РвУ – вкотре – бРешУть?
Відомий своєю нелюбов'ю до УПЦ, сайт «Релігія в Україні» вилив чергову порцію бруду на Предстоятеля УПЦ Митрополита Онуфрія.
Так, 5.02.2016 р на РвУ була опублікована анонімна стаття (автором якої, імовірно, є Денис Таргонський) під назвою: «Митрополит Онуфрій озвучив свою версію причини страти Христа».
Кілька днів тому Митрополит Онуфрій дав інтерв'ю порталу СПЖ. Ця бесіда мала досить великий суспільний резонанс. Блаженніший Митрополит Онуфрій ще раз вказав на те, що Церква ніколи не намагалася розділити людей за національною, расовою або іншою ознакою. Предстоятель УПЦ наголосив, що спекуляція політичними мотивами у спробі побудувати Помісну Церкву абсолютно недоречна. Не можна, спираючись на політичні гасла та націоналістичну ідеологію, бачити Тіло Христове. Більш того, національна гордість та почуття винятковості стали одними з причин неприйняття Христа частиною іудейського народу: «Ми не ділимо людей ні за ознакою мови, ні за кольором шкіри, ні за національністю – ми всіх людей об'єднуємо. Коли Христос прийшов на землю, іудейський народ сприйняв це з захопленням, що прийшов той Цар, який спорудить Царство Ізраїльське та зробить ізраїльський народ владикою над усіма народами. Але Христос сказав, що прийшов для всіх. І це вже їм не сподобалося. І вони розіп'яли Христа. Він прийшов всіх врятувати, і Церква рятує всіх ». Саме ця частина інтерв'ю і дала привід автору статті на РвУ сказати буквально наступне: «Версія про те, що іудеї розіп'яли Христа за те, що Він прийшов спасти всіх, а не тільки один єврейський народ, входить в досконале протиріччя з курсом Святого Письма Нового Завіту , який викладається у православних духовних закладах, а також у навчальних закладах інших християнських конфесій ». Але вдумливий читач, а вже тим більше людина, яка хоча б поверхово знайомий з елементарними основами християнського віровчення, прочитавши пасаж «кореспондента» РвУ, зробить висновок не про помилковість суджень Митрополита Онуфрія, а про повну богословську безграмотність та проблеми з логікою самого «кореспондента».
Наприклад, з граматичної побудови пропозиції, процитованого вище, можна зробити цікавий висновок, а саме: Христа розіп'яли за те, що Він прийшов спасти «тільки єврейський народ». І тут одне з двох: або у автора серйозні проблеми з логікою, і він неправильно побудував пропозицію, або він висловлює дійсно нову для богословської науки версію розп'яття Христа.
Але, як би там не було, з упевненістю можна сказати одне: «кореспондент» РвУ твердо переконаний в тому, що Христос прийшов «врятувати тільки один єврейський народ». Протилежна версія, яка говорить, що Христос прийшов врятувати всіх, входить, на думку «кореспондента», «в досконале протиріччя з курсом Святого Письма Нового Завіту, який викладається в православних духовних закладах, а також в навчальних закладах інших християнських конфесій». Нам складно судити, які саме заклади відвідував автор цього твердження, але абсолютно зрозуміло, що ніякого відношення до духовних вони не мають. Так, навіть саме поверхневе знайомство зі Святим Письмом та християнським віровченням більш ніж ясно говорить про те, що Христос прийшов для порятунку всіх людей. Ось деякі приклади:
"…Що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди." (1 Тим. 2,4);
"А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес" (2 Кор. 5,15);
"Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Іісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого…" (1 Тим. 2,5-6);
"Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу." (1 Ів. 2,2).
Крім цього, на підтвердження позиції Митрополита Онуфрія, можна привести і святоотцівські тексти:
Св. Юстин Мученик: «Отцю всього завгодно було, щоб Його Христос прийняв на Себе прокляття всіх, за весь людський рід, знаючи, що Він воскресить Його, розп'ятого і померлого».
Св. Іриней Ліонський: «Христос постраждав ... Сам Син Божий помер за нас і Своєю Кров'ю відкупив нас в зумовлений час ...»
Св. Кирило Єрусалимський: «Не дивуйтеся тому, що світ весь викуплений: бо Той, Хто помер за мир, не була проста людина, але Єдинородний Син Божий...»
Св. Афанасій Великий: «Так багато заперечень у зовнішніх щодо Церкви. Але якщо будь-який чесний Християнин захоче знати, чому Він переніс смерть на хресті і ніяким іншим способом, то ми відповідаємо так: ніяким іншим способом не було угодно Господу запропонувати одну смерть за всіх, саме вона була перш за все бажана Йому. Він прийшов, щоб понести прокляття, яке було на нас і як він "міг стати прокляттям" інакше ніж прийняти смерть проклятого?»
Св. Василій Великий: «Господу належало смерть пережити за всякого і, ставши умилостивительною Жертвою за мир, всіх виправдати Своєю Кров'ю».
Св. Іоанн Златоуст: «Бог гнівався на нас, ми відверталися від Бога, людинолюбного Владики; Христос же, запропонувавши Себе у посередники, примирив те й інше єство. Як же Він запропонував Себе у посередники? Він прийняв на Себе покарання, яке ми повинні були понести від Отця, і зазнав слідуючу потім муку та тутешню наругу».
Св. Кирил Олександрійський: «Він помер за всіх, малих та великих, за язичників та іудеїв, і ми через Нього і в Нім зробились поминанням Богові й Отцеві».
Цитати з Нового Завіту та з святоотцівських трудів можна було б ще множити. Однак, і з наведених вище текстів стає абсолютно очевидним, що як Святе Письмо, так і святі отці з усією ясністю говорять про те, що Господь Ісус Христос прийшов для того, щоб врятувати всіх людей, а не тільки іудеїв. Протилежна думка швидше притаманна або язичникам (особливо, сучасним – рідновірам), або повністю безграмотним у богословському відношенні людям (яким і є, на жаль, «кореспондент» РвУ). Крім того, саме впевненість у тому, що Христос прийшов тільки до іудеїв, і провокувала найчастіше «... оповіді ... які наділяли євреїв додатковими зловісними характеристиками». Адже цілком зрозуміло, що якщо Господь помер за наші гріхи, то в Його смерті винен кожен з нас, а якщо Він помер, як стверджує «кореспондент» РвУ, тільки за іудеїв, то ... Висновки робилися не на користь останніх.
Далі автор статті наводить такі слова Митрополита Онуфрія: «Коли Христос прийшов на землю, іудейський народ сприйняв це із захопленням. Що прийшов той Цар, який спорудить царство Ізраїльське та зробить ізраїльський народ владикою над усіма народами. Але Христос сказав, що прийшов для всіх. І це вже їм не сподобалося. І вони розіп'яли Христа. Він прийшов всіх врятувати, і Церква рятує всіх ». «Кореспондент» РвУ вважає, що це висловлювання Митрополита Онуфрія про те, що причина «вбивства Ісуса Христа» швидше духовно-моральна, ніж релігійно юридична, не знаходить богословських та біблійних підстав: «Богослови, історики, екзегети давно прийшли до узгодженого пояснення причин страти Христа та не ведуть дебатів з цього питання. Христа засудили до смерті за звинуваченням у богохульстві (суд Синедріону) та домаганні на політичну владу римського імператора в Іудеї (суд прокуратора Понтія Пілата). Інші підстави для страти Христа євангельської історії не відомі». Ну, по-перше, «інші підстави для страти Христа євангельської історії» все-таки відомі. Наприклад, навіть Понтій Пілат знав, що первосвященики видали Його «через заздрощі» (Мк. 15,10).
По-друге, іудеї дійсно були обурені тим, що Христос говорив про спасіння не тільки «синів Авраама», а й язичників, і саме за це, раніше суду Синедріону, хотіли вбити Його. Ось як розповідає про це євангеліст Лука: «І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... Але Він перейшов серед них, і віддалився" (Лк.4, 24 і далі).
По-третє, цілком очевидно, що звинувачення у богохульстві, висунуті проти Христа членами Синедріону, не мали під собою ніяких підстав та були формальними, а сама справа проти Христа – сфабрикованою. Господь питав у них: "Хто з вас може Мені докорити за гріх?" (Ів. 8,46) та потім додав: "Коли ж правду кажу, чому Мені ви не вірите?». В іншому місці Він сказав: "... надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має…" (Ів. 14,30). І дійсно, ніхто не зміг викрити Його в неправді, богохульстві або в іншому злочині. і так як Іісус Христос не порушив нічого із закону, то фарисеї та садукеї змушені були шукати формальні причини для того, щоб засудити Його: "А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Іісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє, і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його" (Мтв. 26,59-61). Про формальний характер суду над Христом та про формальності самого вироку говорять і сучасні богослови . Наприклад, єпископ Олександр (Мілеант): «Хоча було викликано безліч лжесвідків, але ніхто не міг вказати на такий злочин, за яке Іісуса Христа можна було б засудити до смертної кари. Проте, смертний вирок відбувся тільки після того, як Іісус Христос визнав Себе Сином Божим та Месією. За це Христа формально звинуватили у богохульстві, за що згідно із законом йшла смертна кара».
По-четверте, саме Митрополит Онуфрій, а не анонімний «кореспондент» РвУ повністю прав, коли говорить про те, що у розумінні іудеїв Месія повинен бути стати тим Царем, «який спорудить Царство Ізраїльське та зробить ізраїльський народ владикою над усіма народами». Практично ту ж думку висловлює, наприклад, святитель Інокентій Херсонський: "Майже всі почали чекати в особі Месії всесвітнього завойовника, який для того і появиться у всій могутності Посланника Божого, оточений знаками та чудами, щоб позбавити влади та скасувати всі тодішні царства на землі, скласти з усього роду людського єдину державу, в якій іудеї повинні посісти перше місце та бути Його наперсниками. Крайні утиски від царів сирійських, єгипетських та, нарешті, від римлян ще більше посилювали в іудеях таке очікування: чим більше терпіли в сьогоденні, тим більше сподівалися на майбутнє. Між іншим, уявляли, що пришестя Месії повинно бути предварино явищем Іллі, що має помазати Його на царство, Єремії, Ісаї та багатьох інших пророків. Відносно особи Месії існувало у багатьох груба омана, що складається у тому, що Він буде людина, подібна до інших , тільки з незвичайними силами та дарами від Бога; інші представляли Його істотою вищою, але, однак, не Богом ... Плодами пришестя Месії шанувалося, між іншим, негайне чудове зібрання у Палестину іудеїв, розсіяних по всьому світу, не виключаючи і десяти колін Ізраїлевих, виведення з пекла та воскресіння всіх померлих іудеїв, відновлення царства Давидового, оновлення Єрусалиму та улаштування нового чудового храму, підкорення всіх народів іудеями, установа чудових вечерь, надзвичайне плодоношення землі, знищення хвороб і смерті та інше ". [Иннокентий (Борисов), архиепископ. Последние дни земной жизни Господа нашего Иисуса Христа. СПб., Б. г., с. 10-12.].
Владика Онуфрій каже, що причиною ненависті та ворожнечі до Христа, яка і привела Його до хресної смерті, був той факт, що Христос не підкреслював винятковість іудеїв у справі спасіння, а говорив про те, що прийшов врятувати всіх. Саме це, за словами Предстоятеля УПЦ, і стало справжньою причиною злості, а потім і смерті. Тобто, не порушення Христом закону, а духовно-моральний стан іудеїв – ось те, що стало причиною смерті Христа. З цим твердженням не згоден анонімний автор РвУ, який стверджує, що «Богослови, історики, екзегети давно прийшли до узгодженого поясненню причин страти Христа та не ведуть дебатів з цього питання». Не зрозуміло, яких саме богословів має на увазі «кореспондент». Швидше за все, тих, що розп'яли Христа без дебатів: «Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!»(Мтв. 26,65-66). Що ж стосується позиції Митрополита Онуфрія, то і тут вона знаходиться у згоді і зі святими отцями, і з сучасними богословами. Так, саме на аморальний стан як джерело жорстокості, що призвело єрусалимлян до засудження Бога, що втілився, вказує святитель Ігнатій (Брянчанінов). [Святитель Игнатий (Брянчанинов). О причине отступления человеков от Бога. Беседа в неделю тринадесятую. – Творения, М. ,1993, т. 4, с. 212-219.].
Один з богословів 20-го століття, коментатор та перекладач Святого Письма, єпископ Касіян Безобразов також говорить, що причиною розп'яття стала «ворожнеча, яка призводить до вбивства» [Кассиан (Безобразов), еп. Лекции по Новому Завету. Евангелие от Марка. Париж, 2003, с.128]. А вже сучасний богослов, священик Афанасій (Гумер), пояснюючи причину неприйняття Христа іудейським народом, а разом з цим, і вказуючи на справжню причину Його розп'яття, каже: «Спотворена гріхом свідомість не помітила тих місць зі Старого Завіту, в яких дані духовні риси обіцяного Месії: Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці (3ах. 9, 9); Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. (Іс. 42, 1-3; пор. Мтв. 12, 20).
Справа ускладнювалася ще тією обставиною, що Ісус Христос був в очах людей галілеянином. Побутувала думка, що Христос із Галілеї прийти не може (пор.: Ів. 7, 41). Так і відповів Філіпу позбавлений всякого лукавства покликаний на апостольське служіння Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? (Ів. 1, 46). Але Іісус Христос, строго кажучи, галілеянином не був. Він народився в іудейському місті Віфлеємі та належав до царського роду Давида. Втім, якби навіть Христос народився в Єрусалимі, ставлення до нього навряд чи було б іншим, так як головна причина відкидання Синедріоном Іісуса Христа – духовно-моральна [Священник Афанасий Гумеров. Суд над Иисусом Христом: богословский и юридический взгляд].
Всі тексти, наведені нами вище, дають нам повне право стверджувати, що висловлювання Митрополита Онуфрія про те, що справжньою причиною розп'яття Христа було неприйняття Його як Месії, знаходить своє підтвердження як в Святому Письмі, так і в працях святих отців та сучасних богословів Церкви. А всі зауваження (крім двох цитат з Нового Завіту) анонімного «кореспондента» сайту РвУ не тільки не мають нічого спільного зі Святим Письмом, святоотцівської спадщини та богословськими працями сучасності, а й зі здоровим глуздом, і вказують тільки на богословську неграмотність анонімного автора та його ненависть до особистості Блаженнішого Митрополита Онуфрія.
А чи не духовно-моральний стан кореспондента, так явно нагадує стан сліпих у своїй гордості фарисеїв, заважає йому розуміти та любити правду? Любити та розуміти замість РВати та метати?
