що привезли просто копію!



Більш того, співробітники музею розповіли, що розкольники возять по Україні копії, які «множаться» завдяки архієпископові Луцькому і Волинському Михаїлові, братові настоятеля Свято-Троїцького собору Тернополя Анатолія Зінкевича.

У 2012 році «отця» Анатолія Зінкевича виключили з кліру Тернопільської єпархії. Причина – постійна брехня і наклеп на адресу керуючего «єпархією» «владики» Іова. А обмовляв Зінкевич просто тому, що його син, «єпископ» Дніпропетровський Симеон, не прижився в Дніпрі, і жалісливий батько вирішив влаштувати сина ближче до рідної хати. Свого «отець» Анатолій домігся – Філарет звільнив Іова з посади «керівника» «єпархії».

Правда, домігся цього Зінкевич знову-таки за допомогою улюбленого прийому, а саме наклепу і фальсифікації. Для більшої переконливості, а також розуміючи, що йому особисто, як відомому аферисту, Філарет не повірить, Зінкевич привіз на прийом до «патріарха» заступника начальника відділу внутрішньої політики, національностей та релігії Тернопільської облдержадміністрації Миколу Сивирина, який і підтвердив його слова. Зрозуміло, що Сивирина робити це ніхто не уповноважував. Але кому це цікаво? Точно не Філарету.

Цікаво, що сам Анатолій назвав своє виключення з Тернопільської єпархії «промосковською провокацією». Тобто улюблене виправдання всіх «патріотів», після того як їх спіймають на брехні, крадіжці або наклепі – «промосковську провокацію» – Зінкевич почав використовувати ще тоді, в 2012 році. Як знав...

Також «протоієрей» Анатолій переконував тернопільських бізнесменів, що будує «духовний центр» на честь Святої Трійці. При цьому давав зрозуміти, що під словосполученням «духовний центр» він має на увазі «монастир», більш того – «лавру», такого собі «конкурента» Почаївській лаврі. Бізнесмени, звичайно ж, гроші під будівництво «тернопільської лаври» давали. І гроші, треба думати, чималі. Інакше на які бариші Зінкевич купив собі «крайслер»?



Одним словом, висновки напрошуються самі – «Київський патріархат» був створений за допомогою неправди, і цієї ж неправдою він «живиться». Все, що кажуть його представники, не має в собі духа Істини, а значить, не може сприйматися серйозно. Отець брехні – сатана, а діти його... Ну, ви зрозуміли.