Купала – відголоси язичницької ментальності?

Святкування дня пам'яті Великого Пророка Іоанна Предтечі в українському народі має величезне значення. Це шанований серед наших людей святий, який, за словами самого Спасителя Христа, був «більшим за всіх народжених жінками».

Ця аскетична людина має величезне значення в справі спасіння людства. Про те, як українці вшановують святого Пророка, багато говорити не потрібно. Досить лише подивитись статистику мін'юсту, в якій ведеться реєстр імен новонароджених – ім’я Іоанн постійно потрапляє в «ТОПи».

Язичницька ментальність

Нажаль, величезна кількість людей, які вважають себе православними християнами, за своїми уявленнями про віру більше відносяться до язичницького мислення. Що мається на увазі?

Ось, наприклад, банальний випадок: піду-ка в Церкву напередодні екзамену, поставлю свічку. Ось я прийшов в храм, Господи, поставив перед іконою свічку, а Ти, будь ласка, допоможи мені витягнути квиток полегше. Причому така логіка спостерігається не тільки в студентів, але й в «досвідчених» парафіян – класичних бабусь, що їх можна зустріти в будь-якій парафії міста чи села.

Як це не сумно, але наші люди не доросли до адекватного сприйняття Нового Завіту, в якому на першому місці стоїть Любов до Бога і ближнього.

Купала – відголоси язичницького минулого

Дійсним підтвердженням язичницької ментальності, такою собі квінтесенцією язичництва в колоправославному світі, є «свято Купала», яке пов’язують з ім’ям великого пророка. Особливість святкування полягає в отриманні від ритуальних вогню і води особливого «очищення».

Коріння такого святкування йде у глибоку давнину. Назву пов'язують з язичницьким божеством «Купала». Хоча знайти адекватне підтвердження такої гіпотези складно, адже першу згадку про «Купалу» знаходимо у Густинському літописі 17 століття і раніше це «слов'янське божество» ніде не зустрічається. Існують також ідеї, що язичницьке божество має закордонне походження з римського пантеону. Як би там не було, але малоцерковні люди асоціюють язичницьке святкування «Купала» саме з церковним календарем, хоча насправді це лише паразитування язичництва на християнському шануванні Іоанна Предтечі.

Шанування святого

Істинним шануванням того чи іншого святого є пряме наслідування подвигу. Що тут мається на увазі? Наприклад, якщо сьогодні день пам'яті Великомученика і Цілителя Пантелеймона, то справжнім вшануванням подвигу святого буде відвідування хворих, волонтерська допомога і робота в лікарні. Якщо ж ми намагаємося благочестиво відсвяткувати пам'ять Серафима Саровського, то в цей день обов'язково треба проявляти до всіх любов і приязнь, як це робив преподобний. Що стосується святкування дня пам'яті пророка Предтечі, то тут доречно провести день в молитовному і постницькому подвигу. Іншими словами, проявити аскетизм, як це робив святий Іоанн Предтеча.

Де мораль?

Ми не будемо заглиблюватись в суть язичницьких обрядів, які супроводжують ці святкування. Достеменно відомо лише те, що в цих діях немає нічого християнського і морального. Той, хто бере в них участь, не має права називати себе християнином за фактом участі в язичницькому святкуванні. Не будемо міркувати про моральну сторону таких ігрищ. Яка може бути мораль у стрибках через вогонь та ігрищах, які в давнину закінчувалися мало не оргіями?..