Церква вшановує пам'ять Іверської ікони Богоматері

25 лютого Православна Церква вшановує одну з головних своїх святинь – Іверську ікону Божої Матері.

Історія чудотворного образу почалася в IX столітті, коли він зберігався у однієї благочестивої вдови, яка жила неподалік міста Нікея в Малій Азії.

Одного разу під час іконоборства за візантійського імператора Феофіла (829-842 рр.) у будинок до жінки увірвалися солдати. Один із них ударив в образ списом, і з ураженого місця спливла кров.

Рятуючи образ, вдова пообіцяла солдатам гроші, після чого разом із сином спустила ікону в море. Через два століття святиня, стоячи на воді, припливла до Афона.

Чудотворний образ узбережжя Афона виявили ченці грузинського Іверського монастиря, які кілька днів бачили у морі вогняний стовп, що сходив до неба.

Від імені обителі, де після цього почала перебувати ікона – Іверська – вона і отримала свою назву, а від місця розташування – над брамою монастиря – стала називатися ще Портаїтіссою, тобто Воротаркою.

Спочатку образ перебував зовні, в кіоті безпосередньо над входом, проте пізніше всередині монастиря було збудовано спеціальний невеликий храм, у якому святиня і перебуває сьогодні.

За переказами, явлення ікони сталося 31 березня, у вівторок Великоднього тижня (за іншими даними, 27 квітня).

В Іверському монастирі святкування на її честь відбувається у вівторок Світлого тижня. Щороку ченці хресною ходою йдуть на берег моря, де її першим прийняв інок преподобний Гавриїл Святогорець.

Святкування ікони відбувається чотири рази на рік: 18 квітня (перехідна), 26 жовтня, 25 лютого та 6 травня.

Як повідомляла СПЖ, Церква святкує пам'ять Іверської ікони Божої Матері.