Уроки історії повторюються, зокрема й історії Церкви
Часто, переживаючи якісь нещастя та випробування, нам здається, що ці страждання унікальні. Але щоразу історія доводить, що це не так. Зокрема й історія Церкви.
7 вересня – день пам'яті святителів Варсіса та Євлогія, єпископів Едеських, які жили у IV столітті. Читаючи їхнє житіє, неможливо не знайти схожість із тим, що переживають сьогодні священноначаліє і віруючі УПЦ.
Імператор Валент, насаджуючи аріанство, вигнав єпископа Варсіса з єпископського престолу, виславши його з міста. Але у кожному місці православні приймали його з величезними почестями. Через це влада змушена була засилати його все далі, поки зрештою він не помер на кордонах імперії.
А на його місце було поставлено прихильника аріанства лжеєпископа Лупуса. Клірики та миряни перестали відвідувати свої храми в Едесі, а стали служити за містом, просто неба. Дізнавшись про це, імператор заарештував духовенство та почав вимагати під загрозою смерті увійти у спілкування з єретиком. Не погодився ніхто. 80 людей закували в кайдани і відправили на ув'язнення до Фракії. Але народ їх зустрічав дорогою з такими великими почестями, що влада була змушена розділити священнослужителів на маленькі групи та переправляти далі таємно.
Ця історія закінчилась. Помер Валент, імператором став Феодосій, Лупуса вигнали, і законним єпископом Едеським став святитель Євлогій.
Ну а ми маємо пам'ятати, що філарети, епіфанії та інші драбинки – це лише секунда в історії Церкви. Зрушить стрілка на циферблаті, і вони безславно зникнуть, як зник колись єдеський Лупус. Ну а той, хто залишається сьогодні вірним Церкві, має пам'ятати – він іде второваною дорогою.