Чому УПЦ ніколи не об'єднається з ПЦУ
Сьогодні ПЦУ разом із владою щодня організовують збори з «переходів» громад УПЦ, на підставі яких потім перереєстровують документи та захоплюють храми.
Таких випадків уже сотні, і про це знають всі. Але є так звані маркерні випадки, які буквально волають про беззвконня й відвертий бандитизм.
8 липня стало відомо, що голова Хмельницької ОВ перереєстрував у ПЦУ кафедральний собор Шепетівки. На початку травня вся Україна спостерігала трансляції з площі перед собором, де протистояли дві групи людей. Одна з них співала молитви, друга – скандувала патріотичні і матірні речівки. Перша група – громада храму, друга – зібрані мером через соцмережі городяни та мешканці передмістя, які, звісно, до собору не мали жодного відношення.
І ось цей натовп, стоячи перед релігійною громадою (!), проголосував за її перехід в ПЦУ, а влада це «голосування» узаконила. Про те, що це підробка та беззаконня, знають усі. Знає влада, знають ЗМІ і, звісно, знають в ПЦУ. Проте пцушники приходять і вимагають ключі від собору. Собору, до якого не мають жодного відношення.
У 2017 році покійний нині митрополит Митрофан (Юрчук) розповідав, що до нього в Луганську підходили сепаратисти і пропонували забрати храм УПЦ КП: «Я категорично відмовився: нам чужого не треба. У нас достатньо своїх храмів у місті, які забезпечують духовні потреби пастви».
І, здається, тут справа не в кількості своїх храмів. Напевно архієрей не прийняв би такого «подарунку», якби навіть у УПЦ в місті не було церков взагалі. Це питання звичайної людської порядності. І тут виникає когнітивний дисонанс.
Всі ми в житті тягнемося до людей чесних і добрих, а підлих і негідників, навпаки, сторонимося. Але ж Церква – це мораль, зведена в абсолют, це посольство Царства Небесного на землі. Священнослужителі за умовчанням не можуть брехати, чинити насильства, забирати чуже – це просто нісенітно й безглуздо.
І всім православним, які заговорюють про необхідність об'єднання з ПЦУ (заради держави, нації, перемоги у війні тощо), варто замислитись. Адже навіть якщо лишити осторонь питання канонів, у християнина не може не виникнути питання – а навіщо УПЦ об'єднуватись з тими, хто бреше, шахраює, відбирає у своїх братів храми та майно, ображає та б'є їх? Навіщо об'єднуватися з тими, хто робить протилежне до того, чого вчить Христос?
Хіба що займатися тим самим разом із ними. Тоді так. Але для цього не обов'язково ходити до церкви.
