Про евтаназію Годара та Гамельнського щуролова
Помер 91-річний культовий французький режисер Жан-Люк Годар.
Він скоїв самогубство, точніше – покінчив життя за допомогою евтаназії. «Він не був хворий, він просто був виснажений. Це було його рішення, і для нього було важливо, щоб про це стало відомо», – розповів ЗМІ близький друг режисера.
Годар – особистість дуже відома. У середовищі кінокритиків він вважається людиною, яка зробила величезний внесок у розвиток кіно. Годар – володар нагород «Золотий ведмідь», «Золотий лев», а в 2011 навіть отримав «почесного Оскара». Словом, це легенда кіномистецтва. Але чому ми про нього пишемо?
Церква вчить, що самогубство – смертний гріх. У випадку з Годаром цей гріх багаторазово збільшується просто тому, що він напевно стане рекламою для дуже багатьох. Так вже влаштована людина. Для неї вчинки «великих», їхнє життя та навіть смерть часто стає безумовним прикладом для наслідування.
Евтаназія стає зараз на Заході дуже популярною. Дедалі більше країн легалізує її у своєму законодавстві, з'являються навіть машини для самогубства. Для остаточної «перемоги» потрібен якийсь «зірковий» приклад. І Годар може цілком ним стати. Звернімо увагу, що для нього «було важливо», щоб про його самогубство дізналися.
В історії Європи є середньовічна легенда про Гамельнського дударя. Музикант, ошуканий магістратом міста Гамельна, який відмовився виплатити винагороду за порятунок міста від щурів, повів за собою міських дітей, що згинули потім безповоротно. І на жаль, ця легенда в наші дні може стати дійсністю. Ось тільки на дудочці зараз грає зовсім інша особа.
