Чим віра відрізняється від самонавіювання?
Часто чую від людей нецерковних, що віри ніякої немає, це все самонавіювання. А як відповісти, не знаю. Чим віра відрізняється від самонавіювання?
Віталій Ізотін
Відповідає протоієрей Андрій Гавриленко:
– Віра і самонавіювання відрізняються один від одного в самій своїй основі. Віра – досвід зустрічі з Богом. Самонавіювання – досвід зустрічі з самим собою, робота над / з собою.
Віра – це особисті відносини з Живим Богом, це активність з двох сторін. Людина просить – Бог відповідає. Бог каже – людина відповідає. Господь говорив: «Хто любить Мене, той слово Моє берегтиме» (Ін. 14, 23). Свою віру в Бога ми підтверджуємо життям за Його настановами. Свою віру в людину Бог підтверджує допомогою і благословенням.
Віра – це живий процес взаємовідносин, коли на початку ти боїшся покарань від Бога, потім чекаєш нагороди від Нього, але в підсумку покликаний досягти безумовної любові до Нього.
Віра ніяк не пов'язана зі споживацтвом. Вона вимагає самопожертви, як з боку Бога, так і з боку людини. Отець Небесний жертвує своїм Сином заради людей. Син йде на смерть і преображає людство Воскресінням. Людина відповідає на цей заклик своїм послухом і любов'ю до Бога. Апостол Павло проповідував, що віра повинна стати «здійсненням очікуваного й упевненістю в невидимому» (Євр. 11, 1) і ця впевненість поступово зростає і розвивається впродовж духовного життя.
Віра – це довіра, що Бог тебе веде по життю. Присутність Бога, Його допомога реально відчувається в житті. Тіло міцніє у подвижника, душа при Богоприсутності радіє і очищається. Всі почуття людини це переживають, це повсякчасне свято всередині.
Самонавіювання ж говорить само за себе. Тут немає взаємин двох особистостей. Нема заклику – немає і відповіді. У такому положенні справ об'єкт один – ти сам.
Самонавіювання – це самотність, а віра – це зустріч з живим Богом.
Віра, заснована на самонавіюванні – не віра в Бога, а віра в себе. Це вид ідолопоклонства. Людина, яка ще не зустрілася з Богом, але бажає переконати себе, що вона вірить – на хибному шляху. В такому переконанні немає зустрічі, немає радості, немає свята, немає припливу сил через благодать.
Віруючий готовий померти за Христа, все більше і більше хоче про Христа дізнатися, живить душу молитвою, читанням Писання. Той, хто переконав себе, що він вірить, навряд чи багато знає про Бога, і швидше за все навіть і не думає, що заради Нього треба відмовитися від себе.
Якщо по-чесному, то віра абсолютно вільна від практики самонавіювання. Навіщо щось з себе зображати? Бог завжди готовий подарувати тобі віру.
Тільки попроси.
