Віджимання храмів – це «соціальні ліфти» для молоді ПЦУ?
7 серпня в Хуторах Черкаської області збори з «переведення» громади провели у сільському клубі, доки в самої громади ще тривало (!) в храмі богослужіння.
У ПЦУ сприймають нинішній воєнний час як можливість «соціальних ліфтів», коли молоді пацани-священники шляхом нехитрих маніпуляцій можуть виявитися власниками великих намолених храмів УПЦ. Тим більше, що технології з переведення відточені в думенківців вже до блиску.
7 серпня у Хуторах Черкаської області збори з «переведення» громади провели в сільському клубі, доки у самої громади ще тривало (!) у храмі богослужіння. Організатор «движняка» – молодий капелан ПЦУ Володимир Педько, який «капеланствує», не відходячи від будинку – у черкаській теробороні.
У якийсь момент Педько, який перебував на третіх ролях в одній із черкаських церков ПЦУ, вирішив, що він не гірший за інші, і цілком може віджати найкрасивіший Іоаннинський храм УПЦ у Хуторах. Храм, який настоятель о. Олег Капітонов із парафіянами будували 25 років.
І ось він протягом місяця закликає мешканців села до клубу на зустрічі «з питання створення Української церкви, якої там ніколи не було». За підсумками «священник» заявляє, що до нього звернулося 250 мешканців із бажанням перейти до ПЦУ. На збори з «переходу» вдалося зібрати лише 115. Проте патріотичні ЗМІ роблять «переможні» публікації. У матеріалі «Суспільного» люди без натільних хрестів розповідають, як хочуть «своєї церкви».
Законні збори церковної громади, які підтвердили 31 липня вірність УПЦ, ніхто, звичайно, не бере до уваги. Педько заявляє у ФБ, що якщо про нього не було оголошено в селі та соцмережах (!), то й вважати його легітимним не можна.
Всім відома приказка «кому війна, кому рідна мати». І прагнення молоді ПЦУ будь-що зробити стрімку кар'єру по-людськи зрозуміло, зрештою сам Сергій Думенко показує в цьому приклад. Але вкотре постає питання – а де ж тут Христос і Його вчення?
