Що таке «келійна молитва» і «молитовне правило»?
Я тільки недавно прийшла до церкви, поки ще мало знаю про духовне життя. Що таке «келійна молитва» і «молитовне правило»? Для чого вони потрібні? Поясніть, будь ласка.
Інна Сердюк
Відповідає ієрей Алексій Малюков:
– Молитва – одна з найважливіших духовних практик. Євангеліє говорить нам про молитву спільну: «Де двоє або троє зібрані в ім'я Моє, там я посеред них» (Мф.18:20), і приватну, домашню, келійну молитву: «А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні» (Мф. 6:6). Ці дві молитви йдуть паралельно, і одна може посилювати іншу. Якщо людина старанно молиться вдома, то ця старанність проявляється і в храмі. Натхненна ж від молитвослов'я в храмі людина може принести цей вогонь в свою домашню молитву.
Поговоримо про келійну, домашню молитву. Тут дуже важливо розуміти, перед Ким я перебуваю, Кому молюся, Кого закликаю. Так як ми бачимо з наведеного вище євангельського тексту, молитва домашня – це особисте предстояння перед Богом, де крім вас і Бога нікого немає.
Для чого взагалі потрібна ця таємна зустріч?
Коли ніхто тебе не бачить, є можливість проявити свою щирість, бути чесним і випробувати себе. Можна сказати все, що думаєш – плакати, кричати і при цьому не боятися здатися смішним. Адже є такі слова, які нікому, крім Бога, не скажеш.
«Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?» (Пс 93:9) Бог все знає, бачить і чує. Тому духовне життя не можна приховати, воно або є, або його немає. Молитва не повинна бути акторством або чимось уявним. Молитва – це взаємне проникнення нашого бажання пізнати Господа, наблизитися до Бога і Божого одкровення про Себе.
Як регулярні тренування роблять з музиканта віртуоза, так і постійна вправа в молитві змінює і перетворює життя християнина. Замінити цю духовну практику неможливо нічим. Святі отці безпосередньо пов'язували життя людини з її молитвою, вони говорили так: «Як людина молиться, так і живе, а як живе, так і молиться». Звичка молитися дає не тільки життя духу, але і налагоджує зовнішнє, мирське життя. Зранку людина просить благословити новий день, дати всяке влаштування у справах, а ввечері дякує Богові, і заспокоюється в молитві від денної суєти.
Для допомоги новоначальним і зміцнення їхньої молитовної практики Церква встановила молитовне правило.
Молитовне правило – це мінімальний набір необхідних щоденних ранкових і вечірніх молитов. Це молитви угодників Божих, які були близькі до Бога, і передають нам свій духовний досвід через молитви, складені ними.
Звичайно, до ранкових і вечірніх молитов можна приєднувати читання Євангелія, Псалтирі і додавати свої особисті бажання і прохання.
Важливо пам'ятати, що потрібно додавати розум в слова молитви, або по-іншому, читати уважно з благоговінням. Тому що будь-яку навіть хорошу справу можна зіпсувати. Можна читати молитву, доводячи до автоматизму, не вникаючи в суть прочитаного. Представляти молитву як закон, не як моє бажання сказати щось Богу, а вичитування заради «галочки».
Святі отці говорять досить багато про якість молитви.
«Треба пам'ятати, що сутність молитовного подвигу полягає не в кількості прочитаних молитвослів'їв, а в тому, щоб прочитане було прочитано з увагою, при співчутті серця і залишило на душі глибоке і сильне враження» (свт. Ігнатій (Брянчанінов)).
«Молитовне правило домашнє... не має незмінності, а може бути змінювано і в часі, і в тривалості, і в складі. Одне потрібно мати на увазі – щоб все робилося не на догоду лінощам, і щоб молитва йшла від душі... Не грішіть проти себе, дозволяючи собі розсіювати добре враження від молитов механічним дочитуванням належних молитов... Всяк може визначати <молитву> за своїми обставинами – збільшувати, зменшувати, пересувати час і місце... все направляти до того, щоб внутрішня молитва здійснювана була як слід» (свт. Феофан Затворник).
Отже, молитва домашня, келійна, є незамінна духовна практика, в яку входять ранкові та вечірні молитви. Правило може змінюватися відповідно до духовного стану християнина, але головне, щоб воно не втратило своєї глибини, щоб з поля зору не вийшов сам Бог, до Якого звернені наші молитви. Тільки б наша молитва не стала релігійною відміткою духовного життя, але була як вогонь, нехай і невеликий, але який розсіює темряву і показує напрямок руху нашого життя в Бозі.
