Цінність Вселенських Соборів для сучасних церковних реалій
31 травня Православна Церква вшановує пам’ять отців 7-ми Вселенських Соборів. Як відомо – Вселенські Собори, що відбувалися впродовж майже 8-ми століть, є, певною мірою, фундаментальними для усього православного світу, адже рішеннями цих, якщо так можна висловитись – з’їздів, Церква керується до цього часу.
Вселенські Собори супроводжувалися серйозними історичними подіями, що часто лягали в основу самих Соборів, а іноді – були їхніми наслідками. Однак ті неоціненні результати, що було досягнуто на Вселенських Соборах, лягли в основу православного богослів’я. Завдяки Вселенським Соборам затверджувалися догмати, розвивалося християнське вчення.
Вшанування святих отців 7-ми Вселенських Соборів зумовлено тими досягненнями їхніх зібрань, якими сьогодні користується Православна Церква. Вірність їхніх рішень перевірена часом та тими чисельними випробуваннями, що довелося пережити багатьом православним християнам у різні періоди історії Церкви. Істини, досягнуті святими отцями на Вселенських Соборах століттями були настільки сакральними, що віруючі люди навіть віддавали за них свої життя.
В Православ’ї прийнято вважати, що догмати, визначені на Вселенських Соборах, не можуть розширюватися, змінюватись чи кількісно збільшуватися. Визначено, що святі отці 7-ми Вселенських Соборів повною мірою розкрили вчення Православної Церкви, тому якесь додаткове вчення Церкві сьогодні є стороннім.
Згадуючи Вселенські Собори, варто було би пригадати й майбутній Всеправославний Собор, який ось-ось відбудеться. Однозначно, що цей Собор стане визначною подією в історії Вселенського Православ’я, адже Помісні Церкви не втілювали подібних задумів вже дуже давно. Та чи можна сказати, що цей Собор буде, як кажуть в народі, «8-мим Вселенським»?
Якщо вдатись до термінології, то потрібно визнати, що Всеправославний Собор, який відбудеться на Кіпрі, буде найбільш Вселенським. Навряд, чи в історії Вселенських Соборів траплялось так, що хоч на одному з них збирались всі без винятку помісні Православні Церкви. Та ця різниця є не суттєвою, зумовленою лише можливостями нашого і тих часів.
Всім зрозуміло, що в періоди Вселенських Соборів здатність пересуватись на далекі відстані була обмеженою. Траплялися випадки, коли єпископи помирали від хвороб або перевтоми, місяцями їдучи на місце проведення Собору. Паралельно це супроводжувалося ризиком розбійницьких нападів та інших обставин, що часто вирішували долю подальшої подорожі. Сьогодні ж усе набагато простіше, а пересування представників найвіддаленішої з помісних Церков займе максимум 8 годин літаком.
Та однозначно зрозуміло, що Всеправославний Собор 2016-го року зовсім не претендує на звання вселенського в тому сенсі, в якому ми звикли сприймати 7 Вселенських Соборів. В першу чергу, це зумовлено тим, що священність 7 Вселенських Соборів ніхто не насмілиться порушити. Ця тема – закрита. По-друге, на майбутньому кіпрському Соборі не буде прийматися рішень догматичного характеру, що є суттєвою відмінністю від Соборів Вселенських.
Побоювання, що виникають сьогодні у представників Помісних Церков щодо майбутнього регламенту Всеправославного собору, є цілком виправданими. Однак все залежить від тих людей, які вирішують долю рішень, котрі буде прийнято на Кіпрі.
Оскільки подібне зібрання назріло, залишається лише сподіватись на те, що Всеправославний Собор, хоч і не претендуватиме на звання Вселенського чи Святого, мине у кращих традиціях тих зібрань, що позитивно вплинули на долю Церкви. На плечах Предстоятелів Православних Церков світу лежить велика відповідальність, що полягає в продовженні великої справи зміцнення єдності Святої Церкви, так само, як це робили святі отці 7-ми Вселенських соборів, пам’ять яких ми вшановуємо сьогодні.
