Церква вшановує пам'ять преподобного Серафима Саровського

15 січня Православна Церква відзначає преставлення (+1833 р.) і друге здобуття мощей (1991 р.) великого руського подвижника преподобного Серафима Саровського.

Майбутній святий народився 1759 року в Курську. У таїнстві Хрещення він отримав ім'я Прохор. З 10 років хлопчик навчався грамоти, при цьому він любив відвідувати богослужіння та мріяв прийняти чернечий постриг.

У 1776 році Прохор здійснив паломництво до Києво-Печерської лаври. Саме там він остаточно вирішив прийняти чернецтво. Після повернення додому, де він отримав від матері благословення та мідний хрест, він вирушив до Саровської обителі.

У 1786 році, в 27 років, Прохор прийняв чернечий постриг із ім'ям Серафим. У листопаді 1794 року він пішов у самітництво.

Преподобний Серафим оселився на березі річки Саровка, за 5-6 кілометрів від обителі, у густому лісі на високому пагорбі. У цей період життя преподобний став нести всі тяготи пустельницького життя: займався господарством, городництвом, водночас постійно молився, терпів різні випробування. У свята та неділю святий відвідував Саровську обитель.

В 1806 році преподобного Серафима хотіли зробити наставником обителі, але він відмовився. Після цього настав період, коли він поперемінно проходив різні чернечі подвиги – мовчання, затвор, старчество.

Приблизно з 1825 року до старця Серафима почали приходити і приїжджати люди за духовною порадою з різних областей країни. Старець допомагав кожному, хто звертався до нього – кому давав пораду, а кому допомагав своїми молитвами. У той же час преподобний Серафим дбав і духовно опікувався Дивеєвською обителлю.

Преподобний Серафим Саровський спочив у ніч проти 2 січня 1833 року. Він відійшов до Господа тихо, під час нічної молитви, стоячи навколішки.

Церква зарахувала Серафима Саровського до лику святих 1903 року. 19 липня того ж року, у присутності імператорської сім'ї, мощі святого були відкриті для загального шанування.

Друге знайдення мощей святого Серафима, після втрати за радянських часів, відбулося 1991 року. Восени 1990 року у запасниках Музею історії релігії Ленінграда знайшли невідомі останки, які після церковного огляду визнали мощами преподобного.

У січні 1991 року їх перенесли з Олександро-Невської лаври до Москви, до Богоявленського кафедрального собору. 1 серпня того ж року їх хресною ходою доставили до Дивеєвського монастиря.

У СПЖ розповіли, чому не хотіли канонізувати Серафима Саровського.