Конфлікти в сім’ї. Що робити?

«Головна омана щодо сімейного життя
нині полягає в тому,
що всі шукають і чекають від сімейного життя щастя
як чогось готового, що вони неодмінно
повинні знайти без трудів і зусиль.
Але такого готового щастя ні в якому роді
 і ніде немає на нашій землі:
тут все добувається працею».

Архієпископ Харківський Амвросій (Ключарев) 

Саме з цієї цитати архієпископа Амвросія, сказаної більш, ніж сто років тому, хотілося почати роздуми на дуже широку тему.

Не можна знайти людину, яка би не пережила конфліктну ситуацію. Кожного дня усі стають свідками зіткнення інтересів, цінностей, життєвих стандартів і принципів. Вони переслідують людину усюди: на роботі, в метро, автобусі, на стадіоні, у черзі, і так до безкінечності. Не оминають конфліктні ситуації і сімейне життя. Як і Всесвіт, маленький сімейний світ теж зазнає випробувань.

Перш за все, маємо зрозуміти, що кожна адекватна родина шукає щастя, бореться з випробуваннями та хоче здобути мирний домашній затишок. Підсвідомо деякі сім’ї вважають, що тільки у них є найбільші спокуси, а усі навкруги живуть у повній гармонії.

Але що таке гармонія? Адже якщо поглянути на вчення Іоанна Златоуста, знаходимо такий хід думок: якби на землю завжди світило сонце, воно знищило б усе живе. Так що гармонійним сімейним життям є не безконфліктність, а вміння в конфліктних ситуаціях пожертвувати собою та поставити на переш місце заповідь любові.

Але не все так просто у нашому житті. Сумним фактором є статистика, яка твердить, що на 500 тисяч шлюбів, у тому числі, повторних, припадає 200 тисяч розлучень. А це означає, що практично кожен шлюб руйнується, не подолавши відмітку у 3 роки сімейного життя.

Споглядаючи вперті статистичні данні, кожен має обов’язково задуматися, що треба уважно підходити до шлюбу; які цілі мають ставитися перед дорогою до вівтаря, щоб не увійти у число тих 200 тисяч. Адже адекватна, віруюча людина, споглядаючи чужий гріх та моральне падіння, має думати про те, як не повторити цього та уберегти свій шлюб від фатальних наслідків.

Другі ж, дивлячись на цифри, можуть зробити зовсім інші висновки, що зараз пропагуються не тільки з масових, осучаснених медіа-проектів, але й із вуст найближчих людей – тих, які дали життя. Навіщо вам ті шлюби? Поживете рік-два, а потім будете жити, як собака з кішкою. І це говорять батьки, навчені досвідом та, начебто, загартовані боротьбою з сімейними конфліктами, не говорячи про масову пропаганду вільних стосунків, так званих, громадянських шлюбів, а також пошуку партнера тільки для того, щоб зробив свою справу, а жінка й сама дасть раду дитині та поставить її на ноги.

Поставити на ноги – ось, що головне. Не навчити любити, прощати та молитися, а просто поставити на ноги. Чи не здається нам, що це дуже мало. Навіть пташки не зупиняються на цьому, тому що коли навчать своїх пташенят стояти на лапках, іде найголовніше – навчити літати у великому, незнайомому світі, де можна не один раз упасти, спіткнутись (але той, хто не падає, той не піднімається).

Тому літати рано чи пізно нашим дітям теж доведеться. І для «пташенятка» важливі обидва крила – тато і мама, які з обох сторін будуть намагатися навчити літати та не впасти у глибину гріха, користуючись досвідом любові, молитви та сімейної поваги.

Де ж сьогодні християнські цінності? А вони уже не модні! – дається відповідь серцю, що обливається слізьми, не бачачи повноцінного єднання в одне ціле. І знову без запитань не обійтись: що ж вийшло з моди у християнському розумінні – любити свого чоловіка чи свою дружину, поважати їхні думки, прислухатися одне до одного? бути як маленька Церква? бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Господнє, там і Бог посеред них. Це стосується і сім’ї, адже вінчання відбувається перед лицем Всевишнього, хрещення діточок в ім’я Боже та й сімейна молитва теж всеціло звертається до імені Всевишнього, де найголовніший молитвеник – це глава сім’ї, а дружина з дітьми – це саме той «сімейний клірос», у якому на кожне прохання від глави – «Господу помолимось» завжди буде відповідь – «Господи, помилуй».

Звідки ж беруться спокуси, що хочуть зруйнувати саме ті цінності, дані Всевишнім? Відповідь дуже проста: звідти, звідки взялися заклики до споживання плоду добра та зла, звідки продовжують надходити заклики до непослуху, вказування на своє "я", встановлення на першому місці сімейного уставу не любові та поваги один до одного, а матеріальних цінностей та статусних знайомств. Диявол постійними хитрощами, сірими буднями, хоче атрофувати наші серця до почуття любові та безкорисливості у своїх діях.

При цьому є одне «але», ворог нашого спасіння може тільки навіювати бажання та модні стандарти сімейного життя, а вибір залишаться за нами. Йти за тими, хто піддався, чи боротися, не просто за спасіння власної душі, а за благословення від Всевишнього для усього роду. Адже люди, які створюють сім’ю, народжують дітей, будують сімейне гніздечко, не тільки для того, щоб передати певний матеріальний достаток майбутнім поколінням, але й примножити та збагатити любов’ю до Бога і до християнських цінностей увесь майбутній рід.

Вінець, що одягає священик на голови молодят – це вінець не тільки святості, але й мучеництва, тому що в дорозі сімейного життя людей не завжди супроводжує сонце, – інколи йде дощ, часом гроза або сніг. І важливо, щоб у цих ситуаціях люди навчилися не втікати від негоди, а вкривати один одного одним плащем, ім’я якому – любов.