Несподівана розв’язка в Угринові: суд повертає справу про побиття священика на перерозгляд (ДОКУМЕНТИ)
Напади на священнослужителів УПЦ в Україні не рідкість. Що стосується останнього року, то учасники та натхненники подібних інцидентів ніби відчули – реального покарання за подібні вчинки не буде. Звісно, у прямому розумінні цього слова.
Побиття взагалі не так і легко довести у суді або під час слідства. Далеко не завжди при цьому присутні свідки, які не бояться засвідчити те, що бачили. Щодо нашумілої цієї весни справи про напад на настоятеля Свято-Хрестовоздвиженського храму в селі Угринів отця Ростислава (Сапожника), то тут, здавалося б, усе було вирішено та продиктовано наперед. Як ще могло б бути, якщо захопленню православного храму сприяв особисто місцевий авторитет, депутат обласної ради?
Після першої колотнечі біля угринівського храму минув вже майже рік. За цей час відсторонені від користування пам’яткою архітектури ХІХ століття священик та його дружина-регент фактично зневірились у правосудді. Довести своє право на служіння у храмі виявилось дійсно непростою задачею, оскільки донині жодного разу суди, вивчивши документи, не віддавали перевагу їхній стороні. Якщо хтось колись намагався судитись зі всесильним на рівні району феодалом, не маючи за собою ніякої підтримки, окрім горстки вірян – причини мають бути зрозумілі.
Найцікавішим та найнесподіванішим у затягненій угринівській справі, у котрій насправді мали б об’єднатись кілька судових розглядів по різних об’єктах та інцидентах, стало рішення Луцького міськрайонного суду під керуванням судді А. Сівчука. Тут розглядали одну з численних скарг постраждалого священика – цього разу на бездіяльність районних правоохоронців.
Сама справа про інцидент біля сільського храму давно набула усіх ознак циркової профанації. Нагадаємо, 18 березня 2015 року до культової споруди на численні прохання та заяви протоієрея Ростислава (Сапожника) нарешті прибула комісія з відділу культури, яка мала б побачити те, що нові господарі храму наробили усередині зі своїм ремонтом. Втім, зайти до храму священику не дали, при цьому його вдарили по голові так, що експертиза зафіксувала не лише гематоми, а й струс мозку.
Інцидент потрапив у ЗМІ, які публікували суперечливі та різноманітні пояснення того, що відбулось. Чи то священика побили хулігани, чи то його «лише виштовхав» зі храмової території сам місцевий пан А. Турак, чи то священнослужитель з кришталевою репутацією вчинив «звіряче побиття» інваліда, який мусив оборонятися від нападника палицею… Версій було озвучено чимало, а от свідків з обох сторін ніхто не опитав!
Хто ж несподівано став свідком сутички? Сам священик каже, що дуже здивувався, коли побачив матеріали справи. Виявляється, до свідків зі сторони прихильників громади УПЦ КП записали сільського голову В. Шпиля, котрого селяни обрали на цю посаду, не зважаючи на його не популярну на Волині партійність. Він балотувався від Партії регіонів, яку, до речі, зважаючи на тодішню кон’юнктуру, активно підтримував і сам ініціатор навернення сільського храму до патріотизму – місцевий підприємець А. Турак. Інші свідки кажуть, що під час інциденту колишній регіонал, а нині патріот, Шпиль взагалі перебував усередині храму разом з прибулою комісією.
Що ж засвідчило поважне товариство, чому горохівських слідчих цілком задовольнили їхні слова?
"Шедевральним" у цій справі було усе, починаючи з того, як «постраждалий» від бійки зі священиком УПЦ селянин намагався зняти «побої», але, до честі районних медиків, це закінчилось мильною бульбашкою.
Аргументуючи закриття справи, горохівський слідчий П. Пилипчук також вразив дивною логікою. Виявилось, що під час інциденту під храмом особа, яка власне і причетна до побиття священника УПЦ, за її словами … не бачила, що відбувається. Згідно наданих цим чоловіком пояснень, він, будучи інвалідом зору, випадково (?) взяв до рук палицю та крутив нею над головою, внаслідок чого випадково потрапив по голові священика.
Однак, як можна втиснути у це пояснення те, що півсела людей, втомлених від брехні, можуть засвідчити той факт, що Л. Ковальчук не лише самостійно працює на городі, а й їздить на велосипеді? Однак правоохоронці наостанок зуміли ще раз здивувати публіку.
Не з’явившись на перше засідання по розгляду скарги постраждалого священнослужителя на бездіяльність правоохоронців, 5 серпня 2015 року прокурор та слідчий привезли до Луцька причетного до побиття, який був у супроводі поводиря (котрого в той день біля храму чомусь не знадобилось) та активно демонстрував судді, що не бачить дверей. Суддя, не гаючи часу, просто відправив непотрібних у даному розгляді справи персон за двері та швидко підсумував вивчення документів по справі.
{gallery_new}GALLERY_1{/gallery_new}
Рішення суду є остаточним та оскарженню не підлягає: роботу правоохоронців по цьому випадку визнали недостатньою, справу повернули на повторний розгляд. Чи вистачить сумління у районних слідчих та прокуратури опитати всіх свідків, як цього вимагає закон – питання риторичне. Однак однозначним є те, що сумувати спостерігачам та учасникам подій не доведеться.
